Вирок № 138711897, 04.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21135/25

1-кп/357/220/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 ,

представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12025111030001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, військовослужбовець, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 та 2020 років народження, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Солдат ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника відділення охорони взводу охорони та оборони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи всупереч вимог статей 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов`язують його свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків та знати і неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху», 17.05.2025 близько 22 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в правій смузі руху по автодорозі Р-04 сполученням «Шкарівка-Білі Церква», неподалік вул. Таращанська, 197 в м. Біла Церква, що на території Білоцерківського району Київської області, порушив вимоги:

п. 1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

п. 12.2 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Водій ОСОБА_9 керуючи технічно-справним автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не вжив заходів для забезпечення швидкості в темну пору доби, в результаті чого відбулось зіткнення з мотоциклом марки «Harley Davidson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку попереду нього, який після удару допустив зіткнення з автомобілем марки «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки Harley Davidson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження: закриті переломи лівої великої гомілкової кістки та лівої малої гомілкової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк більш ніж 3 тижні.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_9 порушень вимог пунктів 1.5, 2.3 б), д), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

За таких обставин ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

3. Позиції сторін.

Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Просила визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки із застосуванням випробувального терміну строком 1 рік, з позбавленням права керування строком на 2 роки. Цивільний позов просила задовольнити.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора та просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Також просив в повному обсязі задовольнити цивільний позов.

Потерпілий підтримав позицію свого представника.

Захисник вказала, що обвинувачений повністю визнає свою вину та погоджується з визначеною кваліфікацією. Просила врахувати, що обвинувачений з 2023 року добровільно вступив до лав ЗСУ, отримав поранення при виконання бойового завдання, має двох дітей, готовий відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду в повному обсязі.

Обвинувачений визнав свою вину та заявлений до нього цивільний позов. Підтримав позицію свого захисника.

4. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 1 статті 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження (прокурор, потерпілий, його представник та захисник) не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив обставини події, що мала місце 17.05.2025. Повідомив, що того дня близько 22 год 30 хв рухався на своєму автомобілі «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в напрямку м. Біла Церква зі с. Шкарівка. При заїзді в місто не побачив водія мотоцикла і правою частиною свого автомобіля зачепив колесо мотоцикла. Додатково зауважив, що після події він залишався на місці, дочекався працівників поліції та співпрацював з органом досудового розслідування в подальшому.

Пояснив, що щиро жалкує щодо вчиненого та має намір відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду, також попросив у потерпілого вибачення.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

5. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , Суд у відповідності до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Водночас каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання, Суд враховує наявність обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 , якою є щире каяття.

Так, обвинувачений визнав свою вину, та щиро розкаюється у скоєному.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Крім того, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 є діючим військовослужбовцем та безпосередньо бере участь у захисті Батьківщини, медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_9 , його ставлення до вчиненого, повного визнання ним своєї вини, та визнання цивільного позову, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

При цьому суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу. Як було зазначено, обвинувачений визнав заявлений до нього цивільний позов, розмір якого є значним, а тому одночасне покладення на нього обов`язку зі сплати штрафу створило б надмірний фінансовий тягар, що не відповідало б принципам справедливості та індивідуалізації покарання. Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений є військовослужбовцем, у зв`язку з чим покарання у виді виправних робіт відповідно до положень статті 57 КК України до нього не може бути застосоване.

Водночас суд враховує, що вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення вчинене з необережності, а його суспільна небезпечність істотно відрізняється від умисних кримінальних правопорушень. Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений не залишив місце події, дочекався працівників поліції, сприяв встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, у судовому засіданні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого та визнав заявлений цивільний позов. Також суд бере до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є діючим військовослужбовцем, який безпосередньо бере участь у захисті України, та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Суд доходить висновку, що наведені обставини свідчать про відсутність підвищеної суспільної небезпечності особи обвинуваченого та дають достатні підстави вважати, що його виправлення можливе без реального відбування покарання. За переконанням суду, призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, забезпечить необхідний баланс між інтересами потерпілого, суспільства та держави, відповідатиме принципам справедливості, індивідуалізації кримінальної відповідальності та пропорційності.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. Враховуючи характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, його позитивну процесуальну поведінку та ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_9 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до частин 1, 3 статті 76 КК України суд покладає на ОСОБА_9 обов`язки, необхідні та достатні для його виправлення, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або служби.

