Ухвала суду № 138708310, 31.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛАСправа № 335/296/26 1-кс/335/2851/2026

31 липня 2026 року слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення керівника Запорізької обласної прокуратури про підозру від 25 травня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 від 09 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 до суду надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення керівника Запорізької обласної прокуратури про підозру від 25.05.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України.

Скарга мотивована тим, що зазначене повідомлення про підозру скаржник вважає необґрунтованим і суперечливим у частині кваліфікації за ч. 1 ст. 209 КК України. Зазначав, що викладена у ньому хронологія подій кримінального провадження об`єктивно виключає походження майна від того кримінального правопорушення, яке сторона обвинувачення вважає джерелом походження такого майна. Оскільки обидві правові кваліфікації поєднані в одному процесуальному документі та викладені як єдина взаємопов`язана фактична конструкція, просив скасувати повідомлення про підозру від 25.05.2026 у цілому, та альтернативно у частині ч. 1 ст. 209 КК України.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 доводи скарги підтримав та просив скаргу задовольнити з підстав, що викладені у ній.

Процесуальний прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, зазначивши, що підозра ОСОБА_3 є обґрунтованою та повідомлення про підозру відповідає вимогам КПК України. На даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі надавати оцінку доказам, а прокурор може змінити раніше пред`явлену підозру. Висновки апеляційного суду, на які посилається ОСОБА_3 в обґрунтування скарги, не мають преюдиційного значення. Просила у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доводи скарги, думку прокурора, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя встановив таке.

СУ ГУНП України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України.

25.05.2026 керівником Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 складене повідомлення про підозру у вказаному провадженні ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.

Статтею 279 КПК України передбачено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Аналіз зазначених положень КПК України надає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є: 1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру; 2) питання дотримання стандарту «достатніх доказів» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)».

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Як вбачається їх конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що сторона обвинувачення має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

Повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Дослідивши зміст повідомленої ОСОБА_3 підозри, слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру відповідає вищезазначеним критеріям, зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_3 , який є адвокатом, здійснено керівником Запорізької обласної прокуратури в порядку, визначеному ст. 481 КПК України.

Також слідчим суддею встановлено, що підозра відповідає ст. 277 КПК України, містить правову кваліфікацію інкримінованих правопорушень та виклад обставин їх вчинення.

Доводи скарги ОСОБА_3 ґрунтуються на тому, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 209 КК України, що йому інкримінується, не відповідає по часу іншому, предикатному, діянню, в якому підозрюється ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 301 КК України. Зокрема, епізоди інкримінованого останньому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, вчинено 03.09.2025, 05.09.2025, 04.10.2025, 18.11.2025 та 27.11.2025. Водночас, операції, що на думку слідства підпадають під ознаки ч. 1 ст. 209 КК України, були вчинені ОСОБА_3 10.05.2025, 10.06.2025 та 25.06.2025, тобто до вчинення інкримінованих епізодів злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

На вказані обставини звернув увагу й Запорізький апеляційний суд в ухвалі від 23.06.2026, якою скасовано ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.05.2026 про накладення арешту на автомобіль «BYD LEOPARD T13», д.н. НОМЕР_1 . У вказаній ухвалі апеляційний суд зазначив, що організація незаконного виготовлення з метою збуту та збут зображень порнографічного характеру в період часу до 25.06.2025 ОСОБА_3 не інкримінується. Матеріалами провадження за поданим слідчим клопотанням не доведено, що зазначене майно у виді грошових коштів було одержано підозрюваним внаслідок вчинення інкримінованого йому злочину у зазначений час.

Разом із тим, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 як в повному обсязі, так і в частині підозри за ч. 1 ст. 209 КК України, оскільки на даному етапі досудового розслідування слідчим суддею не оцінюються докази, зібрані органом досудового розслідування, а також не перевіряються обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_3 діяння за ч. 1 ст. 209 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції, на яку посилається ОСОБА_3 , прийнята щодо конкретного майна автомобіля «BYD LEOPARD T13», д.н. НОМЕР_1 , на який накладено арешт, та щодо якого апеляційний суд встановив відсутність підстав для його можливої спеціальної конфіскації згідно з положеннями ст. 96-2 КК України та його невідповідність критеріям, передбаченим ст. 98 КК України, з огляду на зміст пред`явленої ОСОБА_3 підозри.

Слідчий суддя також враховує, що доводи підозрюваного щодо необґрунтованості підозри у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, були перевірені у ході розгляду клопотань сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу та його продовження.

Слідчий суддя зауважує, що на стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.

На стадії досудового провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд на стадії судового розгляду, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність / відсутність в діях підозрюваного всіх елементів складу кримінальних правопорушень, які йому інкримінується, та правова кваліфікація інкримінованих діянь є передчасним.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 26, 276-279, 303, 306, 307, 309, 370-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення керівника Запорізької обласної прокуратури про підозру від 25 травня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 від 09 квітня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2026 року.

Повний текст ухвали оголошено 04 серпня 2026 року о 12:50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1