Рішення № 138710925, 03.08.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

03.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/2253/25 Провадження № 2/401/180/26

22 липня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.,

сторони справи: представник позивача та третьої особи, адвокат Сичов А.Ю.,

представник відповідача, адвокат Овдієнко В.Ю.,

третя особа ФОП ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення неустойки в порядку захисту прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух) справи:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сичов А.Ю., звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення з відповідача неустойки в порядку захисту прав споживачів у розмірі 1 286 461,44 грн.

Ухвалою суду від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

27 жовтня 2025 року представник позивача - адвокат Сичов А.Ю. подав заяву про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, залучено до участі у справі третю особу та відмовлено у прийнятті доповненої позовної заяви представника позивача від 27 жовтня 2025 року.

Позиція позивача, ОСОБА_2 :

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 401/1086/23, яке постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишено без змін, було розірвано попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2021 року, укладений між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 , а також стягнуто з відповідача на користь позивача 1286461,44 грн внесеної передоплати. Вказаним судовим рішенням, у порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України, встановлено обставини істотного порушення відповідачем умов попереднього договору, оскільки ПрАТ «ХК «Київміськбуд», отримавши грошові кошти, будівельні роботи щодо будівництва житлового будинку не розпочало, ухилялося від позасудового розірвання договору та не повідомляло позивача про причини невиконання зобов`язань. Лише 05 лютого 2024 року на виконання судового рішення відповідач повернув позивачу суму передоплати у розмірі 1 286 461,44 грн. Позивач наголошує, що в період з 29 грудня 2021 року по 05 лютого 2024 року відповідач безпідставно користувався та розпоряджався її грошовими коштами на власний розсуд, а не в інтересах позивача. Внаслідок інфляційних процесів у вказаний період (індекс інфляції склав 133,572%) грошові кошти знецінилися на 431 886,50 грн, що становить розмір завданих позивачу збитків, а вартість аналогічного житла зросла майже вдвічі.

З метою компенсації завданих збитків та керуючись статтями 22, 549, 611, 612, 623, 624, 653 Цивільного кодексу України та частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зазначає про своє право на стягнення з відповідача пені у розмірі трьох відсотків від вартості робіт за кожен день прострочення. За обрахунком позивача нарахована сума пені за 759 днів прострочення становить 29 292 726,98 грн, однак, враховуючи принципи розумності, справедливості та протиправну поведінку відповідача, позивач зменшує розмір заявленої до стягнення пені до суми 1 286 461,44 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь позивача 1 286 461,44 грн.

Представник позивача - адвокат Сичов А.Ю. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, просить розглянути справу за його відсутності та без участі позивача.

Аргументи відповідача, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»:

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що до 23 січня 2024 року (дати набрання законної сили рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 401/1086/23) попередній договір купівлі-продажу квартири був чинним, і у відповідача були відсутні будь-які грошові зобов`язання перед позивачем щодо повернення коштів. Обов`язок з повернення внесеної передоплати виник лише з моменту набрання рішенням суду законної сили відповідно до статті 653 ЦК України, а саме з 23 січня 2024 року, та був добровільно виконаний товариством у повному обсязі 05 лютого 2024 року (у 13-денний строк), що виключає факт прострочення виконання грошового зобов`язання та порушення прав позивача за період з 29 грудня 2021 року по 23 січня 2024 року.

Крім цього зазначає, що обставини відсутності порушення прав позивача до 23 січня 2024 року та відсутності підстав для застосування статті 625 ЦК України за період з 29 грудня 2021 року вже були предметом судового дослідження у справі № 401/868/24 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про стягнення інфляційних втрат. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2025 року у справі № 401/868/24, в задоволенні позову було відмовлено та встановлено, що грошові зобов`язання з повернення авансу виникли у відповідача лише 23 січня 2024 року. Посилаючись на частину четверту статті 82 ЦПК України, відповідач зазначає про преюдиційність вказаних обставин, а також про недобросовісність дій позивача, яка повторно ініціює спір з того самого питання.

Щодо вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач вказує на безпідставність її застосування, оскільки предметом попереднього договору купівлі-продажу квартири було зобов`язання укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу майна, а не виконання робіт чи надання послуг. Укладений договір не містив елементів договору підряду чи надання послуг, позивач не замовляла у відповідача робіт, а отже, спеціальна пеня у розмірі 3% за кожен день прострочення застосуванню до спірних правовідносин не підлягає, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20.

Також відповідач зазначає, що договір укладався на засадах свободи договору (статті 6, 627, 628 ЦК України), позивач усвідомлювала його умови, а заявлені до стягнення суми є непомірними та перетворюють неустойку на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності на підставі статей 258, 267 ЦК України, оскільки до вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Позивач нараховує пеню починаючи з 2021 року та стверджувала про порушення своїх прав ще у 2023 році під час звернення до суду з позовом про розірвання договору, тоді як даний позов подано лише у липні 2025 року. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 :

ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначив, що вимоги позивача про стягнення суми упущеної вигоди та нарахованої пені є законними та підтвердженими.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Сичов А.Ю. подав заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_3 , позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви сторін по суті справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

21 грудня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири. На виконання умов вказаного договору позивачем було здійснено оплату грошових коштів у загальному розмірі 1 286 461,44 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями розрахункових та платіжних документів про внесення передоплати.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 401/1086/23, яке постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишено без змін та набрало законної сили 23 січня 2024 року, розірвано Попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2021 року, укладений між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 , та стягнуто з відповідача на користь позивача суму внесеної передоплати у розмірі 1 286 461,44 грн. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що підставою для розірвання договору стало істотне порушення його умов з боку ПрАТ «ХК «Київміськбуд», яке, отримавши кошти, будівельних робіт щодо спорудження об`єкта не розпочало, про причини невиконання зобов`язань позивача не повідомляло та від позасудового розірвання договору ухилялося.

05 лютого 2024 року ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на виконання рішення суду у справі № 401/1086/23 перерахувало на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 286 461,44 грн, повністю повернувши суму передоплати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сукупний індекс інфляції 01.01.2022 року 05.02.2024 року становив 133,572%, а тому сума збитків від інфляції становить 431 886,50 грн.

Встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року у справі №401/868/24, яке постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про стягнення інфляційних втрат за цим же попереднім договором за період з 29 грудня 2021 року по 05 лютого 2024 року, з огляду на те, що обов`язок відповідача з повернення грошових коштів виник лише 23 січня 2024 року (з моменту набрання рішенням про розірвання договору законної сили) і був належним чином виконаний 05 лютого 2024 року.

Наведені обставини підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, сторонами визнані та не спростовані.

Джерела права (оцінка) та висновок суду:

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 12 та 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу (ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 286 461,44 грн за період з 29 грудня 2021 року по 05 лютого 2024 року на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з неналежним виконанням умов Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2021 року.

Суд вважає такі позовні вимоги повністю безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені з огляду на правову природу спірних правовідносин, відсутність факту порушення права позивача.

Аналізуючи правову природу укладеного між сторонами Попереднього договору купівлі-продажу від 21 грудня 2021 року, суд виходить із приписів статті 635 Цивільного кодексу України, відповідно до якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зміст даного правочину зводиться виключно до виникнення у сторін обов`язку укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу майна за правилами статті 655 Цивільного кодексу України.

Натомість позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення пені частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає обов`язок виконавця сплатити споживачеві пеню в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення у разі, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язання за договором про виконання робіт (надання послуг) або виконує роботу (надає послугу) так повільно, що закінчити її у визначений строк стає явно неможливим.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що спеціальна відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», розповсюджується виключно на зобов`язання, які виникають із договорів про виконання робіт або надання послуг.

Оскільки Попередній договір купівлі-продажу за своєю суттю не є договором про виконання робіт чи надання послуг, а відповідач не брав на себе зобов`язань щодо виконання для позивача будь-яких робіт чи надання послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», застосування передбаченої цією нормою пені до спірних правовідносин є юридично неможливим та суперечить нормам матеріального права.

