Рішення № 138708417, 04.08.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1388/26

Провадження № 2/444/1421/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участю секретаря судового засідання Стець М.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Козакевич Ростислав Васильович, до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності на частки житлового будинку як майна колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за заповітом, а також визнання права власності на частку в житловому будинку члена колишнього колгоспного типу двору

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Козакевич Ростислав Васильович, звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 м2, житловою площею 33,1 м2, допоміжна площа 28,2 м2 з господарськими будівлями та спорудами, з яких право власності на 1/3 частину даного майна як членом колишнього колгоспного типу двору, а право власності на 2/3 частини даного майна в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких 1/3 частина даного майна належала ОСОБА_2 як голові колишнього колгоспного типу двору, а 1/3 частина даного майна належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену колишнього колгоспного типу двору, після смерті якої ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила.

Зазначає, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2026 року постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі.

Позивач та її представник в підготовче судове засідання не з`явилися, однак адвокат Козакевич Р.В. подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. В поданій заяві зазначив, що позовну заяву підтримують та просять таку задоволити.

Представник відповідача Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Не заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що заперечень проти позовних вимог немає.

Крім того на виконання вимог ухвали суду із ДНК на адресу суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 276/2025, яка зареєстрована 20 жовтня 2025 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, її представника, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в підготовче засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а від так, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, фактично визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Нова Кам`янка, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 19 травня 2008 року.

Викладеним у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане Новокам`янською сільською радою Жовківського району Львівської області 26 лютого 2008 року, стверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 26 лютого 2008 року у Новокам`янській сільській раді Жовківського району Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 26 лютого 2008 року було зроблено відповідний актовий запис за № 2.

Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_6 .

Тобто дошлюбним прізвищем позивача ОСОБА_1 було ОСОБА_7 .

З свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , яке видане Новокам`янською сільською радою Львівської області 18 лютого 1989 року, вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації актів про народження 18 лютого 1989 року було зроблено запис за № 5.

Її батьком є ОСОБА_8 , матір`ю - ОСОБА_3 .

Викладеним у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00048039221, який виданий Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19 листопада 2024 року, стверджується, що батько позивача, ОСОБА_8 , та мати позивача, ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 23 липня 1988 року у виконавчому комітеті Новокам`янської сільської ради Жовківського району Львівської області, про що 23 липня 1988 року було зроблено актовий запис за № 05.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_7 .

Тобто дошлюбним прізвищем матері позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , було Закала.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00048038248, який виданий Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19 листопада 2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що виконавчим комітетом Новокам`янської сільської ради Жовківського району Львівської області 18 листопада 1967 року було зроблено актовий запис № 21. Її матір`ю є ОСОБА_2 .

Як наслідок ОСОБА_2 є бабою позивача ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є мамою матері позивача, ОСОБА_3 .

З дубліката свідоцтва про право особистої власності на будівлі, яке видане виконкомом Новокам`янської сільської ради 25 серпня 1989 року на підставі рішення Несторовського райвиконкому № 190 від 22 червня 1989 року та записаного 25 серпня 1989 року в реєстрову книгу № 1 за № 367, вбачається, що будинковолодіння в цілому, яке знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , на праві власності.

Дублікат даного свідоцтва видано на підставі рішення виконкому Новокам`янської сільської ради № 7 від 12 червня 2020 року.

Викладеним у довідці № 5569, яка 15 грудня 2025 року видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації», стверджується, що в КП ЛОР «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Новокам`янської сільської ради 25 серпня 1989 року, згідно рішення Несторовського райвиконкому № 190 від 22 червня 1989 року та записано 25 серпня 1989 року в реєстрову книгу за реєстраційним № 367.

Дублікат свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок видано 23 липня 2020 року на підставі рішення виконкому Новокам`янської сільської ради № 7 від 12 червня 2020 року.

Згідно нового адміністративно-територіального устрою України село Нова Кам`янка належить до Рава-Руської територіальної громади Львівського району Львівської області.

З довідки № 73, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного типу двору, рахунок № НОМЕР_5 , станом на 30 червня 1990 року були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1943 року народження, голова колгоспного двору; ОСОБА_3 , 1967 року народження, дочка голови двору; ОСОБА_5 , 1989 року народження, онука голови двору.

