Рішення № 138710265, 04.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6287/25

Провадження № 2/191/3255/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Форощук С.А.

за участю секретаря судового засідання Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 22.09.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8311332. 17.07.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі також ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу №17072025, згідно до умов якого, право вимоги за укладеним кредитним договором перейшло до нового кредитора на підставі реєстру боржників. Відповідач умови укладеного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 19 180,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, поклавши на неї також судові витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у своїй позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик за зареєстрованим місцем проживання. Додатково повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик у застосунок «Вайбер» на телефон відповідача. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідачки також не надходило.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.09.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8311332, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику суму кредиту 4000,00 грн. строком 360 днів (дата надання кредиту 08.03.2024 року, дата повернення кредиту 15.06.2024 року).

Відповідно до п. 1.7.7 договору, процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

У подальшому на підставі додаткової угоди до договору № 8311332 про надання споживчого кредиту від 22.09.2024 року сума кредиту збільшена до 6000 грн.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів, стороною позивача надано до суду копії договору про надання фінансового кредиту, інформаційне повідомлення про передачу позичальником до кредитора персональних даних, заява анкета клієнта на отримання фінансового кредиту відомості щодо ідентифікації позичальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі договору факторингу № 17072025 укладеного 17.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, позивач є набувачем права вимоги заборгованості до відповідача за договором № 8311332 від 22.09.2024 року, що підтверджується витягом з реєстрів боржників, права вимоги до яких відступаються.

Згідно з частиною першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв`язку порушеннями зобов`язань за договором № 8311332 від 22.09.2024 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 19 180 грн, згідно наданого до суду стороною позивача розрахунку, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 940 грн. - заборгованість за відсотками, 7240,00 грн. заборгованість за пенею, штрафами.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав.

Водночас, щодо нарахування штрафу, пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року УказомПрезидента України№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до п. 13 вказаного кредитного договору внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до копії довідки-розрахунку відповідач має заборгованість у розмірі 7240 грн. за пенею, штрафом. Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки вказаної суми, оскільки вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягає списанню.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та висновки Верховного Суду, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн. та процентах в розмірі 5940 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування частини сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають до стягнення кошти в сумі 1508 грн.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення 04.08.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» заборгованість за кредитним договором № 8311332 від 22.09.2024 року в розмірі 11 940 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень, з яких: 6 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5940 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1508 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.08.2026 року.

Суддя С. А. Форощук