Рішення № 138710654, 04.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1350/26

Провадження № 2/352/1269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

29.05.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2020 року між відповідачем та ТОВ «Сенс кредит» був укладений кредитний договір № 003/01072/09/20 у відповідності до умов якого відповідач отримав у власність грошові кошти на суму 25 000 грн на строк 270 днів з відсотковою ставкою 161,6561% річних з першого по 11 платіж та 2578,506 % річних від суми кредиту з 12 до останнього платежу згідно графіку.

01.02.2023 року між ТОВ «ФАКТОР П» та ТОВ «Сенс кредит» було укладено договір № 31-ФП-СК-202302, у відповідності до вимог якого до позивача перейшло право вимоги за договором № 003/01072/09/20 від 14.09.2020 року в розмірі заборгованості 26144 грн, з яких: 6 508,96 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 635,04 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

30.01.2026 було укладено договір № 30-01/26 відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 003/01072/09/20 розмірі 26144 грн.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 26144 грн та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 23.07.2026 року.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 14.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сенс кредит» укладено кредитний договір 003/01072/09/20.

Відповідно до умов договору: сума кредиту 25 000 грн, строк кредиту 270 днів, кредит повертається позичальником протягом кожних 15 днів, сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за кредитом позичальник сплачує кредитору 161,6561% річних з першого по 11 платіж та 2578,506 % річних від суми кредиту з 12 до останнього платежу згідно графіку платежів у розрахунку зі сплатою кожні 15 днів 6,6434% з 1 по 11 платіж.

Загальна вартість кредиту 55 584 грн.

Договір підписаний відповідачем власноручно (доказ в електронному вигляді).

У графіку платежів за першим траншем кредитного договору №003/01072/09/20 від 14.09.2020 року встановлено дати платежів, кількість платежів 18 дата першого платежу 29.09.2020 року (доказ в електронному вигляді).

У паспорті споживчого кредиту до договору про споживчий кредит, який підписаний відповідачем, зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача:, порядок повернення кредиту(згідно графіку платежів), додаткова інформація (доказ в електронному вигляді).

Крім цього власноручним підписом відповідача підписані заява на видачу кредиту від 29.09.2020 року в розмірі 25000 грн.

Видача відповідачу кредиту в сумі 25000 грн за договором №003/01072/09/20 від 14.09.2020 року підтверджується видатковим касовим ордером від 14.09.2020 року та підписом одержувача ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості за спірним договором №003/01072/09/20 від 14.09.2020 року станом на 30.01.2026 року за позичальником ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальному розмірі 26144 грн, з яких 6508,96 грн залишок заборгованості по тілу кредиту та 19635,04 грн залишок заборгованості за відсотками. Нарахування відсотків здійснювалось за період з 14.09.2020 по 11.06.2021 року. Позичальником частково було сплачено заборгованість за кредитом в загальному розмірі 29440 грн, з яких 18491,04 в рахунок погашення тіла кредиту та 10948,96 грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом(доказ в електронному вигляді).

01.02.2023 року між ТОВ «ФАКТОР П» та ТОВ «Сенс кредит» було укладено договір № 31-ФП-СК-202302, у відповідності до вимог якого до позивача перейшло право вимоги за договором № 003/01072/09/20 від 14.09.2020 року в розмірі заборгованості 26144грн, з яких: 6508,96 грн заборгованість за тілом кредиту, 19635,04 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

30.01.2026 було укладено договір № 30-01/26 відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 003/01072/09/20 розмірі 26144 грн.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 14.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сенс кредит» укладено кредитний договір №003/01072/09/20, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 25000 грн, які він зобов`язався повертати згідно графіку платежів.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 25000 грн підтверджено видатковою накладною від 14.09.2020 року ТОВ «Сенс кредит», де міститься особистий підпис відповідача про отримання коштів.

Зважаючи на те, що відповідач частково виконав умови договору в розмірі 29440 грн, та беручи до уваги загальну вартість кредиту, зазначену у договорі - 55584 грн, слушними є вимоги позивача, який правомірно набув право вимоги за спірним договором до відповідача про стягнення решти заборгованості за кредитом в розмірі 26144 грн, з яких 6508,96 грн залишок заборгованості по тілу кредиту та 19 635,04 грн залишок заборгованості за відсотками.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2 662,40 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 13000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2024 року про надання правової допомоги №02-07/2024, укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» , які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

витяг з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року (доказ в електронному вигляді);

прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

заявкою на надання юридичною допомоги №2992 від 01.04.2026 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 13 000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором №003/01072/09/20 від 14.09.2020 року в сумі 26 144 (двадцять шість тисяч сто сорок чотири) грн, з яких: 6 508 (шість тисяч п`ятсот вісім) грн 96 коп. - заборгованість за сумою кредиту та 19 635 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 04 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ: 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення складене у повному обсязі 04.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.