Рішення № 138706371, 04.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4181/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Вимоги позову мотивовано тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 26.01.2024. Відтак, оскільки відповідачка користується послугами ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», однак не здійснює оплату в добровільному порядку, просить суд позовні вимоги задовільнити.

Відповідачку належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, разом з позовною заявою і додатками, рекомендованою поштовою кореспонденцією, що стверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, конверт було повернуто до суду. Відзив до суду подано не було, а тому суд вважає, що справу слід розглянути на підставі наявних у ній даних та доказів.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, врахувавши думку учасників справи, суд приходить до наступного переконання.

Судом встановлено, що 01.04.2019 р. між ОСОБА_2 та позивачем було укладено Договір № 2-9-24-6840 про надання послуг з вивезення побутових відходів за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом №011.26 від 29.04.2026 ОСОБА_2 знято з реєстрації 21.09.2023 р. за вказаною вище адресою.

В матеріалах справи також міститься Відповідь № 3076629, щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, згідно якої на момент надходження запиту РНОКПП закрито/серія (за наявності) та номер паспорта знято з обліку, у зв`язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли.

Вказане також підтверджується інформаційною довідкою №473537722 від 21.04.2026 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 26.01.2024.

Так, 15.02.2024 оплачено 200 грн., 10.10.2024 - 300 грн., 01.12.2025 - 500 грн., 03.02.2026 - 500 грн. Зазначеними доказами підтверджується фактичне часткове виконання договору (без його переукладення) відповідачкою - власницею квартири.

Факт надання послуг підтверджується рахунками, оформленими позивачем на підставі договору. Договір було укладено до 31.12.2019 (п. 27) з умовою автоматичної пролонгації (п. 30), що відповідає типовому договору затвердженому Постановою КМ України від 10.12.2008 № 1070.

Відповідачка, як власник квартири, договір на вивезення ПВ не переуклала, але продовжує сплачувати за послугу із порушенням умов договору (п.10, пп.1 п.17), що призвело до заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до комунальних послуг, серед інших, належить вивезення побутових відходів.

Згідно зі ст.19 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до пункту «б» ч.1 ст.15 Закону України «Про відходи», громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Згідно з частинами 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житловокомунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з приписами ч. 1, 3, 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Критеріями якості надання послуг з управління побутовими відходами є дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з управління побутовими відходами та інших вимог законодавства. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України «Про управління відходами» та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов`язані оплатити житловокомунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності відповідають вимогам статей 76-81 ЦПК України.

Судом достовірно встановлено, що після смерті попереднього власника квартири відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.01.2024 року, а відтак стала власником нерухомого майна та, відповідно до вимог чинного законодавства, набула статусу споживача житлово-комунальних послуг, що надаються щодо вказаного об`єкта нерухомості.

При цьому суд бере до уваги, що після набуття права власності відповідачка не лише не вчинила жодних дій щодо припинення користування послугами чи переукладення договору із виконавцем послуг, а навпаки - своїми конклюдентними діями підтвердила прийняття умов існуючих договірних відносин. Зокрема, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачкою часткових оплат за послуги з вивезення побутових відходів упродовж 2024-2026 років, що свідчить про фактичне визнання нею існування відповідного зобов`язання та користування послугами позивача.

Суд також враховує, що жодних доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг, їх неналежну якість, припинення їх надання або про відмову відповідачки від користування такими послугами, матеріали справи не містять, а відповідачкою всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не подано жодних доказів на спростування доводів позивача.

Сам по собі факт відсутності між сторонами нового письмового договору після переходу права власності на квартиру не звільняє відповідачку від обов`язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм процесуальним правом на подання відзиву чи заперечень не скористалася, будь-яких доказів щодо неправильності здійснених позивачем нарахувань, погашення заборгованості або відсутності обов`язку щодо її сплати суду не надала. Таким чином, доводи позивача залишилися неспростованими, а наданий ним розрахунок заборгованості є послідовним, обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Відтак суд приходить до висновку, що між сторонами існували правовідносини щодо надання житлово-комунальної послуги з управління побутовими відходами, позивач свої зобов`язання щодо надання послуг виконував належним чином, тоді як відповідачка свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг виконала лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Судовий збір у справі підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 вид. 04.05.2006 Сихівським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, РНОКПП: НОМЕР_2 / на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» /місце знаходження: 79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18, ЄДРПОУ - 03348465/- заборгованість за комунальну послугу в розмірі 5 673 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 2662,40 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш