Ухвала суду № 138706408, 03.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/5324/26

УХВАЛА

03 серпня 2026 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М. І. за допомогою підсистеми «Електронний Суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 11.05.2026 за кредитним договором № 34033-02/2025 від 15.05.2025 у розмірі 37 620,00 грн а також просить стягнути судові витрати.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви щодо дотримання вимог, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України суддя приходить до такого висновку

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно із п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11, від 28 лютого 2024 року у справі № 604/649/23, від 12 березня 2024 року у справі № 296/1646/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 536/1267/18.

Суд наголошує, що за змістом ч. 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України, представництво юридичної особи може здійснюватися або в порядку самопредставництва, або ж адвокатом, незалежно від того, малозначною є справа чи ні, оскільки інше тлумачення цих норм суперечило б змісту інституту представництва юридичної особи, і в такому разі інтереси юридичної особи, не зважаючи на імперативні приписи ч. 3 ст. 58 ЦПК України разом з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, могла би представляти будь-яка фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність з наданням лише довіреності. Натомість, можливість представляти інтереси юридичної особи будь-якою фізичною особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність, на підставі лише довіреності (не як адвоката), або ж в порядку самопредставництва тільки на підставі довіреності, суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 та вказаним приписам ЦПК України.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності) (див. постанову Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 740/2873/22).

Також, необхідність підтвердження повноважень діяти від імені позивача за правилами самопредставництва наведеними документами підтверджена сталою практикою Верховного Суду (від 21.07.2025 у справі № 485/2263/24, від 22.07.2025 у справі № 511/3270/23, від 23.07.2025 у справі № 755/6623/24, від 24.07.2025 у справі № 753/24627/21, від 25.07.2025 у справі № 757/49595/24, від 28.07.2025 у справі № 705/3625/24, від 28.07.2025 у справі № 552/2486/22, від 28.07.2025 у справі № 463/8237/24, від 29.07.2025 у справі № 465/5337/24, від 31.07.2025 у справі № 567/2114/23, від 31.07.2025 у справі № 467/1562/24, від 06.08.2025 у справі № 296/6029/22).

Суд зауважує, що незалежно від того, чи є справа малозначною чи ні, представляти юридичну особу в суді має право виключно адвокат або працівник такої юридичної особи з наданням до суду документів на підтвердження повноважень діяти в судовому процесі.

Як вбачається із позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» така подана до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» та підписана від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенком М. І.

В той же час, на підтвердження повноважень Усенка М. І., якою підписано позовну заяву та подано до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до матеріалів справи долучено лише копію довіреності на представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Ломідзе Д.В. однак не додано будь-яких документів, що підтверджують повноваження Усенка М. І. діяти від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» саме у порядку самопредставництва, зокрема у матеріалах справи відсутні посадова інструкція, положення про самопредставництво, трудовий договір (контракт), наказ про прийняття на роботу на займану посаду або інші документи, які визначають обсяг її повноважень.

Дані висновки суду відповідають висновкам, викладеним в наведеній вище позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 303/4297/20.

Суд зазначає, що цивільно-процесуальним законом не передбачено обов`язку суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі здійснювати дії, пов`язані із самостійним пошуком відомостей щодо повноважень представника позивача на підписання поданих до суду документів.

Водночас аналіз вищевказаних норм ч. 3 ст. 62, ч. 7 ст. 177 ЦПК України свідчить про те, що на сторону позивача, як ініціатора судового розгляду, покладається обов`язок щодо подачі разом із заявою до суду відповідних доказів, що підтверджують право підписання такого позову.

Як виснував Верховний Суд у постановах від 20.01.2021 року у справі № 9901/258/20, від 23.02.2023 року у справі № 990/70/22, від 08.11.2023 року у справі № 120/969/23, (позивач) заявник складає та подає до суду (позовну) заяву, і саме на нього покладено процесуальним законодавством обов`язок її належного оформлення. Розгляд (позовної) заяви, яка складена без дотримання передбачених ЦПК України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищенаведене, за відсутності належним чином документального підтвердження повноважень саме Успенка М. І. діяти в інтересах позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на час звернення з позовом до суду, суд дійшов висновку що подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відтак, роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а також його право заявити клопотання про повернення сплаченої суми судового збору.

У зв`язку із наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки, після усунення вказаних вище невідповідностей вимогам закону, представнику позивача має право повторного звернення до суду із вказаною заявою.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України суддя,

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 463/5324/26

Суддя: Б.М.Гедз