Рішення № 138711647, 30.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13278/26

Категорія 16

2-о/295/245/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,

представника заявника - адвоката Ковальчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаною заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Ізюм, Харківської області. В обґрунтування зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Ізюм Харківської області померла його матір ОСОБА_2 , оскільки на час смерті матері місто Ізюм було тимчасово окупованою територією, тому отримати свідоцтво про смерть або інші офіційні документи, що підтверджують факт її смерті, у позасудовому порядку на той момент не вбачалося можливим. ОСОБА_1 стверджує, що через відсутність у місті родичів, які проживали б разом із його матір`ю, поховання було здійснене сусідами без оформлення будь-яких медичних чи офіційних документів про смерть на території місцевого кладовища біля могили її чоловіка. Заявник вказує, що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті його матері, оскільки вона померла на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення державної реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для підтвердження такого факту на території України. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для проведення державної реєстрації смерті в органах ДРАЦС та оформлення спадкових прав.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29.07.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук А.В. вимоги заяви підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ній, вказавши про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті.

Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомир Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши й дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

До членів сім`ї чи близьких родичів, згідно зі статтею 71 ЦПК України, належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім`ї або близький родич цих осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Зі змісту листа Ізюмського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.07.2026 вбачається, що в архіві відділу відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також в матеріалах справи містяться фотографії з місця поховання « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 Ізюмська територіальна громада Харківської області в період з 02.04.2022 по 08.09.2022 була тимчасово окупованою територією.

Як визначено ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України врегульовано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи в тому числі і про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 року по справі за №607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 року по справі за №607/1612/23 зазначено, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов`язані із ним. Крім того, суди зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Статтею 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі за №506/358/22 зазначено, що згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (ст. 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

За наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 28.02.2025 року за №376 року (з подальшими змінами та доповненнями) м. Ізюм станом на день розгляду справи не є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до п.п. ґ п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року за №52/5 - підставою для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Абзацом 4 п. 6 розд. 5 Правил передбачено, що у разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Законом України «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04.02.2016 року - ЦПК України доповнено ст. 257-1 (ст. 317 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року).

Тобто, законодавець передбачив, що прийняття вказаного Закону дозволить забезпечити реалізацію прав громадян, які проживають на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, щодо отримання свідоцтв про народження, про смерть у зв`язку з відсутністю належних медичних документів, передбачених законодавством України. Відтак, зверненню до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території в порядку ст. 317 ЦПК України повинно передувати отримання документа про смерть від органу або особи, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом України. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 16.12.2024 року у справі за №204/10297/23.

Згідно приписів ст. 76 ЦПК України - доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, у даному разі підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. При цьому, доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю тощо.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі і у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (постанова Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі за №204/7924/23).

Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 , заявляючи вимоги про встановлення факту смерті матері - ОСОБА_2 , в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження даних обставин, у тому числі: медичних документів (довідки про причину смерті; лікарське свідоцтво, перфокарти швидкої медичної допомоги тощо), які були складені за наслідком смерті ОСОБА_2 , та які б містили інформацію про засвідчення факту смерті, дату та причину смерті, як і не надано до суду будь-яких інших письмових та/або речових доказів, заяви до правоохоронних органів, не заявлено клопотання щодо допиту свідків, з яких суд мав би можливість безпосередньо і достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 в певний час та в певному місці.

Що стосується доданих до заяви ОСОБА_1 фотокопій та відеозапису місця поховання, суд не вважає їх належними та допустимими доказами на підставі яких можливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ізюм.

Встановлення факту смерті особи має важливе значення та породжує правові наслідки, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, за відсутності достатніх доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Житомир, м-н Соборний, 1, код ЄДРПОУ 42506517.

Суддя: О.В. Біднина