Водночас суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд виходить із того, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами спрямоване насамперед на запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та забезпечення належного рівня дорожньої безпеки. Таке обмеження є закономірним правовим наслідком порушення особою правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило кримінально карані наслідки, та відповідає цілям покарання, визначеним ст. 50 КК України.

Вирішуючи питання про строк додаткового покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення є необережним, тяжких наслідків у вигляді смерті чи тяжких тілесних ушкоджень потерпілого не настало. З урахуванням наведеного, керуючись принципами справедливості, індивідуалізації та пропорційності покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки, що є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

5.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

5.1. Цивільний позов.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди

До початку судового розгляду від представника потерпілого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 надійшов цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В позовній заяві зазначено, що в результаті ДТП потерпілому (цивільному позивачу) ОСОБА_6 завдана шкоди життю та здоров`ю, а також моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Щодо матеріальної шкоди внаслідок витрат на лікування.

Представником цивільного позивача зазначено, що внаслідок ДТП, що сталась 17.05.2025 позивач (потерпілий) перебував на стаціонарному лікуванні в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», і в подальшому проходив додаткові обстеження та лікування.

Загальний розмір витрат на медичні препарати, ліки, проходження обстеження, проведення операції та реабілітацію склав 55 104,90 грн. Зазначені вимоги заявлені до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Крім того, до вказаної страхової компанії цивільним позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоду у розмірі 2 755,24 грн (з урахуванням зазначених в судовому засіданні уточнень).

У своєму відзиві від 08.05.2026 (том 1, а.с. 160-163) Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позов в цій частині не визнало, аргументуючи відсутністю встановленої вини страхувальника, а також незверненням потерпілого безпосередньо до страхової компанії.

З долучених до цивільного позову документів вбачається, що ОСОБА_6 17.05.2025 доставлена до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», де йому встановлено діагноз закритий перелом обох кісточок та н/3 малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням (том 1, а.с. 124).

В подальшому потерпілий проходив стаціонарне лікування в період з 19.05.2025 по 30.05.2025 у КНП «Центр спортивної медицини м. Києва», зокрема здійснено оперативне лікування (том 1, а.с. 126).

За розрахунком представника цивільного позивача загальна сума витрат на лікування ОСОБА_6 склала 55 104,90 грн

На підтвердження вказаних витрат до цивільного позову додані такі документи:

-квитанція до платіжної інструкції від 30.05.2025 за оплату комплекту для металостеосинтезу кісток гомілки на суму 46 000,00 грн (том 1, а.с. 129);

-фіскальний чек від 18.08.2025 за проведення електронейроміографії на суму 1800,00 грн (том 1, а.с. 130);

-фіскальний чек від 12.09.2025 за проведення фізичної терапії на суму 4000,00 грн (том 1, а.с. 130);

-фіскальний чек від 10.09.2025 за проведення консультації фізіорерапевта на суму 400,00 грн (том 1, а.с. 131);

-фіскальний чек від 17.06.2025 за оплату лікарських засобів на суму 1300,00 грн (том 1, а.с. 131);

-фіскальний чек від 27.02.2026 за проведення флюрографії нижніх кінцівок на суму 700,00 грн (том 1, а.с. 132);

-фіскальний чек від 31.05.2025 за оплату лікарських засобів на суму 904.90 грн (том 1, а.с. 133).

Відповідно до долученого до відзиву розрахунку суми страхового відшкодування, відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» визнав такими, що не підлягають відшкодуванню витрати на проведення електронейроміографії на суму 1800,00 грн та частину лікарських засобів по фіскальному чеку від 31.05.2025.

Судом встановлено, що після стаціонарного та оперативного лікування потерпілий продовжив проходити медичне обстеження та реабілітацію, необхідні для оцінки наслідків отриманих тілесних ушкоджень та визначення подальшої тактики лікування. Зокрема, проведення електронейроміографії є методом функціональної діагностики, який дає змогу оцінити стан периферичних нервів і м`язів після травматичних ушкоджень кінцівки. Оскільки зазначене обстеження проведено у зв`язку з лікуванням наслідків дорожньо-транспортної пригоди та підтверджено належними доказами, витрати на його проведення є необхідними витратами на лікування та підлягають відшкодуванню як майнова шкода відповідно до статті 1195 ЦК України.

