Ухвала суду № 138708868, 31.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 523/19650/21

Провадження № 2-п/947/146/26

УХВАЛА

про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду

31.07.2026

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участі секретаря судового засідання Петрової А.М.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника позивача Поплавської О.В.,

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2025 року засобами поштового зв`язку представник позивача звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 оскаржив її в Одеському апеляційному суді.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2026 року скасовано, цивільну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 06.07.2026 року прийнято до провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення; ухвалено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вирішити під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 31.07.2026 року, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 просив поновити процесуальний строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення та призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Поплавська Олена Вадимівна у судовому засіданні заперечувала проти поновлення процесуального строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши підстави порушеного клопотання про поновлення процесуального строку, суд дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Так, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення ухвалено судом 06 вересня 2022 року. ОСОБА_2 отримала копію рішення суду особисто 04.07.2023 року. Із заявою про перегляд заочного рішення звернулася лише 01.07.2025 (зареєстрована 11.07.2025), тобто майже через 2 роки після отримання копії заочного рішення.

На момент звернення ОСОБА_2 до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення від 06.09.2022 у справі №523/19650/21, на розгляді в Одеському апеляційному суді перебувала справа №523/19650/21 (провадження 22-1/813/6583/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2025 про повернення її заяви від 11.02.2025 про перегляд заочного рішення від 06.09.2022 у цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного суду (провадження №22-ц/813/3689/26) від 20.04.2026 ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2025 скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 (провадження №2- п/947/103/26) відмовлено ОСОБА_2 в поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 06.09.2022 у справі №523/19650/21, а заяву від 11.02.2025 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали від 18.05.2026року, Київським районним судом м. Одеси встановлено, що доводи адвоката Ткач С.А. про отримання копії заочного рішення суду 04.02.2025 не заслуговують на увагу, оскільки на а.с. 77 наявна заява ОСОБА_2 , згідно з якою рішення суду у цій справі вона отримала власноруч 04.07.2023, тобто більш ніж через півтора року до подання даної заяви про перегляд заочного рішення, і мотивів поважності пропуску цього (півторарічного) строку у заяві про перегляд заочного рішення не наведено, що свідчить, про відсутність підстав для поновлення такого строку з поважних причин, а тому заяву слід залишити без розгляду.

Слід зазначити, що ухвалу від 18.05.2026 про відмову в поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 06.09.2022 та залишення без розгляду заяви від 11.02.2025 про перегляд заочного рішення, ОСОБА_2 до суду вищої інстанції не оскаржила.

Ухвалюючи постанову від 18.06.2026 у справі №523/19650/21 (провадження №22-ц/813/1218/26) про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви від 11.07.2025 про перегляд заочного рішення, апеляційним судом надані вказівки суду першої інстанції, що таку заяву необхідно розглянути з урахуванням результату розгляду заяви від 11.02.2025 про перегляд заочного рішення, тобто, з урахуванням висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції від 18.05.2026.

Надані представником відповідача інші докази не свідчать про наявність підстав для поновлення такого строку з поважних причин. Доводи заявниці про те, що вона мешкає з хворими сином ОСОБА_3 та мамою ОСОБА_4 та є єдиною людиною, яка може доглядати за ними та постійно доглядає, що вимагає багато грошових витрат, часу та енергії, не можуть підтверджувати поважність причин пропуску строку на звернення до суду через 2 роки після отримання копії рішення суду.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача як на підставу поважності пропуску процесуального строку щодо невірно обраного колишнім представником - адвокатом Мухамеджановим О.С. способу зазхисту, а саме подання 25.01.2024р. та 12.02.2024 року заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, так як, враховуючи диспозитивність процесу, сторона сама обирає спосіб захисту.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Верховний Суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії суд зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення.

Зазначені заявником обставини не змінюють як момент, з настанням якого процесуальний закон пов`язує початок відліку строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (дата його ухвалення), так і подію, з якою пов`язується наявність у відповідача, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, права на поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а саме з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Водночас такі пояснення не дозволяють суду зробити оцінку поведінки відповідачки після отримання інформації про постановлення рішення оскільки відповідачем та її предстанвиком така інформація в обгрунтування причин пропуску не зазначена взагалі.

Враховуючи, що відповідачка, як боржник за судовим рішенням, яке підлягало примусовому виконанню, була обізнана про відкриття виконавчого провадження за цим рішенням суду та виконала його, суд критично ставиться до твердження заявника про об`єктивну неможливість відповідачки подати заяву про перегляд заочного рішення раніше.

За таких обстави дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачці звернутися до суд із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому її клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Установивши відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд доходить до висновку про залишення заяви представника відповідача адвоката Ткача С.А. про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2022 року.

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №523/19650/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Куриленко