Викладеним у довідці № 74, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного типу двору, рахунок № НОМЕР_6 , станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1943 року народження, голова колгоспного двору; ОСОБА_3 , 1967 року народження, дочка голови двору; ОСОБА_5 , 1989 року народження, онука голови двору.

Згідно із ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 30 червня 1990 року та 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , 1943 року народження, а членами двору ОСОБА_3 , 1967 року народження, та ОСОБА_5 , 1989 року народження, то відповідно кожному з них належало по 1/3 частці даного житлового будинку, колишнього колгоспного типу двору.

Мати позивача, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 17 жовтня 2002 року було зроблено запис № 16, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане Новокам`янською сільською радою Жовківського району Львівської області 18 жовтня 2002 року.

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від від 18 липня 1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Згідно із ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Нормою ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

З довідки № 77, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що від імені ОСОБА_3 у Новокам`янській сільській раді Жовківського району Львівської області заповіт не посвідчувався і не складався.

Не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_3 й нотаріусом.

Так як заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Нормою ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

ОСОБА_2 як мати ОСОБА_3 , враховуючи норму ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, була спадкоємцем за законом першої черги після смерті її дочки, ОСОБА_3 .

Викладеним у довідці № 76, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_3 , 1967 року народження, проживала та була зареєстрована до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З довідки № 78, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала разом із своєю дочкою на день її смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, ОСОБА_2 не відмовилася від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, навпаки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки була зареєстрована, проживала разом із дочкою, ОСОБА_3 , вела з нею спільне господарство, займалася її похованням.

Тобто ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак юридично таку не оформила, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не реєструвалася.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 10 травня 2008 року було зроблено відповідний актовий запис за № 13, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , яке видане Новокам`янською сільською радою Жовківського району Львівської області 10 травня 2008 року.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на 1/3 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка належала їй як голові колишнього колгоспного типу двору, а також на 1/3 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 як члену колишнього колгоспного типу двору, після смерті якої ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила.

Згідно із ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Із заповіту, який 23 квітня 2008 року посвідчений ОСОБА_12 , виконуючою обов`язків сільського голови села Нова Кам`янка, Жовківського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 310, вбачається, що ОСОБА_2 , на випадок смерті, зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла її онуці, ОСОБА_1 , тобто позивачу у справі.

Згідно даних Новокам`янського старостинського округу цей заповіт не змінювався і не скасовувався, що підтверджується записом старости Новокам`янського старостинського округу Дроботій Василини від 04 березня 2026 року.

Викладеним у довідці № 75, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_2 , 1943 року народження, проживала та була зареєстрована до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З довідки № 79, яка 04 березня 2026 року видана виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_1 , внучка ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом із своєю бабою на день її смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Інших спадкоємців за заповітом немає, осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, прийняли таку внаслідок спільного постійного проживання разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 чи внаслідок звернення до нотаріуса із заявою у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, немає.

Тобто ОСОБА_1 єдина прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала з нею на день її смерті, не відмовилася протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця від прийняття спадщини.

ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року звернулася в Жовківську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Внаслідок звернення ОСОБА_1 у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 20 жовтня 2025 року було зареєстровано після смерті ОСОБА_2 спадкову справу № 276/2025, номер у Спадковому реєстрі 74750498, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82949655 від 20 жовтня 2025 року.

Державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань Ольгою Ярославівною ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на бланку серії НКА № 351025, яке зареєстроване в реєстрі за № 1477, спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), площею 0,67 га, що є у колективній власності ТзОВ «Л. Українки» Львівського району Львівської області і належав померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією та зареєстрованого в книгу реєстрації сертифікатів 06 липня 2011 року за № 6050.

Однак постановою № 1001/01-16 від 10 листопада 2025 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань Ольгою Ярославівною відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті баби, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме у зв`язку із недотриманням п.2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а саме зазначено, що ОСОБА_1 як заявником надано свідоцтво про право власності на будинок, з якого вбачається, що господарство в АДРЕСА_1 , головою якого була ОСОБА_2 , відноситься до колгоспного типу двору. Членом двору була ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Були інші члени двору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями згідно з Постановою ПВСУ № 15 від 25 травня 1998 року), право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в майні. Отже всі члени двору мають право на частку. Частка померлих не визначена в майні двору.