Вказаний правовий висновок є усталеним у судовій практиці та послідовно висловлений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19, від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20 та від 16 грудня 2020 року у справі № 2-2826/11, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, основою умовою для застосування будь-якої міри цивільно-правової відповідальності є наявність факту порушення зобов`язання та прострочення з боку боржника.

Згідно зі статтями 509, 526, 610 та 612 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи твердження позивача про допущене відповідачем прострочення повернення грошових коштів у період з 29 грудня 2021 року по 05 лютого 2024 року, суд керується частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Як встановлено рішеннями Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 401/1086/23 та у справі № 401/868/24, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення для цієї справи, у період з 29 грудня 2021 року по 23 січня 2024 року Попередній договір між сторонами був чинним, а грошове зобов`язання ПрАТ «ХК «Київміськбуд» щодо повернення сплачених коштів у розмірі 1 286 461,44 грн виникло лише 23 січня 2024 року - з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання вказаного договору за правилами частини другої статті 653 Цивільного кодексу України.

Вказане грошове зобов`язання було виконане відповідачем у добровільному порядку 05 лютого 2024 року, тобто у 13-денний строк з моменту його виникнення.

З огляду на це, у період з 29 грудня 2021 року по 23 січня 2024 року у відповідача взагалі був відсутній обов`язок з повернення коштів, а відтак факт прострочення виконання зобов`язання у цей період відсутній повністю.

Нарахування пені за період, коли у відповідача не існувало самого обов`язку щодо повернення грошових коштів, є протиправним та позбавленим будь-якого юридичного підґрунтя, оскільки за відсутності порушеного права та відсутності факту прострочення боржника підстави для застосування заходів відповідальності відсутні.

Додатково суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Спроба позивача стягнути штрафні санкції у розмірі 1 286 461,44 грн за нібито неналежне виконання Попереднього договору купівлі-продажу, за умови відсутності факту прострочення та відсутності у відповідача такого обов`язку у спірний період, суперечить вказаним засадам та спотворює суть цивільно-правової відповідальності, яка спрямована на захист порушеного права.

Крім цього, позивачем не надано суду жодного розрахунку пені, не визначено конкретних часових меж періоду прострочення щодо кожного дня чи місяця, що у сукупності з відсутністю факту порушеного права підтверджує повну безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Також представник позивача у тексті позовної заяви зазначає, що кошти знецінилися на 431 886,50 грн внаслідок інфляції, і називає цю суму збитками, у розрахунку проводиться розрахунок пені (3% за день) на суму 29 292 726,98 грн, яка потім зменшується позивачем до 1 286 461,44 грн ( у розмірі суми передплати), а у прохальній частині просить стягнути суму 1 286 461,44 грн. без визначення правової природи, пеня це, збитки, інфляційні втрати чи 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до усталеної та послідовної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність. І лише у разі встановлення факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, але пропуску нею строку позовної давності за відсутності поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Оскільки за результатами розгляду цієї справи судом достовірно встановлено відсутність факту порушення права чи охоронюваного законом інтересу позивача з огляду на відсутність у відповідача обов`язку щодо повернення коштів у спірний період, відсутність факту прострочення виконання зобов`язання та непридатність до застосування спеціальної норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд відмовляє в задоволенні позовних вимог саме за їх безпідставністю. За таких обставин питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача судом не вирішується та правова оцінка цьому строку не надається, оскільки інститут позовної давності підлягає застосуванню виключно до обґрунтованих позовних вимог.

Враховуючи викладене та оцінюючи надані сторонами докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає позовні вимоги повністю необґрунтованими, такими що не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення неустойки в розмірі 1286461 грн. в порядку захисту прав споживачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Складання повного рішення суду відкладено на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 03 серпня 2026 року.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», адреса: 01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, ЄДРПОУ 23527052.

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований та місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , місце перебування за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом