Рішення № 138707736, 03.08.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/483/26

Провадження № 2/483/539/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс»" (далі ТОВ "ФК «Ейс»") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідачки 76 860 грн 70 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 997330539 від 11 червня 2021 року, що укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

В обґрунтування позову зазначив, що 11 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений вищезазначений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти із зобов`язанням повернути їх зі сплатою відсотків. Первісний кредитор відступив право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, заяв по суті спору не надала.

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з одного боку, та відповідачкою, з другого боку, було укладено договір № 997330539 (а.с. 10-13).

За умовами п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 22 000 грн, а позичальник повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.3 договору після його укладення позичальнику було надано перший транш кредиту в сумі 8 100 грн, а відповідно до п.п. 1.4-1.6 договору позичальник мав право отримувати додаткові транші в межах кредитного ліміту, частково або повністю достроково погашати кредит та користуватися кредитними коштами з моменту фактичного отримання кожного траншу до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надавалася строком на 27 календарних днів (дисконтний період), а згідно з п. 1.8 договору цей строк міг бути неодноразово продовжений за умови сплати позичальником усіх фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті. Порядок обчислення строку такого продовження визначено п. 1.9 договору.

Згідно з п.п. 1.10.1-1.10.3 договору за користування кредитом у межах дисконтного періоду проценти нараховувалися за дисконтною процентною ставкою у розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування. У разі продовження строку дисконтного періоду проценти також нараховувалися за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 1,70 % на день. Якщо після закінчення дисконтного періоду позичальник не виконав умови щодо своєчасної сплати процентів, договором передбачено застосування базової процентної ставки у розмірі 620,50 % річних (1,70 % на день) за весь строк користування кредитом у межах дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.11 договору позичальник був зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом, а згідно з п. 1.12 договору - повернути основну суму кредиту не пізніше закінчення дисконтного періоду або у строки, визначені договором у разі його продовження.

Пунктами 1.13-1.13.3 договору сторони погодили, що у разі користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом продовжується, повернення основної суми кредиту відкладається щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів, а за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються у розмірі 839,50 % річних, що становить 2,30 % від залишку суми кредиту за кожний день користування. При цьому можливість отримання нових траншів блокується.

Згідно з п. 1.14 договору проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом до дня його повного повернення.

Пунктами 1.16 та 1.17 договору сторони погодили, що продовження строку дисконтного періоду, застосування передбачених договором процентних ставок та продовження строку користування кредитом не є зміною істотних умов договору та не потребують укладення додаткових угод, а кредитодавець не має права в односторонньому порядку збільшувати розмір погоджених процентних ставок.

Вказаний кредитний договір підписано відповідачкою з використанням нею електронного цифрового підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5EX26.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якої на картковий рахунок, що належить відповідачці, були зараховані кредитні кошти (а.с. 123).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (з додатковими угодами до нього), відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 22 37).

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №146 від 10.08.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/08-20 (а.с. 38 46).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимогою.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором (а.с. 47 55).

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 11 липня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 14 липня 2025 року до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Договором позики №997330539 від 11 червня 2021 року в сумі 76 860 грн 70 коп., з яких 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 54 860 грн 70 коп. заборгованість за відсотками (а.с. 53-54).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, а також заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

При цьому, суд врахував складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, а тому дійшов висновку про доведеність вартості послуг у розмірі 3 000 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. судовий збір та 3 000 грн 00 коп. витрати на правничу допомогу, а всього 5 662 грн 40 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс»" в рахунок заборгованості за кредитним договором №997330539 від 11 червня 2021 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість в сумі - 76 860 (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят) грн 70 коп., з яких 22 000 (двадцять дві тисячі) грн заборгованість за тілом кредиту, 54 860 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 70 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс»" 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року.

Головуюча: