Рішення № 138711625, 23.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17162/25

Категорія 75

2/295/1550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації за невикористані щорічні відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» подала до суду позов, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» № 12 від 05.11.2025 про її звільнення з посади фінансового директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024»;

-поновити її на посаді фінансового директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024;

-стягнути з ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» (код ЄДРПО 31888692) на її користь заробітну плату у сумі 53 473,28 грн, середній заробіток за час затримки та невчасної виплати заробітної плати з 15.05.2025 по 15.10.2025 у сумі 54 930,00 грн, компенсацію за невикористані щорічні відпустки у сумі 12 153,64 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2025 по 07.04.2026 у сумі 44 518,48 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що 15.10.2025 нею було написано заяву про звільнення з посади фінансового директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024», за власним бажанням, яку директор ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» Безсмертна Г.М. особисто відмовилась отримувати. 15.10.2025 за допомогою поштового зв`язку вона листом направила цю заяву на юридичну адресу ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024», який повернувся з відміткою про те, що директор ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» відмовилась його отримувати. 05.11.2025 ОСОБА_2 прийняла рішення про звільнення її із займаної посади на підставі ст. 40 КЗпП України за прогули і разом з трудовою книжкою направила їй копію наказу № 12 від 05.11.2026 про звільнення без довідки про заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Позивач вважає, що її звільнення відбулось з грубим порушенням вимог законодавства про працю і відповідачем не виконано обов`язок щодо проведення розрахунку з працівником, а саме не виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористані щорічні відпустки.

Відповідно до ухвали суду від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі з розглядом її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

23.04.2026 представник позивача подав до суду заяву, у якій вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та судової повістки за його місцезнаходженням, проте поштове відправлення не було вручене, повернулось до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, копія ухвали суду від 29.12.2025, копія позовної заяви з доданими до неї документами та судові повістки про виклик до суду були надіслані і доставлені до електронного кабінету відповідача в ЄСІТІС, що підтверджується змістом довідок про доставку електронних листів, складених відповідальним працівником суду.

Враховуючи, що сторона позивача скористалась своїм правом і подала заяву про заочний розгляд справи за відсутності позивача, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 223, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами і ухвалити заочне рішення.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ст. 244, 259 ЦПК України складення повного тексту рішення відкладено до 5 робочих днів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» (код ЄДРПО 31888692) № 13-А від 16.05.2024 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків фінансового директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» за сумісництвом з 20.05.2024 (на звороті а. с. 37).

Згідно з копією штатного розпису ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024», який був введений в дію 01.05.2024, заробітна плата на місяць за посадовим окладом позивача становила 10 000,00 грн (а. с. 39).

15.10.2025 позивачем на ім`я директора ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» було складено заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 15.10.2025 та виплату заборгованості по заробітній платі, яку надіслано на адресу місцезнаходження відповідача з використанням засобів поштового зв`язку 15.10.202, що підтверджується копіями самої заяви, описом вкладень, бланку поштового відправлення та чеку (на звороті а. с. 7-8).

Згідно з копіями опису вкладень поштового відправлення та конверту 06.11.2025 ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» на адресу позивача були надіслані її трудова книжка та копія наказу № 12 від 05.11.2025 про її звільнення із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогули, та проведення з нею розрахунку залишків заробітної плати за 2025 рік і компенсації за не використану відпустку з 20.05.2025 по 17.10.2025, відповідно табеля робочого часу. Підставою для видання цього наказу послужили акти про відсутність на роботі фінансового директораОСОБА_1 (на звороті а. с. 9-10).

Відповідно до Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу форми ОК-7, за відомостями страхувальника ДП «Металіст» ТОВ «Металіст 2024» (код ЄДРПО 31888692), сума фактичного заробітку/доходу позивача з посадовим окладом 10 000,00 грн на місяць у період з травня 2025 року по листопад 2025 року становила 66 467,61 грн, а саме відповідачем нараховано ОСОБА_1 за травень 2025 року 12 045,46 грн, за червень 2025 року 10 125,00 грн, за липень 2025 року 10 125,00 грн, за серпень 2025 року 10 000,00 грн, за вересень 2025 року 11 900,00, за листопад 2025 року 12 272,15 грн, всього за 2025 рік 106 467,61 грн (а. с. 56-57).

Згідно з виписками по картковому рахунку ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що позивач заробітну плату за період роботи з 15.05.2025 по 15.10.2025 не отримувала.

Суд, встановивши обставини справи, вважає, що між сторонами виникли спірні трудові правовідносини і позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3933-XII (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 Конвенції тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягає лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що такого обов`язку відповідач не виконав з огляду на наступне.

05.11.2025 позивач був звільнений із займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для таких стягнень.

У пункті 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення і при обранні такого виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності.

Фіксація прогулу на підприємстві вимагає складання доповідної записки, акта про відсутність на роботі та витребування письмових пояснень від працівника. Якщо працівник не з`являється, можливе надіслання йому письмового запиту (листом з повідомленням про вручення) або фіксування спроби зв`язку. Якщо працівник відмовляється надати пояснення, про це складається окремий акт.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності роботодавцем були порушені вимоги КЗпП України, а саме дисциплінарне стягнення застосоване відповідачем без дотримання процедури, яка передбачена ст. 149 КЗпП України. У випадку притягнення до відповідальності позивача, вона мала надати пояснення з приводу відповідних фактів, на підставі достовірно встановлених та перевірених доводів.

Встановлено, що підставою для складання відповідачем наказу № 12 від 05.11.2025 про звільнення позивача були лише акти про відсутність на роботі позивача, номери та дати яких не зазначені в наказі; не були отримані від позивача будь-які письмові пояснення; не складався працівниками відповідача акт, що ніхто не міг додзвонитися до позивача з приводу отримання пояснень; відповідачем не надано доказів, що вчинялися дії на отримання пояснень від позивача.

Звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14).

Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось незаконно та з порушенням її прав, передбачених ст. 43 Конституції України, ст. 2 КЗпП України, а тому суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з займаної посади.

Визнаючи наказ незаконним, суд вважає за необхідне його скасувати, а скасовуючи наказ, суд поновлює на роботі позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України у справах про поновлення незаконно звільненого працівника суд допускає негайне виконання рішення.

Щодо стягнення невиплачених заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України унормовано, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістдесяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача нараховану за період з 15.05.2025 по 15.10.2025 і невиплачену заробітну плату в розмірі 53 473,28 грн та компенсацію за невикористану з 20.05.2024 по 15.10.2025 щорічну відпустку в сумі 12 153,64 грн, суми зазначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнення заборгованості з заробітної плати в судовому порядку вимагає надання належних та допустимих доказів на підтвердження розміру боргу та факту трудових відносин. Довідки чи дані з Пенсійного фонду України або податкової самі по собі не завжди є беззаперечним доказом існування заборгованості на конкретний період, якщо вони не підтверджені первинними бухгалтерськими документами роботодавця. Якщо роботодавець не надає бухгалтерську документацію та докази виплати заробітної плати, суди з урахуванням практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.02.2026 у справі № 587/1641/21) можуть задовольняти позови на підставі наявних у працівника доказів та обґрунтованих розрахунків.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Нормами ч. 10 ст. 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав суду докази, які б підтверджували чи спростовували розмір невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 .

Відповідач не подав відзив на позовну заяву, хоча матеріали позовної заяви отримав, в судове засідання для дачі усних пояснень представник жодного разу не з`явився, а відтак суд визнає обставини щодо факту наявності заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та їх розміру встановленими, що відповідає положенням ч. 10 ст. 84 ЦПК України та не спростовано відповідачем.

З урахуванням наведеного, оцінивши належність, достатність, та достовірність поданих сторонами доказів, а також враховуючи, що факт наявності трудових відносин між сторонами є доведеним, право особи на оплату праці гарантовано Конституцією України, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача невиплаченої заробітної плати в сумі 53 473,28 грн та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 12 153,64 грн. Така сума зазначена судом без вирахування з неї сум податків і зборів, які підлягають утриманню при здійсненні виплати.

За змістом ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 15.05.2025р. по 15.10.2025р.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як встановлено судом, відповідач не провів з позивачем повний розрахунок в день її звільнення, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 15.05.2025 по 15.10.2025 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні нарахований у розмірі 54 930,00 грн, перевіривши який суд визнає його правильним і таким, що відповідає матеріалам та обставинам справи.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 16.10.2025р. по 07.04.2026р.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у випадках збереження середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу вона обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За пунктом 8 цього Порядку середньоденний заробіток множиться на кількість робочих днів, які мають бути оплачені.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 16.10.2025 по 07.04.2026 середній заробіток за час вимушеного прогулу нарахований у розмірі 44 518,48 грн, перевіривши який, суд також визнає його правильним і таким, що відповідає матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи ту обставину, що справляння та сплата податків і обов`язкових платежів є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суми заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без утримання цих податків та інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що відповідачем не виплачена у встановлений законодавством термін належна працівнику заробітна плата, не оформлене належним чином звільнення працівника та не проведено повний розрахунок при звільненні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1937,92 грн (968,96 грн, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі х 2), оскільки при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивач звільнена від сплати судового збору.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сплачений нею при зверненні до суду з позовом судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення компенсації та середнього заробітку в розмірі 968, 96 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 141, 211, 280, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024» за № 12 від 05.11.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024».

Поновити ОСОБА_1 на посаді фінансового директора Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024».

Стягнути з Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024» на користь ОСОБА_1 нараховану за період з 15.05.2025 по 15.10.2025 і невиплачену заробітну плату в розмірі 53 473,28 грн, який зазначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024» на користь ОСОБА_1 :

-компенсацію за невикористану з 20.05.2024 по 15.10.2025 щорічну відпустку в сумі 12 153,64 грн,

-середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 15.05.2025 по 15.10.2025 у сумі 54 930,00 грн,

-середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2025 по 07.04.2026 у сумі 44 518,48 грн, які зазначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968, 96 грн.

Рішення суду у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Металіст» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 2024», місце знаходження: м. Житомир, вул. Лесі Українки, 52; ЄДРПОУ: 31888692.

Суддя: О.В. Біднина