Ухвала суду № 138708582, 30.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 Справа №607/16641/26 Провадження №1-кс/607/5428/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2026 року старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026211040000890 від 16.06.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 13.06.2026 близько 03:19 год. у ОСОБА_4 , який перебував у місті Тернополі на провулку Тарнавського, поблизу будинку №2, повторно виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 13.06.2026 близько 03:19 год. перебуваючи у місті Тернополі на провулку Тарнавського, поблизу будинку №2, переконався, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, повторно, таємно, шляхом пошкодження купюроприймача водомату «Долина Плюс», просунувши руку через утворений отвір у корпусі, незаконно проник до внутрішньої частини вказаного пристрою, після чого, викрав звідти грошові кошти в сумі 3600 грн.

В подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму у розмірі 3600 гривень.

Окрім цього, 15.06.2026 близько 02:01 год. у ОСОБА_4 , який перебував у місті Тернополі по вулиці Тарнавського, поблизу будинку №38, повторно виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 15.06.2026 близько 02:01 год. перебуваючи у місті Тернополі по вулиці Тарнавського, поблизу будинку №38, переконався, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, повторно, таємно, шляхом пошкодження купюроприймача водомату «Долина Плюс», просунувши руку через утворений отвір у корпусі, незаконно проник до внутрішньої частини вказаного пристрою, після чого, викрав звідти грошові кошти в сумі 3620 грн.

В подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму у розмірі 3620 гривень.

Окрім цього, 17.06.2026 близько 01:48 год. у ОСОБА_4 , який перебував у місті Тернополі по вулиці Київська, поблизу будинку №7Д, повторно виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 17.06.2026 близько 01:48 год. перебуваючи у місті Тернополі по вулиці Київська, поблизу будинку №7Д, переконався, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, повторно, таємно, шляхом пошкодження купюроприймача водомату «Джерело», просунувши руку через утворений отвір у корпусі, незаконно проник до внутрішньої частини вказаного пристрою, після чого, викрав звідти грошові кошти в сумі 5933 грн.

В подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_8 на загальну суму у розмірі 5933 гривень.

21.07.2026 в межах кримінального провадження №12026211040000890 від 16 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 16.06.2026; висновком експерта №СЕ-19/120-26/8841-Д від 01.07.2026; протоколом огляду від 07.07.2026; протоколом огляду місця події від 17.06.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 18.06.2026; висновком експерта №СЕ-19/120-26/8519-ФХД від 30.06.2026; висновком експерта №СЕ-19/120-26/8842-Д від 06.07.2026; висновком експерта №СЕ-19/120-26/9756-Д від 23.07.2026; протоколом огляду від 29.06.2026; протоколом огляду від 25.06.2026; висновком експерта №СЕ-19/120-26/9332-БД від 15.07.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 10.07.2026; протоколом огляду від 08.07.2026; та іншими матеріалами кримінального провадження.

Так, мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів із визначенням застави. У разі визначення застави слідчим суддею, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України, просить покласти на ОСОБА_4 обов`язки ст.194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просить застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляд цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних

обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській областіпроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211040000890 від 16.06.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У даному провадженні 21 липня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які викладені у клопотанні та долучені до матеріалів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які викладені в матеріалах кримінального провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжких злочинів, може переховування від органів досудового розслідування.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на потерпілих, адже доказове значення у кримінальному провадженні матимуть показання потерпілих, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни потерпілими своїх показань на користь підозрюваного, відмови від дачі показань останній може впливати на ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у незаконний спосіб як особисто, так і через третіх осіб.

Також залишаючись на волі підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що останній ніде не працює, не має постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових злочинів, у тому числі проти власності. Крім цього ОСОБА_4 раніше судимий за аналогічні злочини, що свідчить про його нестійкеу протиправну поведінку.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, відтак у задоволенні клопотання підозрюваного про застосування щодо нього цілодобового домашнього арешті, слід відмовити.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики передбачені у статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до норм кримінально-процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для відступу від загальних правил, з огляду на те, що стороною обвинувачення не наведено жодних виключних обставин та не подано належних доказів, які б свідчили про необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені законом, що також суперечитиме усталеній практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та ст. 178 КПК України, якою визначено, що розмір застави повинен бути обґрунтованим, реалістичним та таким, що не має карального характеру, а її визначення не може бути формальним чи декларативним. Встановлення надмірної застави без належного мотивування розцінюється як порушення принципу пропорційності втручання у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на наступне: з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень 21 липня 2026 року.

Відповідно до ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відтак, слідчий суддя враховуючи положення чинного КПК України, вважає неправомірним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб, оскільки такий перевищуватиме строк досудового розслідування, що вказуватиме на вихід слідчого судді за межі наданих йому повноважень.

У зв`язку з наведеним, клопотання слідчого погоджене прокурором, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному, відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 19 вересня 2026 року.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/16641/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 25 вересня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1