Рішення № 138711424, 04.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/701/26

Провадження № 2/156/554/26

Рядок статзвіту № 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулось через систему «Електронний суд» до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24075,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №179397, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Солвентіс». Відповідач умови вказаного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою від 18.06.2026 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «Солвентіс», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою від 04.08.2026 суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Так, судом установлено, що 04.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 179397.

Згідно з пунктом 1 даного договору, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити комісію і проценти.

Пунктами 2.1-2.4 договору позики передбачено: сума позики - 7 500 грн 00 коп.; строк позики та строк договору - 30 днів; фіксована процентна ставка - 0,01 % за кожен день у межах строку договору; комісія за надання позики - 20,71 % від суми позики, що становить 1553 грн 25 коп.

У договорі сторони погодили дату надання позики - 04.03.2025 та дату її повернення - 02.04.2025. Орієнтовна загальна вартість позики становить 9075 грн 00 коп, загальні витрати - 1575 грн 00 коп., денна процентна ставка - 0,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1001.42 %.

Відповідно до пункту 4 договору, проценти нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після надання позики, на залишок суми позики за фактичний строк користування, включаючи день погашення.

Пунктом 18 договору передбачено, що якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальнику нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі, визначеному пунктом 2 договору.

Додаток № 1 до договору позики - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - передбачає один платіж 02.04.2025: 7 500 грн 00 коп. суми позики, 21 грн 75 коп. процентів та 1553 грн 25 коп. комісії.

Договір позики №179397 від 04.03.2025 містить реквізити позичальника ОСОБА_1 , номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 та відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8PVp45 04.03.2025 о 20:53.

У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором G4b54J 04.03.2025.

Довідка ТОВ «Сіроко Фінанс» про укладення договору (ідентифікацію) підтверджує, що ОСОБА_1 подав заявку на позику 04.03.2025 о 19:19, одноразовий ідентифікатор був направлений та введений позичальником 04.03.2025 о 20:53, а кошти перераховані о 20:54.

Факт надання позики відповідачу підтверджується копією платіжної інструкції/операції №caeec084-064a-4489-a8bf-45683fee97c3 від 04.03.2025, згідно з якою на платіжну картку № НОМЕР_1 здійснено виплату кредиту у розмірі 7 500 грн 00 коп.; код авторизації - 069460; ідентифікатор у банку-еквайрі - 030279467153; номер замовлення - 638767184397998221179397.

Номер електронного платіжного засобу, зазначений у копії платіжної інструкції/операції № caeec084-064a-4489-a8bf-45683fee97c3 від 04.03.2025, збігається з номером платіжної картки, зазначеним у договорі позики №179397 від 04.03.2025 та паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до деталізованого розрахунку за договором позики №179397 від 04.03.2025, складеного станом на 23.07.2025, відповідачу ОСОБА_1 надано 7 500 грн 00 коп, нараховано 21 грн 75 коп. процентів, 1553 грн 25 коп. комісії та 15 000 грн 00 коп. пені.

Договором факторингу № 23072025 від 23.07.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Солвентіс» як фактором та ТОВ «Сіроко Фінанс» як клієнтом, передбачено відступлення факторові прав вимоги, зазначених у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги за умови виконання фактором обов`язку з фінансування.

Витяг із додатку до договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025, підписаний представниками ТОВ «ФК «Солвентіс» та ТОВ «Сіроко Фінанс», містить відомості про ОСОБА_1 , договір позики №179397 від 04.03.2025 та загальну заборгованість 24075 грн 00 коп.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд виходить із того, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми. Такі висновки викладені у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц.

Водночас суд має перевірити ідентифікацію позичальника, направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також фактичне перерахування коштів, на що звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23.

