Рішення № 138706653, 03.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5073/25

Провадження №2-о/944/125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

присяжних Мірки М.М., Пелих Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Яворівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , про оголошення фізичної особи померлою,

встановив:

17 вересня 2025 року ОСОБА_4 як законний представник неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, у якій просить оголосити померлим громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Львівська область, Явлорівський район, м. Новояворівськ, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , який загинув за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, місцем сперті вважати с. Лиман Перший Куп`янського району Харківської області.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі, який був зареєстрований 22.07.2006. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19.09.2023 у справі № 944/4953/22 шлюб між ними було розірвано. Заінтересована особа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, з 12 липня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу. Відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 № 14 від 14.02.2024, ОСОБА_5 16.02.2024 вибув для виконання бойових завдань у район зосередження с. Кучерівка Куп`янського району Харківської області. Відповідно до рапорту за вх. № 3134 від 13.03.2024 т.в.о. командира інженерно-саперного взводу Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 встановлено, що від молодшого лейтенанта ОСОБА_8 , командира 2-ї механізованої роти, надійшла інформація про те, що 13.03.2024 неподалік населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок ворожого артилерійського обстрілу та перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 , сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 424 від 13.03.2024, з метою уточнення причин і умов, що сприяли зникненню безвісти за особливих обставин під час ведення бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_7 неподалік н.п. Лиман Перший Куп`янського району Харківської області солдата ОСОБА_5 , було призначено службове розслідування. З висновку акту службового розслідування № 385 від 28.03.2024 встановлено, що солдата ОСОБА_5 , сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що 13.03.2024 зник безвісти за особливих обставин під час ведення бойових дій у період воєнного стану неподалік н.п. Лиман Перший Куп`янського району Харківської області, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації. Згідно із сповіщенням сім`ї про зниклого безвісти № 3806 від 15.03.2024, батька ОСОБА_5 повідомлено про те, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 неподалік н.п. Лиман Перший Куп`янського району Харківської області, під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок проведення ворогом штурмових дій та перевірки особового складу виявили відсутнім, станом на сьогоднішній день рахується зниклим безвісти за особливих обставин. Дані щодо розшукуваної особи ОСОБА_5 внесені 20.03.2024 до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Усі обставини службового розслідування, призначеного відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 , зафіксовані в Акті службового розслідування, складеному комісією військової частини. Зокрема, у зазначеному Акті вказані причини та умови, що сприяли зникненню безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 . На час проведення службового розслідування, 13.03.2024, факт загибелі ОСОБА_5 не встановлено. Тому достовірно встановити його загибель наразі неможливо. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З врахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували її смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку із воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. На даний час заявникам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (дітям загиблого) необхідно виготовити свідоцтво про смерть батька дітей, адже минуло вже більше шести місяців з моменту його зникнення безвісти в зоні проведення бойових дій, тому відповідно вимушені звернутися до суду із заявою про оголошення його померлим. Оголошення ОСОБА_5 померлим необхідне заявникам для реалізації їх спадкових прав та інших соціальних прав, пов`язаних із статусом члена сім`ї загиблого військовослужбовця, зокрема реалізувати своє право на отримання частини одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Крім цього, у постанові від 26.02.2024 у справі № 686/9938/23 Верховний Суд висловив свою позицію в частині оголошення особи померлою до закінчення воєнних дій, зокрема, судом сформовано позицію, що з урахуванням конкретних обставин справи оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події.

Ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

18 листопада 2025 року представник заінтересованої особи Міністерства оборони України подав письмові пояснення на заяву, в якому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 .

На обґрунтування заперечення за заяву зазначає таке. Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву з посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Тобто, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює встановлення факту смерті особи. Нормами чинного цивільного законодавства України визначено підстави для оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом. Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21 зазначив, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявники просять оголосити померлою у місці її постійного проживання, покладається чинним законодавством України саме на заявників. Так, ч. 2 ст. 46 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Оскільки норми, що містяться у першому та другому реченнях ч. 2 ст. 46 ЦК України перебувають у системно-логічному зв`язку, то немає підстав вважати, що в нормі другого речення є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22, зазначивши, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309). Також варто зазначити, що Наказ № 309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376 (далі Наказ №376), яким був затверджений новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Ознайомившись із заявою та наданими до неї матеріалами надаємо наступні пояснення. Як вбачається з матеріалів справи, обставиною, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_5 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припустити його загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом є акт службового розслідування військової частини НОМЕР_2 . Тобто всією можливою інформацію щодо ОСОБА_5 володіє командування військової частини НОМЕР_2 . До справи не були долучені відповіді (оскільки ймовірно такі відомості не витребувано) від: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Об`єднаного центру з пошуку та звільнення полонених Служби безпеки України; Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; «Українського національного центру розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року; Міжнародного комітету Червоного Хреста, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_5 в полоні. З заяви вбачається, що оголошення померлим зумовлено необхідністю оформлення одноразової грошової допомоги. Оскільки зниклий безвісти не проходив військову службу у Міністерстві оборони України то, відповідно, Міністерство оборони України не володіє інформацією про нього. Крім того, слід зазначити, що Міністерство оборони України це центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Міноборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади зі забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Зниклий безвісті за особливих обставин входив до особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка в свою чергу входить до складу Збройних Сил України які підпорядковані Міністерству оборони України, яке здійснює забезпечення, військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України. Таким чином, Міністерство оборони України здійснює забезпечувальну діяльність Збройних Сил України, а не здійснює безпосереднє керівництво ними і не може володіти інформацією щодо зазначеного військовослужбовця. Алгоритм дій державних органів щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.