Аналогічно судом не встановлено наявність у фіскальному чеку від 31.05.2025 лікарських препаратів, які очевидно не пов`язані з отриманими потерпілим ушкодженнями.

Відтак судом встановлено, що документально підтверджені витрати потерпілого на лікування, придбання лікарських засобів, проведення оперативного втручання, діагностичних обстежень, реабілітаційних заходів становлять 55 104,90 грн, а тому цивільний позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення 55 104,90 грн з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунків.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, глибину душевних страждань позивачів, а також індивідуальні обставини.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21 травня 2024 року договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені до набрання чинності цим Законом, залишаються чинними до закінчення строку їх дії, а права та обов`язки сторін визначаються законодавством, яке діяло на день укладення відповідного договору.

Оскільки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди, укладено у 2024 році, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року.

Згідно з пунктом 26-1.1 статті 26-1 зазначеного Закону страховик відшкодовує потерпілому моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які перебувають у прямому причинному зв`язку з діями обвинуваченого, у зв`язку із чим у потерпілого виникло право на страхове відшкодування шкоди, заподіяної його здоров`ю. З огляду на викладене, вимога цивільного позивача про стягнення зі страховика моральної шкоди у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав заявлений цивільний позов, таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а заявлений розмір відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних страждань, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 297 244,75 грн.

5.2.Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 19 610,80 грн, що підтверджується:

- довідкою про витрати на проведення інженерно-технічної експертизи від 04.06.2025 № СЕ-19/111-25/31348-ІТ у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн;

- довідкою про витрати на проведення інженерно-технічної експертизи від 02.06.2025 № СЕ-19/111-25/31350-ІТ у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн;

- довідкою про витрати на проведення інженерно-технічної експертизи від 04.06.2025 № СЕ-19/111-25/31352-ІТ у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн;

- довідкою про витрати на проведення інженерно-технічної експертизи від 11.08.2025 № СЕ-19/111-25/31346-ІТ у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 5 348,40 грн;

- довідкою про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025, висновок експерта від 06.10.2025 № СЕ-19/111-25/60568-ІТ, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 витрати на проведення експертних дослідженнь у сумі 19 610,80 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

5.3.Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5.4. Спеціальна конфіскація.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

5.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.

5.5.1.Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.

5.5.2.Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

Арешт майна у цьому кримінальному провадженні не здійснювався.

5.5.3.Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою слідчого від 18.05.2025 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання у цьому кримінальному провадженні визнані речовими доказами:

-автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 ;

-автомобіль марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ;

-мотоцикл марки «Harley-Davidson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .

В судовому засіданні ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підтвердили, що транспортні засоби були їм повернуті

Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує речовий доказ, а саме:

-автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути ОСОБА_10 ;

-автомобіль марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який повернутий ОСОБА_9 , залишити останньому та вважати повернутим;

-мотоцикл марки «Harley-Davidson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повернутий ОСОБА_6 , залишити останньому та вважати повернутим.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 (два) роки.

1.3. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

1.4. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або служби.

1.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду

2. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 19 610,80 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 80 копійок).

3. Речові докази, а саме:

-автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути ОСОБА_10 ;

-автомобіль марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який повернутий ОСОБА_9 , залишити останньому та вважати повернутим;

мотоцикл марки «Harley-Davidson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повернутий ОСОБА_6 , залишити останньому та вважати повернутим.

4. Цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 до обвинуваченого (цивільного відповідача ) ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду у розмірі 297 244,75 грн (двісті дев`яносто сім тисяч двісті сорок чотири гривні 75 копійок).

4.1. Цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 до цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити повністю.

Стягнути з цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269) на користь цивільного позивача ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду у розмірі 55 104,90 грн (п`ятдесят п`ять тисяч сто чотири гривні 90 копійок).

Стягнути з цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269) на користь цивільного позивача ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду у розмірі 2 755,24 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 24 копійки).

5. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6. Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_11