Рішення № 138706805, 04.08.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/574/26

Провадження № 2/685/577/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

04 серпня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 30.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №30.09.2025-100002190 (далі кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33 000 грн, шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (181 дні), дата повернення кредиту 29.03.2026 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,85% за один день, комісія за надання кредиту становить 6600 грн (20% від суми кредиту). 03.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого було збільшено суму кредиту на 4000 грн (другий транш), загальний розмір наданого кредиту 37000 грн. Кредит надано шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (147 дні з дати його надання), дата повернення кредиту 29.03.2026, сплатити проценти за користування кредитом 0,67% за один день, комісія за надання кредиту становить 800 грн (20% від суми 2 траншу). Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 105580,71 грн, з яких: 37000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 47353,50 грн сума заборгованості за відсотками, 2727,21 грн комісія за надання кредиту, 18500 грн відсотки, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 105580,71 грн заборгованості за кредитним договором та 2662,40 грн судового збору. Зазначив, що відповідно до ст.141 ЦПК України, докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явися, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав, до суду повернувся конверт із повісткою надісланий відповідачу із відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 207, 626,628 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній

формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 30.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №30.09.2025-100002190 у формі електронного документа, який підписано з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора E575, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33000 грн, шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача (реквізити платіжної картки НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (181 днів) дата повернення кредиту 29.03.2026 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,85% за один день, комісія за надання кредиту становить 6600 грн (20% від суми кредиту). 03.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору у формі електронного документа, який підписано з використанням електронного підпису створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора К626, відповідно до умов якого було збільшено суму кредиту на 4000 грн (другий транш), загальний розмір наданого кредиту 37000 грн. Кредит надано шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (147 дні з дати його надання), дата повернення кредиту 29.03.2026, сплатити проценти за користування кредитом 0,67% за один день, комісія за надання кредиту становить 800 грн (20% від суми 2 траншу). При цьому, Процентна ставка, Проценти, Комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором. Базою розрахунку для нарахування Процентів є Сума Кредиту (усіх наданих Траншів), яка надана та не повернута Позичальником Кредитодавцю. При цьому надання Траншу не змінює процентну ставку, яка застосовується у тому черговому періоді, в якому надається Транш, і Проценти у відповідному черговому періоді рахуються шляхом множення залишку Суми Кредиту (усіх наданих Траншів) на процентну ставку відповідного чергового періоду, у якому надається Транш, яка у цьому черговому періоді є однаковою як до, так і після надання Траншу (зазначене підтверджується змістом пропозиції про укладення кредитного договору , заявки та відповіді позичальника, примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірної відповіді (акцепт), які в сукупності складають Договір про видачу кредиту, довідками про перерахунок коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.05.2026). Відповідно розрахунку заборгованості, у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 105580,71 грн, з яких: 37000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 47353,50 грн сума заборгованості за відсотками, 2727,21 грн комісія за надання кредиту, 18500 грн відсотки, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України.

Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач не надав суду доказів того, що це не він підписував пропозицію про укладення кредитного договору, заявку та додатковий договір, не йому належить номер телефону НОМЕР_2 за допомогою якого він здійснив електронні підписи E492, К626, не йому належить кредитна карта НОМЕР_1 на яку 30.09.2025 перераховано 33000 грн кредитних коштів, 03.11.2026 4000 грн кредитних коштів, суд дійшов переконання, що у відповідача станом на день розгляду справи наявна заборгованість за кредитним договором №30.09.2025-100002190, однак суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

В розумінні ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір №30.09.2025-100002190 від 30.09.2025 є споживчим кредитом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає, що до загальних витрат за договором відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Надання кредиту це обов`язок кредитодавця, передбачений ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 1054 ЦК України, чинне законодавство України не передбачає комісії за видачу кредиту, а умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту і які б виходили за межі переліку, визначеного ЗУ «Про споживче кредитування» і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №30.09.2025-100002190 від 30.09.2025 та додаткового договору до нього щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту , то положення п.7 кредитного договору (заявки та відповіді) та п.1.2. Додаткового договору щодо сплати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Вказане узгоджується із правовим висновком першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року у справі 462/2826/24.

Оскільки відповідач (відповідно до розрахунку заборгованості) сплатив 29.10.2025 року 13087,79 грн в рахунок погашення кредиту, з вказаних коштів позивач 4672,79 грн перерахував в рахунок погашення комісії, то суд вважає, що вказану суму потрібно було зарахувати , відповідно до п.4.4. Пропозиції щодо укладення договору, в рахунок виконання зобов`язання зі сплати процентів. На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 2727,21 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають, крім того, з врахуванням вимог п.4.4. Пропозиції, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 42680,71 грн заборгованості за процентами (47353,50 грн 4672,79 грн), а також 37000 грн заборгованості за тілом кредиту, всього 79680,71 грн

Щодо вимог про стягнення 18500 грн відсотків, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, тому в частині стягнення 18500 грн відсотків , нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, необхідно відмовити.

На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 75,47% позовних вимог, то судові витрати необхідно стягнути у розмірі 2231,62 грн, з яких: судовий збір - 2009,31грн (2662,40 грн х 75,47%), витрати на поштове відправлення, сплачені відповідно квитанції № 2090786 98,85 грн.

Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором №30.09.2025-100002190 від 30.09.2025 в сумі 79680,71 грн, а також 2108,16 судових витрат.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 2727,21 грн комісії та 18500 грн відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Головуюча