Рішення № 138710895, 03.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 932/15734/25

провадження №: 2/398/2459/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Ремезок А.Ю.,

за участю секретаря Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 03.12.2024 № 03.12.2024-100000006, у зв`язку з чим виникла загальна заборгованість на суму 57190,00 грн, з яких: 19 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 23560,00 грн заборгованості за відсотками; 1710 грн - комісії (пов`язані з наданням кредиту); 3420, 00 грн додаткової комісії, неустойки у розмірі 9 500.00 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 - Бугайченко Т.А. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". А отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за користування кредитом. Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки задоволенню не підлягають, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо вимог про стягнення з відповідача тіла кредиту зазначено, що на підтвердження надання відповідачеві кредиту позивачем надано до суду копію документу від надавача платіжних послуг щодо перерахування суми кредиту. Але копія вказаного документу не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 .

Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому вказано, що заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідача або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих строною позивача. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України "Про платіжні послуги", оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою. Ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номера платіжної картки та персональних даних власника власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих та регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором позивач зазначає, що загальні витрати за споживчим договором є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Оскільки ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. З огляду на те, що ТОВ "Споживчий центр" надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то оплата за надання кредиту є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ "Споживчий центр" (ТМ "Швидко Гроші"), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена, Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

У судове засідання, призначене на 03.08.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві, просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її та відповідача відсутності, просить прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 03.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено та підписано електронними підписами договір про відкриття кредитної лінії (оферти) № 03.12.2024-100000006, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 19 000 грн; строком на 155 днів, дата повернення (виплати) кредиту 06.05.2025; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом. Яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Номер чергових періодів та дата початку та закінчення чергового періоду користування кредитом визначено в графіку платежів (п. 14 Заявки кредитного договору).

П. 8 Заявки кредитного договору визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 1710,00 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Відповідно до п. 9 Заявки кредитного договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "комісія за обслуговування", "комісія") 1710 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Неустойка: 285 грн. 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17 Заявки кредитного договору).

П. 4.1 кредитного договору №03.12.2024-100000006 передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредитування: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9494.

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту за кредитним договором № 03.12.2024-100000006 від 03.12.2024 здійснювалася за допомогою системи iPay: 03.12.2024 в сумі 19 000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , платіж №583605849, призначення платежу: видача за договором кредиту № 03.12.2024-100000006.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 03.12.2024-100002167 від 03.12.2024, загальна заборгованість позичальника становить 57190,00 грн, що складається з основного боргу в сумі 19 000,00 грн., відсотки 23560,00 грн, комісія за надання кредиту 1710,00 грн, додаткові комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3420,00грн, неустойка в розмірі 9500,00 грн.

Релевантні джерела права

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

П. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні витрати за споживчим кредитом як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оцінка доказів та аргументів сторін

Договір, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, свідчить про укладення між позивачем та відповідачем правочину.

Суд вважає, що позивач надав достатні та достовірні докази наявності кредитних правовідносин між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем, а також докази видачі кредиту. У матеріалах справи відсутні докази на користь того, що відповідач повернув суму кредиту.

Як вбачається із графіку платежів (п. 14 кредитного договору) та розрахунку заборгованості, проценти за договором нараховуються позивачем в межах 155-денного строку кредитування з 03.12.2024 по 06.05.2025 у загальному розмірі 23 560,00 грн. виходячи з відсоткової ставки 1,00 % на день у період з 03.12.2024 по 05.03.2025 та 0,5% на день у період з 06.03.2025 по 06.05.2025. Відсоткова ставка, строк та порядок нарахування відсотків відповідає умовам, погодженим сторонами у договорі № 03.12.2024-100000006 від 03.12.2024 та положенням законодавства України.

Суд виснує, що підлягає стягненню на підставі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» комісія, пов`язана з наданням кредиту у розмірі 1790,00 грн.

Стосовно комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зауважує, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та його обслуговування, включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Крім того, п. 9 кредитного договору визначає чіткий перелік послуг позивача, за які встановлено дану комісію, з зауваженням, що до даної комісії не включено послуги позивача, які мають бути надані позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості в загальній сумі 3420,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 500,00 грн, суд зазначає, що сума заборгованості зі сплати штрафу не підлягає стягненню з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки сума штрафу нарахована під час дії на всій території України воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

При цьому, суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства, а саме Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

В підсумку суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 47 690,00 грн. (заборгованість за кредитом в сумі 19 000,00 грн; заборгованість за процентами 23 560,00 грн; комісія пов`язана з наданням кредиту 1 710,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості (додаткова комісія) 3 420,00 грн), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Мотиви неврахування судом інших аргументів сторін

Відповідач вказує на недоведеність факту отримання ним кредитних коштів за кредитним договором.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В даному випадку відповідач не спростував того, що він отримав кошти за кредитним договором, а лише послався на недоведеність таких фактів позивачем.

Так, відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що він отримав кошти за кредитним договором, зокрема, не довів, що 03.12.2024 на його банківський рахунок, платіжним засобом до якого є банківська картка з маскою 4441-11ХХ-ХХХХ-9494 (відповідно до інформації надавача платіжних послуг, номер картки НОМЕР_2 ), не надходили кошти у погодженій сторонами кредитного договору сумі 19000,00 грн.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів на підтвердження факту надання кредиту позичальнику, оскільки такі твердження не ґрунтуються на специфіці спірних правовідносин, де однією зі сторін (кредитодавцем) є не банківська установа, а фінансова компанія, нормативно-правове регулювання діяльності якої має свої особливості, зокрема, що стосується оформлення первинної документації щодо надання кредитних коштів.

Крім того, відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за кредитним договором, відповідач такий договір у судовому порядку не оспорював, про його неукладеність не заявляв, а також у відповідному судовому провадженні не стверджував про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду не надані.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2025 про сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2 020,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.12.2024-100000006 від 03.12.2024 в загальному розмірі 47 690,00 грн (сорок сім тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 копійок), з яких заборгованість за кредитом 19 000,00 грн; заборгованість за процентами 23 560,00 грн; комісія пов`язана з наданням кредиту 1 710,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості (додаткова комісія) 3 420,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 020,00 грн (дві тисячі двадцять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133а, м. Київ, 01032).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ).

Суддя Анастасія Ремезок