Ухвала суду № 138708089, 03.08.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер № 741/1283/26

Номер провадження 2-з/741/8/26

УХВАЛА

іменем України

03 серпня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши заяву першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Д. Малинецького про забезпечення позову в цивільній справі за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації та права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору оренди землі,

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Д. Малинецький в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернувся до суду із цим позовом до відповідачів ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» із цим позовом.

Одночасно подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво».

Разом із позовною заявою 30 липня 2026 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Д. Малинецький подав заяву про забезпечення вказаного позову, в обґрунтування якої вказано, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7423881400:02:001:1026 площею 2,00 га (надалі за текстом земельна ділянка), яка знаходиться на території земель Носівської міської територіальної громади. Указана ділянка сформована 01 червня 2021 року із внесенням запису до Державного земельного кадастру із встановленням цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

08 вересня 2021 рокцу між ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 вересня 2021 року (відомості про речове права 44088230).

Водночас земельна ділянка належить до земель лісового фонду, факт постійного користування нею ДП «Носівкарайагролісництво» підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН № 000294 від 10 червня 2002 року.

Наявність у відповідача правомочностей власника майна надає їй можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Відповідач ОСОБА_1 , знаючи про наявність спору, свідомо може здійснити дії щодо розпорядження земельною ділянкою, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власникові у придатному для використання стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Уважає, що у разі відчуження нерухомого майна його власник змінюється, відтак, у випадку задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» повернути вищевказану земельну ділнку, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділнку, судове рішення не буде виконано, оскільки до вказаної особи відповідача не зможуть бути звернені відповідні вимоги.

Просить суд у порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7423881400:02:001:1026 площею 2,0000 га, що знаходиться на території Носівської міської територіальної громади, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суддя дійшов висновку, що заява підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За правилами ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може подаватись до суду до подання позовної заяви; одночасно з пред`явленням позову; після відкриття провадження.

За загальним правилом ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачемна підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсновиник спір та існує реальназагроза невиконаннячи утрудненнявиконання можливогорішення судупро задоволенняпозову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані проособу відповідача, а також відповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати особа,котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слідвраховувати,що вжиті заходи неповинні перешкоджатигосподарській діяльностіюридичної особиа бо фізичної особи, яка здійсню єтаку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При розгляді питань про забезпечення позову цивільний процесуальний закон не зобов`язує перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Носівської міської ради від 18 червня 2021 року було затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7423881400:02:001:1026 площею 2,0000 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22 липня 2026 року первісна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423881400:02:001:1026 площею 2,00 га відбулася 11 серпня 2021 року, власник: ОСОБА_1 .

Предметом позову є про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Чернігівської обласної ради, скасування державної реєстрації та права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,00 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади, має статус землі лісового фонду, перебуває під особливою охороною держави, та безоплатно, без згоди повноваженого органу державної влади Чернігівської обласної ради передана фізичній особі відповідачу ОСОБА_1 та наразі перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер».

Суд приймає доводи заявника про наявність підстав для накладення арешту на вказану земельну ділянку, тому з метою недопущення виникнення труднощів у виконанні в майбутньому рішення суду у даній справі, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі є доцільним.

Заявником у повному обсязі доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову.

У контексті зазначеного слід звернути увагу на те, що одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідач може розпорядитись свої майном, що утруднить виконання рішення у справі.

Разом з цим, за змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», заборона розпорядження нерухомим майном є складовою арешту цього майна, так як накладення на нерухоме майно арешту тягне за собою безумовну заборону розпоряджатися ним.

Виходячи з приписів чинного законодавства, що регулює відносини у сфері оренди землі, накладення арешту на спірну земельну ділянки з правом розпоряджатися нею, виходячи з її цільового призначення та специфіки використання у виниклих правовідносинах, є неможливим, а відтак, в накладенні арешту на неї немає ніякого сенсу.

Суд уважає, що за для усунення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, необхідно й достатньо заборонити відповідачу ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані виключно на відчуження спірної земельної ділянки.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, адже не перешкоджає користуванню земельною ділянкою, на яку просить накласти арешт заявник.

Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Підстав, які б визначали необхідність обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 261, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Д. Малинецького про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання судовим рішенням законної сили накласти арешт у частині заборони відчуження та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно належної на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7423881400:02:001:1026 площею 2,0000 га.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Роз`яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, згідно з якою особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала є виконавчим документом.

Примірник ухвали направити учасникам справи для відома та до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. (16600, Чернігівська область, Ніжинський район, місто Ніжин, вул. Богуна, буд. 8) для негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

стягувач: Чернігівська обласна рада, адреса місцезнаходженя: 14000, просп. Миру, буд. 43, м. Чернігів, код згідно ЄДРПОУ 25618741;

боржник: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Анатолій КРУПИНА