Рішення № 138706591, 20.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/29/26

Провадження № 2/456/783/2026

РІШЕННЯ

іменем України

20 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку загального позовного провадження справу №456/29/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а саме просили визнати за ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , право власності по частці за кожним на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_5 . На день її смерті разом з нею проживали та були зареєстровані позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є її дітьми та батьки ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , відповідно дід та баба позивачів. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачів ОСОБА_6 . На день його смерті разом з ним проживали та були зареєстровані позивачі ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , які є його онуками та дружина ОСОБА_3 , відповідно баба позивачів. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба позивачів ОСОБА_7 . На день її смерті разом з нею проживали та були зареєстровані позивачі ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , які є її онуками. На день смерті, як ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивачі проживали разом з останніми, а відтак вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не відмовлялися від неї протягом 6 місяців, як визначено законодавством. Відтак, 10.10.2025 позивачі звернулися до Стрийської Державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спадкове майно, а саме на житловий будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 . Проте 13.10.2025 Стрийською ДНК було надано відповіді, що у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно свідоцтва на спадщину не можуть бути видані і позивачам необхідно звернутися до суду.

Спірний спадковий житловий будинок рахувався за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_6 . Проте власності на нього не зареєстроване, що позбавляє позивачів можливості належним чином реалізувати свої спадкові права. Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , виготовленим 12.09.2025 ФОП « ОСОБА_8 ». будинковолодіння складається з житлового будинку разом із належними до нього господарськими будівлями та спорудами та має наступні характеристики: житловий будинок «А-1» (А1 - основна частина, а - веранда), гараж «Б», сарай «В» сарай «Г», сарай «Д» сарай «Ж», навіс «Е», убиральня «Є», ворота з хвірткою 2. огорожа 3. хвіртка 4. Житловий будинок складається з кухні та 4 житлових кімнат, загальна площа становить 81.4 кв.м. житлова 62.8 кв.м. допоміжна (підсобна) - 18,6 кв.м. Відповідно до висновку про вартість майна від 12.09.2025. наданого ГОВ «Експерт-ДІМ-Послуги», ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 278 158.00 грн. Разом з тим, як зазначено вище, Стрийська державна нотаріальна контора відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на таке майно.

Враховуючи, що оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку позивачі не мають можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, то вони змушені звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача ОСОБА_9 , в судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явились, однак подали до суду заяви, відповідно до яких позовні вимоги підтримали.

Представник третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за їхньої відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Львів, померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Нежухівською сільською радою Стрийського району Львівської області, серії НОМЕР_1 від 05.12.1991.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Голубутів, Стрийського району Львівської області, помер ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане виконавчим комітетом Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області, серії НОМЕР_2 від 23.02.2015.

ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Голубутів, Стрийського району Львівської області, померла ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане виконавчим комітетом Нежухівської сільської ради Стрийського району Львівської області, серії НОМЕР_3 від 09.11.2020.

Згідно довідки №282 від 22.08.2025, виданої Виконавчим комітетом Стрийської міської ради гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 , син 1987р.н., ОСОБА_10 , дочка 1989р.н, ОСОБА_3 , мати 1943р., ОСОБА_6 , батько 1939р.н., ОСОБА_3 , брат 1971р.н, ОСОБА_11 , сестра 1975р.н.

Згідно довідки №276 від 21.08.2025, виданої Виконавчим комітетом Стрийської міської ради гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно до дня смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 , онук 1987р.н., ОСОБА_3 , дружина 1943р., ОСОБА_2 , онука 1989р.н., ОСОБА_12 , правнук 2015р.н.

Згідно довідки №277 від 21.08.2025, виданої Виконавчим комітетом Стрийської міської ради гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 , онук 1987р.н., ОСОБА_2 , онука 1989р.н., ОСОБА_12 , правнук 2015р.н.

25 квітня 1988 року виконком Стрийської районної ради народних депутатів видав Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 .

