Рішення № 138707593, 24.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/5239/26

Провадження № 2/947/2316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міскьради та ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання права власності, визнання розпорядження та свідоцтва частково недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом у якому просила суд визнати недійсним договір дарування частки квартири від 28.02.2011, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати незаконним розпорядження органу приватизації від 06.08.1998 №127318 про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 в частині передачі цієї частки у спільну часткову власність ОСОБА_1 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 06.08.1998 № НОМЕР_1 , видане Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міськради народних депутатів на підставі розпорядження органу приватизації від 06.08.1998 №127318 в частині належності ОСОБА_1 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі рішення суду.

Позов вмотивовано тим, що порушується її право, яке полягає у тому, що вона на цей час позбавлена права на приватизацію житла. Вважає, що з 24.06.1996 вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 за ініціативою матері, хоча фактично проживала з бабусею за іншою адресою, і не давала письмової згоди на приватизацію частини квартири.

Відповідач ОСОБА_4 з позовом погодилася, надавши відповідну заяву.

Департаменту міського господарства Одеської міскьради відзиву не надав, у засідання представника не направив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази. суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 24.06.1996 по 02.04.2001 (а.с.17,25).

Розпорядженням органу приватизації №127318 від 06.08.1998 було прийнято рішення передати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність (а.с.71).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 06.08.1998 № НОМЕР_2 зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №4-14317, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.72).

28.02.2011 позивачка подарувала відповідачці ОСОБА_2 належну їй частину квартиру АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приватизація державного житлового фонду здійснювалася в державі Україна у відповідності з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та цілого ряду підзаконних актів, зокрема Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (затверджено Держкомітетом України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56), що було чинним на 1998 рік, коли відбулася приватизація спірної квартири.

Згідно ч. 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію держаного житлового фонду» передача квартири, (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Пунктами п. п. 18-43 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян - передбачено склад документів і порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян.

Зокрема, у відповідності з п.23 зазначеного Положення, для цього необхідно було подати до органу приватизації заяву на приватизацію квартири з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, і ці документи, в разі їх подачі, реєструються органом приватизації.

Доказів того, що позивач не зверталася до органу приватизації з заявою про приватизацію спірної квартири, - сторона позивача суду не надала.

Крім цього позивач та її представник відповідних клопотань про витребування документів від Органу приватизації, які були підставою для прийняття рішення про приватизацію спірної квартири, суду не надавали, окрім самої довідки про склад сім`ї наймача від 24.07.1998 (а.с.25).

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що не здобуто доказів того, що приватизація спірної квартири була здійснена із порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому у задоволенні позову в частині визнання незаконним розпорядження органу приватизації від 06.08.1998 №127318 про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 в частині передачі цієї частки у спільну часткову власність ОСОБА_1 та визнання частково недійсним свідоцтво про право власності від 06.08.1998 № НОМЕР_1 , видане Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міськради народних депутатів на підставі розпорядження органу приватизації від 06.08.1998 №127318 в частині належності ОСОБА_1 частини квартири АДРЕСА_1 , слід відмовити.

Позивачка, посилаючись на ст.233 ЦК України, просила суд визнати недійсним договір дарування частки квартири від 28.02.2011, яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Суд зазначає, що стороною позивача у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України не надано суду доказів того, що позивачка подарувала частину спірної квартири матері під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому у задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

Відповідно до ст.2ч.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимога позивачки про визнання права власності на спірну квартири за відповідачкою є безпідставною, оскільки згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України такий позов може заявляти лише особа, яка вже вважає себе власником, але чиє право оспорюється, а тому у задоволенні цієї вимоги слід також відмовити.

Послання представника позивача на те, що на час приватизації спірної квартири позивачка фактично мешкала разом з бабусею за іншою адресою не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів цьому не надано.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському Апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я. В. Бескровний