Ухвала суду № 138708527, 03.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4820/26

2-с/465/145/26

У Х В А Л А

03.08.2026 м.Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали волевиявлення-зобов`язання ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19.06.2026 у цивільній справі наказного провадження №465/4820/26,

встановила:

Судом витребувано з канцелярії Франківського районного суду м. Львова матеріали справи наказного провадження 465/4820/26.

З матеріалів справи вбачається, що Франківським районним судом м. Львова 19 червня 2026 року винесено судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 4 555,10 гривень та порівну витрати по сплаті судового збору в сумі 332,80 гривень.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.07.2026 повернуто без розгляду повідомлення-зобов`язання ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19.06.2026 у цивільній справі наказного провадження №465/4820/26 з підстав невідповідності заяви вимогам ст.170 ЦПК України та роз`яснено заявнику недоліки заяви та можливість повторного звернення після їх усунення.

31 липня 2026 року від ОСОБА_1 на адресу Франківського районного суду м.Львова суду повторно надійшло волевиявлення-зобов`язання про скасування судового наказу від 19.06.2026 у справі №465/4820/26, яке 03.08.2026 передано у провадження судді Кушнір Б.Б.

Суд, розглянувши волевиявлення-зобов`язання про скасування судового наказу, вважає, що таке необхідно повернутибез розгляду заявнику, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 4-2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про скасування судового наказу справляється судовий збір в розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166,40 гривень.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_5 про скасування судового наказу у цивільній справі наказного провадження №465/4820/26 не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України, а саме, до матеріалів заяви про скасування судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі, або підстави для звільнення від сплати судового збору.

Плата судового збору за подання заяв до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Повернення заяви без розгляду з метою належного її оформлення відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства не є обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає у недопущенні безладного перебігу судового процесу.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду. Адже таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів та узгоджується з статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Отже, заявник фактично не усунув зазначені в ухвалі Франківського районного суду м.Львова від 20.07.2026 недоліки, а повторно навів доводи щодо відсутності необхідності сплати судового збору та висловив незгоду з правовою оцінкою суду, викладеною в ухвалі від 20.07.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Відтак, наявні визначені ст. 170 ЦПК України підстави для повернення без розгляду повідомлення-зобов`язання про скасування судового наказу у цивільній справі наказного провадження №465/4820/26, оскільки таке подано з порушенням вимог ЦПК України.

При цьому, суд наголошує на тому, що заявник не позбавлений права на звернення до суду з аналогічною заявою про скасування судового наказу після виконання вимог ст. 170 ЦПК України.

Керуючись ст. 170, 171, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Волевиявлення-зобов`язання ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19.06.2026 у цивільній справі наказного провадження №465/4820/26 - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Б.Б.Кушнір