Ухвалою від 11 травня 2026 року суд замінив заінтересовану особу Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .

11 травня 2026 року представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 подав письмові пояснення на заяву, в якому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 .

На обґрунтування заперечення за заяву зазначає таке. Згідно з приписами ст. 46 ЦК України рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку протягом шести місяців; 3) за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, але не у зв`язку з воєнним станом як таким. Виходячи з приписів ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідно, бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у ч. 2 статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України») збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». В конструкції ч. 2 ст. 46 ЦК України використані терміни «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Відтак відсутні підстави пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у ч. 2 статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. У постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказами відповідного державного органу влади (на час розгляду судом цієї заяви-Міністерство розвитку громад та територій України). У Наказі Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 зазначені території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: території можливих бойових дій; території активних бойових дій; території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обчислення шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності. У ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

У даній справі заявник просив оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , але виходячи зі змісту заяви ОСОБА_4 , заявником не доведені станом на день розгляду справи воєнні дії на зазначеній території не закінчені, а тому відлік встановленого у ст. 46 ЦК України дворічного та шестимісячного строків не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним. З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що заява про оголошення ОСОБА_3 померлим є передчасною та не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Зозуля А.В. заяву підтримав, надав пояснення, аналогічні наведеним у ній, просив заяву задовольнити. Наголосив, що з урахуванням конкретних обставин справи оголошення особи померлою можливе і після спливу встановлених с. 2 ст. ст. 46 Цивільного кодексу України шести місяців з дня настання відповідної події (в даному випадку факту зникнення безвісти ОСОБА_3 за особливих умов), а також наявної інформації про те, що він не перебуває в полоні, відомостей, встановлених в ході службового розслідування.

В судове засідання неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх законний представник ОСОБА_4 не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_3 не прибув, однак 24 лютого 2026 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також вказав, що заяву підтримує, просить її задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 не прибув, однак в поданому суду письмовому поясненні заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства оборони України не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання представник заінтересованої особи Яворівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції не прибув, однак 10 грудня 2025 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також вказав, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника заявника, оцінивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у шлюбі, який був зареєстрований 22 липня 2006 року в Новояворівській міській раді Яворівського району Львівської області, актовий запис № 133.

Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 23 квітня 2009 року та серії НОМЕР_5 від 10 липня 2012 року.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року у справі № 944/4953/22 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано.

Також суд встановив, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є заінтересованою особою в даній справі.

Мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 27 вересня 2011 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, з 12 липня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу, що підтверджується копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12 липня 2023 року № 193.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 16 лютого 2024 року № 47, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 14 від 14.02.2024 року, солдат ОСОБА_5 , сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу, 16 лютого 2024 року вибув для виконання бойових завдань у район зосередження с. Кучерівка Куп`янського району Харківської області.

Відповідно до рапорту вх. № 3134 від 13 березня 2024 року сержанта ОСОБА_9 , т.в.о. командира інженерно-саперного взводу Військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що від молодшого лейтенанта ОСОБА_8 , командира 2-ї механізованої роти, надійшла інформація про те, що 13 березня 2024 року неподалік населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок ворожого артилерійського обстрілу та перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 , сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2024 року № 424 з метою уточнення причин і умов, що сприяли зникненню безвістиза особливих обставин під час ведення бойових дій 13 березня 2024 року неподалік населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області солдата ОСОБА_5 , призначено службове розслідування.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 28 березня 2024 року № 385 та Висновку акту службового розслідування встановлено, що солдата ОСОБА_5 , сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що 13 березня 2024 року зник безвісти за особливих обставин під час ведення бойових дій у період воєнного стану неподалік населеного пункту, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації.

Згідно із сповіщенням сім`ї про зниклого безвісти № 3806 від 15 березня 2024, батька ОСОБА_5 повідомлено про те, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 неподалік населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області, під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок проведення ворогом штурмових дій та перевірки особового складу виявили відсутнім. Станом на сьогоднішній день рахується зниклим безвісти за особливих обставин. На час проведення службового розслідування 13 березня 2024 року факт загибелі ОСОБА_5 не встановлено. Тому достовірно встановити його загибель наразі неможливо.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 20 червня 2024 року, сформованого Міністерством внутрішніх справ України, щодо безвісті зниклого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також представник заявника адвокат Зозуля А.В. надав суду надані на його адвокатські запити такі відомості.