Судом установлено, що електронні документи містять взаємопов`язані відомості про відповідача, його номер телефону, електронну адресу та платіжну картку; факт направлення і введення одноразового ідентифікатора підтверджений довідкою про ідентифікацію, а факт перерахування 7 500 грн 00 коп. копією платіжної інструкції/операції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір позики №179397 від 04.03.2025 укладено сторонами в електронній письмовій формі, його істотні умови погоджено відповідачем, а грошові кошти фактично надано.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом установлено, що договір факторингу № 23072025 від 23.07.2025 та підписаний сторонами витяг із додатку до нього індивідуалізують відповідача, договір позики та обсяг переданого права вимоги. Відповідач факту переходу права вимоги не спростував. Отже, ТОВ «ФК «Солвентіс» є належним кредитором у зобов`язанні за договором позики №179397 від 04.03.2025.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за сумою позики суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що за договором позики №179397 від 04.03.2025 відповідачу надано 7 500 грн 00 коп. Доказів повернення суми позики відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за сумою позики у розмірі 7 500 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування позикою суд зазначає таке.

Договором позики №179397 від 04.03.2025 сторони погодили фіксовану процентну ставку 0,01 % на день.

Відповідно до пункту 4 договору позики проценти нараховуються з наступного дня після надання коштів. Тому за період із 05.03.2025 до 02.04.2025 включно на суму 7 500 грн 00 коп. нараховано по 0 грн 75 коп. за день, усього 21 грн 75 коп.

Нарахування здійснено виключно в межах погодженого сторонами строку користування позикою. Відповідач доказів сплати процентів або неправильності їх розрахунку не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 , процентів за користування позикою у розмірі 21 грн 75 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання позики суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за надання позики у розмірі 1553 грн 25 коп.

Пунктом 2.4 договору позики №179397 від 04.03.2025 прямо передбачено одноразову комісію у розмірі 20,71 % від суми позики, що становить 1553 грн 25 коп.

Комісія включена до загальних витрат за споживчим кредитом, відображена в загальній вартості позики та врахована при обчисленні денної процентної ставки 0,75 %, яка не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Зазначена комісія нарахована в день надання позики як плата за її надання, а не у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, тому вона не є неустойкою, штрафом або пенею.

Відповідач доказів сплати комісії або обставин, які виключають обов`язок її сплати, суду не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання позики у розмірі 1553 грн 25 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 15 000 грн 00 коп. пені, нарахованої за прострочення повернення позики.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір позики №179397 укладено 04.03.2025, а пеню нараховано з 03.04.2025 по 12.05.2025, тобто під час дії в Україні воєнного стану. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить винятку для договорів, укладених після введення воєнного стану.

За таких обставин вимога ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 15 000 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №179397 від 04.03.2025 у загальному розмірі 9075 грн 00 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики; 21 грн 75 коп. - проценти за користування позикою; 1553 грн 25 коп. - комісія за надання позики.

У задоволенні позовної вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 15 000 грн 00 коп. слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 179397 від 07.05.2026.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1003 грн 58 коп. (9075,00 / 24 075,00 х 2662,40 = 1003,58).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

На підтвердження цих витрат позивач подав договір № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026., укладений між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного», а також додаткову угоду до договору № 43657029/01 від 02.01.2026.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 від 31.03.2026 містить перелік послуг загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.: усна консультація - 250 грн 00 коп.; письмова консультація - 500 грн 00 коп.; правовий аналіз - 1 500 грн 00 коп.; складання позовної заяви - 3 000 грн 00 коп.; формування додатків - 750 грн 00 коп.

Акт надання послуг № 179397 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026, підписаний сторонами, підтверджує надання та прийняття правничої допомоги загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та розподіляються з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності й співмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих послуг та результатом розгляду.

Оцінивши надані позивачем докази, характер і складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що витрати у розмірі 6 000 грн 00 коп. є реальними, необхідними, розумними і співмірними з обсягом наданої правничої допомоги.

Водночас відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2261,68 грн (9075,00 / 24 075,00 х 6000,00 = 2261,68) витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором позики №179397 від 04.03.2025 у загальному розмірі 9 075 грн 00 коп.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 1003 (одна тисяча три) гривні 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 68 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Іваничівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Н. Комзюк