Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 184/1058/26
Номер провадження 2/184/995/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
03 серпня 2026 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання Руденко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.02.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №507271 з наданням кредиту у розмірі 25000,00 грн. Строк кредиту 1095 днів з кінцевим терміном повернення 10.02.2024. Пунктом 1.5 Договору передбачено умови нарахування та тим процентної ставки кредитом. Товариство належним чином виконало зобов`язання за Договором та надало позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченими умовами Договору. Договір укладався в письмовій формі, що підтверджується наявними документами. Сторони узгодили істотні умови які викладені у кредитному договорі.
24.02.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем був укладений кредитний договір №2105482100751. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти у розмірі 2 600,00 грн.
26.11.2021 було укладено договір №26-11/2021 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором №507271.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до відповідача за кредитним договором №507271.
Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №507271.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором №2105482100751.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до відповідача за кредитним договором №2105482100751.
Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором№2105482100751.
Просить суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 124 275,64 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву, згідно якої просить розглянути справу за її відсутності, у разі неявки відповідача в судове засідання проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив не надав.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст. 280 та відповідно до ч.1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Судом встановлено що 10.02.2021 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та відповідачем було укладено Договір №507271. Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 25000,00 гривень. Відповідно до умов Договору, дата видачі кредиту 10.02.2021, дата повернення кредиту 10.02.2024 (включно), термін користування кредитом 1095 днів. Згідно Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору. Згідно умов Договору позики плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 25% за кожен день користування Кредитом, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 68 650,42 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором
Крім того, 24.02.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем укладено Договір №2105482100751. За цим договором сума кредиту становила 2 600,00 грн. Кредит надавався строком на 16 днів. Проценти за користування кредитом: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту.
26.11.2021 було укладено договір №26-11/2021 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором №507271.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до відповідача за кредитним договором №507271.
Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №507271.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором №2105482100751.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до відповідача за кредитним договором №2105482100751.
Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2105482100751.
Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем обліковується заборгованість за договором № 507271, станом на дату початку розрахунку (26.11.2021) за тілом кредиту - 24 528,12 грн, за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 733,88 грн., всього 37 262,00 грн.; станом на дату розрахунку (10.01.2023) заборгованість за тілом кредиту складає 24 528,12 грн, за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 733,88 грн., нараховані відсотки 23 419,31 грн., всього 60 681,31 грн.
Як встановлено судом, згідно розрахунку заборгованості в рахунок погашення тіла кредиту відповідачем сплачено тіло кредиту на суму 4 278,73 грн. та відсотків - 3 561,27 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем обліковується заборгованість за Договором №№2105482100751 в розмірі 40 974,70 грн., що складається з: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2 600,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 38 374,70 грн.
Всього сума заборгованості згідно з розрахунками, становить 124 275,64 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Змістом ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» а саме електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту:
- за договором №507271 від 10.02.2021 в сумі 25 000,00 грн., та з урахуванням часткової сплати, а саме - 4 278,73 грн., в розмірі 20 721,27 грн.;
-за договором №2105482100751 від 24.02.2021 в сумі 2 600,00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище, згідно кредитного договору №507271 від 10.02.2021 сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає у загальній сумі 58 772,82 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику 25 000,00 грн.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 58 772,82 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 25 000,00 грн. за договором №507271, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
На підставі викладеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 25 000,00 грн., та з урахуванням сплаченої суми в розмірі 3 561,27 грн., стягненню підлягає сума заборгованості за відсотками 21 438,73 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №507271 у загальній сумі 42 160,00 грн.
Крім того, позивач вважає, що за договором №2105482100751 від 24.02.2021 загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 40 974,70 грн.: 2600,00 грн. за тілом кредиту, 38 374,70 грн. за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Але договір №2105482100751 від 24.02.2021 укладений на визначений строк 16 днів.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказано на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Верховний Суд підтримує правовий висновок, сформований Великою Палатою ще у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12. Цей правовий висновок має тенденцію до застосування судами першої та апеляційної інстанції в будь-яких кредитних спорах.
ВС/КЦС у постанові від 20 вересня 2018 року по справа № 712/12031/15-ц зазначає що строк кредитного договору у даному випадку сплив, тому проценти не повинні сплачуватись боржником, оскільки зі спливом строку кредитування припиняється право банку нараховувати проценти за кредитом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:
«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).
Також слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі №186/1376/19. Загальним правилом визначено, що у разі пред`явлення вимоги в порядку ст. 1048 ЦК України банком боржнику чи у разі закінчення кредитного договору на суму заборгованості не нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а застосовується інший порядок, передбачений ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, після спливу визначеного цим договором строку кредитування, який складає 16 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Виходячи з наведеного, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом за договором №2105482100751 від 24.02.2021, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 2% на день складає 832,00 грн. (2600 грн. х 2% х 16 днів).
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача і стягнення заборгованості в загальній сумі за договором №2105482100751 від 24.02.2021 в розмірі 3 432,00 грн. (2600 грн.+832,00 грн.).
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами №507271 від 10.02.2021, №2105482100751 від 24.02.2021 у загальній сумі 45 592,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 25 000,00 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, згідно якого ТОВ «Лігал Ассістанс» уклало договір щодо надання юридичної допомоги з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25 000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, відповідач будь-яких заперечень не надав. А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 9172,50 грн. (25 000 грн. х 36,69 %) витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, тому відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 976,83 грн. (2662,40х36,69%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 95, 141, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за кредитними договорами, а саме:
- за договором №507271 від 10.02.2021 в розмірі 42 160,00 грн.
- за договором №2105482100751 від 24.02.2021 в розмірі 3 432,00 грн.
Всього, на загальну суму 45 592,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у розмірі 976,83 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 172,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог позивача відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.08.2026.
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко
Судове рішення № 138710089, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області) було прийнято 03.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 184/1058/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: