Рішення № 138711809, 28.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/651/26

Провадження № 2/293/651/2026

28 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до змісту якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 р. в розмірі 11 440, 06 грн.

06.05.2026 вказана справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 справу № 293/651/26 передано судді Лось Л.В.

08.05.2026 суд, у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

20.05.2026 суд, у порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України, отримав відповідь №2763613 з Єдиного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 21.05.2026 суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишив без руху та надав позивачу 7-денний строк для усунення недоліків позову.

28.05.2026 позивач на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2026 направив заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 11.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 28.07.2026 о 12:30 год.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 р.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 11 440,06 грн., з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу; 2 240,06 грн заборгованість за відсотками, 1200, 00 грн -комісія.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.

07.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, поданий в порядку ст. 178 ЦПК України.

Згідно відзиву відповідач заперечує проти позову.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що позивачем недоведено факт підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора надісланого у SMS- повідомлення на номер телефону саме відповідачем. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні електронні докази, які б підтверджували створення відповідачем особистого кабінету, належність відповідачу фінансового номера телефону, факт направлення одноразового ідентифікатора саме на цей номер, факт отримання та введення такого ідентифікатора самет відповідачем, а також технічний зв`язок одноразового ідентифікатора Q324 із конкретною редакцією кредитного договору №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022. Також відповідач зазанчає, що графічне зображення підпису, здійсненого мишею, саме по собі не підтверджує, що відповідний підпис був виконаний саме відповідачем, оскільки графічне зображення підпису, виконане мишею, не дає можливості самостійно встановити особу підписувача, час його проставлення, пристрій, ІР-адресу, спосіб авторизації в системі та зв`язоу такого підпису з конкретною редакцією електронного документа.

Відповідач вказує, що відомостей BankID НБУ недостатньо для підтвердження належної електронної ідентифікації відповідача та підписання ним кредитного договору, оскільки такі відомості самі по собі не є достатнім доказом того, що відповідач був належним чином ідентифікаваний саме в момент укладення кредитного договору №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 та саме з метою підписання цього договору. Відповідач, посилаючись на пункти 6,12 частини 1 статті 3 ЗУ "Про електронну комерцію" вказує, що позивачем не підвтверджено, що саме код був отриманий за контактними даними, залишенимими саме відповідачем, введений у відповідне поле саме відповідачем та логічно пов`язаний із конкретними електронними даними, тобто з текстом договору, який позивач надав до суду.

Відповідач вважає, що позивачем недоведений факт надання кредитних коштів відповідачу належними та допустимими доказами. Зауважує, що позивач посилається а квитанцію про перерахування коштів від 02.01.2022 як на доказ фактичного надання відповідачу кредиту, однак квитанція не містить достатніх ідентифікуючих даних одержувача коштів, зокрема ПІБ, РНОКПП, IBAN, банку-емітента платіжної картки або інших даних, які дозволяли б беззаперечно встановити, що кошти були зараховані саме відповідачу. Відповідач зазначає, що позивачем не надано банківської виписки, реєстру виплат, підтвердження еквайра/банку або іншого первинного документа, який би дозволяв встановити кінцевого одержувача коштів та підтвердити фактичний рух коштів від позивача до відповідача.

Відповідач зазначає, що поданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім похідним документом, складеним самим позивачем, і не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, банківськими виписками, реєстром платежі або доказами відсутності погашень, а також вказує на неузгодженість у частині рядка процентна ставка зазанчена як 0,00%, однак проценти продовжують нараховуватися у розмірі 80,00-80,01 грн на день. Відповідач також вказує, що у позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами ключові обставини на яких грунтуються позовні вимоги: факт належного укладення кредитного договору саме відповідачем, факт проходження відповідачем електронногої ідентифікації саме під час укладення спірного договору, належність відповідачу фінансового номеру телефону та платіжного інструменту, факт фактичного зарахування кредитних коштів саме відповідачу, а також правильність і документальну підтвердженість заявленого розміру заборгованості.

Разом з тим зазначає, що відповідач, як на момент укладення договору кредиту так і на теперішній час є військовослужбовцем тому у відповідності до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на період проходження ним військової служби під час дії особливого періоду та участі у заходах із забезпечення оборони України, будь-які нарахування процентів, пені чи штрафів за кредитними зобов`язаннями не допускаються.

10.07.2026 позивач в порядку ст. 179 ЦПК України подав відповідь на відзив, позовні вимоги просив задовольнити.

Позивач вказує, що відповідач у поданому відзиві на позовну заяву повністю заперечує проти позовних вимог, але не надав жодного доказу на підтвередження своїх заперечень або на спростування доводів позивача.

Зазаначає, що спірний кредитний договір був укладений у електронній формі з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідча договір підписаний одноразовим ідентифікатором. Також позивач вказує, що в розумінні ЗУ «Про електронну комерцію» кредитний договір підписаний відповідачем і є належним та допустими доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Позивач вказує, що надав на підтвередження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні ЗУ «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Також позивач зазначає, що не є банківською установою в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а тому не може надати такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку відповідача.

Позивач підтверджує, що є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача.

Щодо процентів, позивач зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування, жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку ст. 625 ЦК України не здійснювалося, а позовні вимоги не заявлялися.

Позивач, вказує, що відповідачем не надано жодних розрахунків заборгованості, які б спростовували правильність розрахунків позивача, відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Щодо нарахування комісії то позивач вказує, що безоплатність надання послуг законодавством не встановлена, враховуючи, що позивач надає кошти у кредит без відкриття рахунку у власній установі то плата за надання кредиту на картку позичальника є виправданою.