Відповідь Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 2026 року № 7, яким підтверджено внесення 16 травня 2024 року до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відомостей про ОСОБА_5 .

Відповідь Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 13 березня 2026 року № 222/КШ/6625, згідно з якою в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про ОСОБА_5 . Разом з тим, до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими не надходила інформація від Міжнародного комітету Червоного хреста або державних органів російської федерації про перебування вищезазначеної особи у полоні держави-агресора та місце її утримання.

Відповідь Державного підприємства «Український національний центр Розбудови миру» від 05 березня 2026 року № 08-06/12651 про те, що відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, інформація щодо перебування ОСОБА_5 у полоні та про стан його здоров`я відсутня (до відповіді додано відповідну виписку).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною 1 ст. 46 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Так, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас, суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені ст. 46 Цивільного кодексу України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що законодавець доповнив чинний Цивільний кодекс України реченням другим ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа з надзвичайно великою вірогідністю є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків про те, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24.

Також суд при розгляді даної справи враховує висновки, висловлені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року справа № 639/1567/25.

Підсумовуючи наведене вище, оцінивши доводи заявника та надані нею на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_5 письмові докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає, що дані докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть останнього в певний час і за певних обставин, а тому суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд враховує висновки, викладені в зазначеній постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року як в частині висновків щодо тлумачення норм законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України, так і щодо оцінки доказів та їх обсягу.

Так, у справі № 639/1567/25 заявник доводила наявність підстав для оголошення її колишнього чоловіка, який зник безвісти за особливих умов під час виконання бойового завдання, такими доказами: Сповіщенням сім`ї про те, що військовослужбовець безвісти зник під час ведення бойових дій, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зникнення безвісти військовослужбовця, витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, рапортом командира роти про зникнення безвісти даного військовослужбовця, наказом командира військової частини про призначення службового розслідування по факту зникнення безвісті, витягом з журналу бойових дій про зникнення безвісти даного військовослужбовця, доповіддю командира військової частини, поясненнями командира ротно-тактичної групи про неможливість встановити місцезнаходження військовослужбовця засобами аеророзвідки, транкінгового зв`язку, пошукові заходи виявились безрезультатними через постійний обстріл противником позиції, поясненнями командира механізованої роти про обставини зникнення безвісти військовослужбовця і неможливість встановити його місцезнаходження, відповіддю Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, відповіддю Державного підприємства «Український національний центр Розбудови миру», Актом службового розслідування, листом заступника командувача Медичних сил Збройних Сил України про те, що даний військовослужбовець за медичною допомогою до закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оброни України не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував, листом військової частини про зарахування до списків особового складу, інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відсутність відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією даним військовослужбовцем, інформацією з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану про те, що актових записів про зміну імені та смерть стосовно даного військовослужбовця не виявлено, інформацією з Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Харківській області про перебування у державному розшуку як зниклого безвісти, інформацією Міністерства розвитку громад та територій України інформації тимчасової окупації населеного пункту, де зник безвісти даний військовослужбовець.

Тобто в наведеній справі Верховний Суд оцінював докази, аналогічні тим, якими заявник доводила вимоги своєї заяви про оголошення померлим ОСОБА_5 , а також ряд інших доказів, яких немає в справі, що розглядається, на підставі чого суд касаційної інстанції дійшов висновку про їх недостатність для того, щоб з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть військовослужбовця в певний час і за певних обставин.

А самі лише відомості щодо зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_5 13 березня 2024 року неподалік населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області, під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок проведення ворогом штурмових дій, відомості службового розслідування, проведеного Військовою частиною НОМЕР_2 , щодо обставин його зникнення, а також наявність інформації про те, що ОСОБА_5 не перебуває в полоні, на думку суду, не є достатніми для висновку про існування саме надзвичайно великої вірогідності припускати смерть останнього в певний час і за певних обставин.

Водночас, доказів, які б давали достатні підстави для таких висновків (наприклад, показання свідків, які були очевидцями факту смерті (загибелі) ОСОБА_5 , висновків молекулярно-генетичної чи інших експертиз) заявник суду не надала.

Також суд враховує, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376 (із змінами та доповненнями), село Лиман Перший (Дворічанська селищна територіальна громада) Куп`янського району Харківської області тимчасово окупований російською федерацією 24 лютого 2022 року, на даний час окупація та бойові дії не припинено (з відкритою датою завершення тимчасової окупації).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268, 293, 305-309 ЦПК України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

законний представник неповнолітніх заявників ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6;

заінтересована особа Військова частина НОМЕР_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа Яворівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 20849855, юридична адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 2.

Суддя Д.Б. Поворозник