Суд враховує, що оригінал постанови Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 1001/01-16 від 10 листопада 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної позивачем додано до позову.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, право власності на житловий будинок (колишній колгоспний двір) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Новокам`янської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Водночас свідоцтво про право власності було видане лише на голову колгоспного типу двору, свідоцтв на право власності на частки членів двору в житловому будинку не видавалося.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ідентифікатора об`єкта будівництва, виготовлених Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації», та з довідки-характеристики № 5570 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 грудня 2025 року, вбачається, що рік побудови житлового будинку 1959, загальна площа житлового будинку 61,3 м2, житлова площа 33,1 м2, допоміжні приміщення та їх площа: коридор площею 4,1 м2, коридор площею 4,0 м2, кладова площею 4,4 м2, кладова площею 5,2 м2, кухня 10,5 м2, загальна площа допоміжних приміщень 28,2 м2.

При будинку є господарські будівлі: літня кухня, сарай, та споруди: ворота, ворота, огорожа, колодязь.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті баби, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших спадкоємців за заповітом немає, осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, прийняли таку внаслідок спільного постійного проживання разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 чи внаслідок звернення до нотаріуса із заявою у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, немає.

Позивач єдина прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала з нею на день її смерті, не відмовилася протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця від прийняття спадщини.

Водночас ОСОБА_2 була спадкоємцем першої черги за законом після смерті її дочки, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки заповіт від її імені не посвідчувався.

ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, так як була зареєстрована, проживала разом із дочкою, ОСОБА_3 , вела з нею спільне господарство, займалася її похованням, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, не відмовилася від прийняття спадщини.

ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак юридично таку не оформила, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не реєструвалася.

Так як ОСОБА_2 належала на праві власності 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як голові колишнього колгоспного типу двору, оскільки крім неї було ще двоє членів двору, які не втратили станом на 15 квітня 1991 року частки в будинку, крім того ОСОБА_2 фактично успадковано, але юридично не оформлено право власності на 1/3 частину цього ж житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка належала їй на праві власності як члену колишнього колгоспного типу двору, а тому право ОСОБА_1 на спадкування даного майна підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того ОСОБА_1 була членом колгоспного типу двору АДРЕСА_1 станом на 30 червня 1990 року та до 15 квітня 1991 року не втратила права на частку в майні двору, а тому з врахуванням рівності часток членів колгоспного типу двору та наведених обставин справи за нею підлягає визнанню право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як членом колишнього колгоспного типу двору.

Як наслідок сумарно за ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на весь житловий будинок.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 м2, житловою площею 33,1 м2, допоміжна площа 28,2 м2 з господарськими будівлями та спорудами, з яких право власності на 1/3 частину даного майна як членом колишнього колгоспного типу двору, а право власності на 2/3 частини даного майна в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких 1/3 частина даного майна належала ОСОБА_2 як голові колишнього колгоспного типу двору, а 1/3 частина даного майна належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену колишнього колгоспного типу двору, після смерті якої ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 19 травня 2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , мобільний телефон: НОМЕР_9 , електронна пошта: відсутня, електронний кабінет в електронному суді: відсутній.

Представник позивача адвокат Козакевич Ростислав Васильович, ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001813, видане Радою адвокатів Львівської області 03 січня 2020 року, здійснює представництво інтересів позивача на підставі ордера про надання правничої допомоги серії ВС № 1353952 від 13 березня 2025 року, мобільний телефон НОМЕР_11 , електронна пошта, адреса: ІНФОРМАЦІЯ_9 , електронний кабінет в електронному суді: наявний.

Відповідач Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області, юридична адреса: вулиця Ярослава Мудрого, будинок № 3, місто Рава-Руська, Рава-Руська ОТГ, Львівський (до зміни адміністративно-територіального устрою Жовківський) район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ: 04056256, телефон: НОМЕР_13, НОМЕР_12 , 0325243505, електронна пошта, адреса: ravagromada@gmail.com.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, юридична адреса: вулиця Воїнів УПА, 1, місто Жовква, Львівський (до зміни адміністративно-територіального устрою Жовківський) район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ: 02899469, телефон: 03252 22434, електронна пошта, адреса: info@gv.lv.notary.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2026.

Суддя Ясиновський Р. Б.