Позивач зазначає, що відповідачем не було надано документів, які б підтверджували його участь станом на час строку дії конкретного договору, у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. Тому, права на відповідну пільгу, як особа, прийнята на військову службу за контрактом, відповідач не має.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 28.07.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.01.2022 між ТОВ "Споживчий кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 02.01.2022-100003888 на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 28 днів. Дата повернення 30.01.2022.

Позичальник зобов`язався сплатити комісію, нараховану банком одноразово у день видачі кредиту у сумі 1 200,00 грн. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка - 1% річних та застосовується в межах строку кредиту.

Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2 995,14 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 37 239% річних.

Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 10 995,14 грн.

Проценти позаховуються шляхом множення Крелиту (залишку Кредиту) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну. Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду: кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту сплачується 2 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 5 497 грн. 56 коп., 2 платіж у розмірі 5 497 грн. 58 коп. Комісія сплачується 1 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 1 200 грн. 00 коп.

Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодаця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

Згідно із паспортом споживчого кредиту/інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Додатком до кредитного договору №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 року є: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, паспорт споживчого кредиту, в яких зазначені основні умови кредитування, підписані відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Q324 та якиий відповідно до вищезазначених документів відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

За даними копії квитанції LiqPay на виконання умов договору№02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 про споживчий кредит ТОВ «Споживчий центр» на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 від ТОВ «Споживчий центр» перераховано кошти у сумі 8 000,00 грн.

Відповідачем не здійснювалися жодні оплати в рахунок погашення заборгованості за договором №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 про споживчий кредит, сформованим ТОВ "Споживчий кредит" заборгованість ОСОБА_1 за договором №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 про споживчий кредит станом на 28.04.2025 становить у розмірі 11 440,06 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу; 2 240,06 грн заборгованість за відсотками, 1 200,00 грн - комісія.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору про споживчий кредит, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 11 440,06 гривень.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість перед позивачем, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем електронного договору про споживчий кредит №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цим договором.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора у договорі визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію", електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання споживчого кредиту №02.01.2022-100003888 від 02.01.2022 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином , заперечення відповідача щодо непідписання договору в електронному вигляді суд не приймає до уваги. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що договір з позивачем шляхом проставлення елекронного підпису міг бути підписаний іншою особою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. Зворотного відповідачем не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано достстими на належними доказами.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за яким станом на 28.04.2026 відповідач перед позивачем має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним. Контрозрахунку відповідачем не надано.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 8000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обгрунтованою, правомірно, заявленою у відповідності до умов договору та такою, що підлягає задовленню.

Разом з тим суд зауважує, що відповідач також не спростував належними та допустими доказами того факту, що він не отримав кредитних коштів від позивача. Відповідачем не заявлялись клопотання про витребування в банківській установі банківської виписки, яка б могла підтвердити, що він не отримав коштів від позивача. Натомість додані позивачем докази на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів на виконання умов договору суд вважає належними та допустимими.

Що стосується вимог в частині заборгованість за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей( Закон № 2011), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовець це особа, яка проходить військову службу. Після звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця.

Законом № 2011 визначено категорії військовослужбовців і умови, за яких надається їм пільга по кредитним договорам.

Пункт 15 статті 14 Закону № 2011 по суті умовно визначає три основні категорії військовослужбовців, а саме: військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також їх дружини (чоловіки); військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружини (чоловіки); інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду (у тому числі, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового складу, осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу та інші види військової служби, встановлені частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період), які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружини (чоловіки).

Документами, на підставі яких надається зазначена пільга, можуть бути: а) для військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період : посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами)(форма довідки додається); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); свідоцтво про шлюб (для дружин (чоловіків) військовослужбовців); б) для військовослужбовців, які перебувають на інших видах служби (крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період): посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної 3 безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 для підтвердження безпосередньої участі в АТО в період з 14.04.2014 по 29.04.2018; довідка згідно з додатком 4 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях для підтвердження безпосередньої участі в ООС у період з 30.04.2018 по 23.02.2022; довідка згідно з додатком 6 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України для підтвердження безпосередньої участі в зазначених заходах у період з 24.02.2022 по теперішній час.

Аналізуючи статтю 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», можна зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей, закріплений у пунктах 1-12 цього Закону, та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Згідно відповіді начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 14.11.2025 року №519/11225 та витягом з наказу від 14.08.2020 №16 ТВО начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова підтверджено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Збройних Сил України та присвоєно первинне військове звання «Солдат».

У зв`язку з наведеним, враховуючи період перебування відповідача на військовій службі з 14.08.2020 по теперішній час та виникненням зобов`язання між сторонами 02.01.2022 року,то нараховані позивачем відсотки не підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд вказує про наступне.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1200,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 8 000грн заборгованості за тілом кредиту.

В частині стягненя 2240,06 грн процентів за користування кредитом та 1200,00 грн комісії суд вімовляє у позові за безпідставністю вимог.

Розподіл судових витрат.

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також заявив про понесення інших судових витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для подання позову - направлення позивачем пакету документів відповідачу перед поданням позовної заяви.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням останньому позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 112,98 грн, що підтверджується квитанцією № 2044878 від 05.05.2026 ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» відправник: ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" за відправлення адресоване ОСОБА_1 у паперовій формі листа з описом вкладення.

Таким чином, витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів відповідачу також підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (адреса: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833)

- 8 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 1 861,81 грн судового збору;

- 112,98 грн судові витрати, що пов`язані з надсиланням ОСОБА_1 позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складений: 03.08.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