Згідно запису погосподарської книги №4 с. Голобутів, що зберігається в с. Нежухів Стрйиської міської ради Стрийського району Львівської області за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991 року житловий будинок по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_6 , 1939р.н., голова колгоспного двору. В господарстві були зареєстровані: ОСОБА_6 голова двору 1939р.н., ОСОБА_7 дружина 1943р.н., ОСОБА_5 дочка 1966р.н., ОСОБА_3 син 1971р.н., ОСОБА_11 дочка 1975р.н., ОСОБА_1 онук 1987р.н., ОСОБА_10 онука 1989р.н.

З листів Стрийської державної нотаріальної контори №713/02-14 від 13.10.2025, 714/02-14 від 13.10.2025, 711/02-14 від 13.10.2025, 712/02-14 від 13.10.2025, 709/02-14 від 13.10.2025, 710/02-14 від 13.10.2025, вбачається, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 , оформлених відповідно до чинного законодавства.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , виготовленим 12.09.2025 ФОП « ОСОБА_8 ». будинковолодіння складається з житлового будинку разом із належними до нього господарськими будівлями та спорудами та має наступні характеристики: житловий будинок «А-1» (А1 - основна частина, а - веранда), гараж «Б», сарай «В» сарай «Г», сарай «Д» сарай «Ж», навіс «Е», убиральня «Є», ворота з хвірткою 2. огорожа 3. хвіртка 4. Житловий будинок складається з кухні та 4 житлових кімнат, загальна площа становить 81.4 кв.м. житлова 62.8 кв.м. допоміжна (підсобна) - 18,6 кв.м.

Відповідно до висновку про вартість майна від 12.09.2025. наданого ГОВ «Експерт-ДІМ-Послуги», ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 278 158.00 грн. Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості за даними Фонду державного майна України від 28.02.2025 оціночна вартість житлового будинку складає 192928,37 грн.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що унеможливлює юридичне оформлення позивачем спадщини після смерті спадкодавця у позасудовому порядку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права власності на майно у порядку спадкування за законом та перешкоди у належному юридичному оформленні цього права у позасудовому порядку через невизнання його нотаріусом, який відмовив позивачу у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 697-XII) та Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Згідно з частиною 2 статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон № 697-XII, яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 Закону № 697-XII щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15.04.1991, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Нормою частини 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені у пунктах 1, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, згідно з приписами частини 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як вказує ч.1, ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Також, суд застосував норми статей 1216, 1218, 1220, 1225, 1258 ЦК України, які передбачають поняття спадкування, склад спадщини та її відкриття, спадкування права на земельну ділянку та черговість спадкування за законом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , постійно проживали разом із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини (день їх смерті). Ця обставина повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами. Ці докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування, одержані від уповноваженого органу та з дотриманням порядку, встановленого законом, відтак відповідають критеріям належності та допустимості. Підстав сумніватися у достовірності викладеної у письмових доказах інформації суд не вбачає.

Судом встановлено, що на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_6 , на час відкриття спадщини (день його смерті) належало право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 25.04.1988.

За життя ОСОБА_6 , особистого розпорядження на випадок своєї смерті не зробив. Відповідачі ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , не заперечили, щодо спадкування позивачами майна померлого ОСОБА_6 . Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті, зокрема і право власності на згаданий житловий будинок. З огляду на час смерті ОСОБА_6 , спадкування відбулося за законом за правилами, встановленими ЦК України. Позивачі є спадкоємцями за законом і в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживали разом з спадкодавцем і не заявляли про відмову від спадщини. Фактичних даних про наявність інших спадкоємців за законом, які б прийняли спадщину або претендували на неї з встановлених законом підстав, матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд доходить переконання, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , мають обґрунтоване право на згаданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , однак позбавлені можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право позивачів не визнається, відтак позивачі мають законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим його представник і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частці за кожним на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.05.2026.

Суддя Р. Т. Шрамко