Рішення № 138708917, 04.08.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/375/26

Номер проведження 2/508/304/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Корсаненкової О.О.

за участю секретаря Каргополець Т.Ю.,

розглянувши в селищі Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 508/375/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

установив:

У квітні 2026року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 29.09.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6721788, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 000, 00 грн., строком на 360 днів (з 29.09.2025 року по 23.09.2026 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17, 25% від суми наданого кредиту ( 345, 00 грн). У разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 100, 00 грн, за кожен день понадстрокового користування. 25.02.2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6721788 від 29.09.2025 року. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 8 074, 00 грн.. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року розгляд справи було відкладено,через відсутність відомостей про вручення відповідачу поштової кореспонденції.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року розгляд справи було відкладено через незакінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином, у встановлений строк відзив на позов не подав.

Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.09.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 6721788, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтворений з використанням одноразового ідетифікатора і був надісланий на його електронну пошту та/або на номер телефону. Строк договору 360 днів; процентна ставка 0, 95 % в день; комісія за надання кредиту 17, 25 % від суми наданого кредиту (345, 00 грн); орієнтовна реальна річна процентна ставка 3 194, 73 %; орієнтовна загальна вартість кредиту 9 185, 00 грн.; дата повернення кредиту 23.09.2026 року, неустойка 100, 00 грн. в день; загальні витрати за кредитом 7 185, 00 грн. Даний договір містить електронні підписи ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ..

Згідно із умовами вказаного договору, товариство надає клієнту у власність грошові кошти, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання.

Відповідно до умов договору, підписанням цього договору позичальник засвідчує, що:

він ознайомився на сайті кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо

кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України; з офіційними правилами програми

лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «ClickCredit»). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів банківських металів у кредитза допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», що розміщені на веб-сайті https://clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Згідно з довідкою ТОВ «Європейська Платіжна Система» 29.09.2025 року було здійснено переказ грошових коштів у сумі 2 000, 00 грн., отримувач ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Переказ грошових коштів у сумі 2 000, 00 грн. також підстверджується платіжною інструкцією 58371452-6е27-4abb-9394-2192a36f8f85.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054, за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Положення ч. 1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч.2 ст.536 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.09.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 6721788, у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 2 000, 00 грн. зі строком 360 днів, процентною ставкою 0, 95 %,

Для ознайомлення з умовами кредитування та підписання договору № 6727188 позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор 073324.

Договір містить відомості про те, що останній підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 073324.

Отже, судом встановлено, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню договору, у тому числі й щодо реальної процентної ставки; договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту.

Підписавши договір ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами договору та правил, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону У країни «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із договору позики.

Прийняті на себе зобов`язання за договором позики № 6721788, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов укладеного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» зобов`язується прийняти права вимоги та предати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб

Згідно із Реєстром прав вимоги № 2 від 25.02.2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 6721788, у розмірі 8 074 грн., яка складається з 2 000, 00 грн. сума заборгованості за тілом, 1 710, 00 грн. сума заборгованості по процентам за користування, 345, 00 грн. комісія за надання, 4 000, 00 грн. - неустойка.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст.516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, оскільки відповідач не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до кредитного договору, у зв`язку з чим, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 3 729, 00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 345, 00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин справи в своїй сукупності, заявлені вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 345, 00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 000,0 грн, суд заначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 4 000, 00 грн. слід відмовити.

За встановлених обставин, позов ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.03.2026 року за договором № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, відповідно до якого адвокат Ткаченко Юлія Олегівна надала, а ТОВ «Фінпром Маркет» отримало правову допомогу відповідно до договору, а саме: вивчення документів, аналіз - 500, 00 грн., підготовка/складання позовної заяви 4 000, 00 грн.

За таких обставин, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 4 500, 00 грн. обґрунтовані, підтверджені наданими доказами, а отже такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46, 2 %).

В порядку ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 230, 0 гривень, та витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень, а всього 5 730, 0 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ: 43311346, 08205 Київська область м.Ірпінь вул.вул.Садова, 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) заборгованість за договором № 6721788 у розмірі 3 729, 00 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ: 43311346, 08205 Київська область м.Ірпінь вул.вул.Садова, 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 230, 0 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500, 00 гривень, а всього 5 730, 00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», 08205 м.Ірпінь вул.Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.О. Корсаненкова