Рішення № 138706224, 03.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 202/12352/25 2/335/1439/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Барановської В.О., розглянувши, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Яланської Ю.П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, в обґрунтування якого зазначено наступне.

17 грудня 2021року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Позивач у справі), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Відповідач у справі), було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідний актовий запис № 749. Подружжя має прізвища: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу Позивач та Відповідач мають неповнолітню спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя між Позивачем та Відповідачем не склалося, і з роками поступово лише погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між чоловіком та дружиною шлюбних відносин з серпня 2025 року. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 13 жовтня 2025 року у справі № 202/8321/25 шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано. Після фактичного припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати з Позивачем. На даний момент Позивач самостійно виховує та утримує спільну дитину, та сумлінно виконує свої батьківські обов`язки. Відповідач, у свою чергу, не приймає на даний час участі у вихованні дитини належним чином, добровільно не сплачує аліменти на утримання дитини, тобто, не здійснює жодного матеріального утримання дитини. На даний час між сторонами виник конфлікт (спір) з приводу визначення місця проживання дитини, вирішити його самостійно сторони не в змозі, оскільки добровільної спільної згоди щодо визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері не досягли. Також зазначено, що позивач має роботу, самостійний дохід, постійне місце проживання, яке відповідає всім необхідним умовам для проживання дитини, спиртними напоями не зловживає, добре ставиться до дитини, належним чином виконує батьківські обов`язки, за місцем проживання та роботи характеризуюся позитивно. Саме з урахуванням найкращих інтересів доньки, враховуючи базові елементи, вважає, що дитині краще проживати з позивачем - матір`ю дитини. А відтак, враховуючи належне виконання батьківських обов`язків, та створення усіх умов для належного розвитку, виховання, утримання дитини, з урахуванням того факту, що донька має дуже тісний психоемоційний зв`язок із матір`ю, у тому числі, в силу свого малолітнього віку, просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання матері.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.01.2026 вказану цивільну справу направлено за територіальною підсудністю до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, яка надійшла до суду 05.02.2026 та передана у провадження судді Крамаренко І.А.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.02.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, зобов`язано орган опіки та піклування - Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради надати висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 .

23.06.2026 через систему «Електронний суд» (сформовано 22.06.2026) адвокатом Яланською Ю.П. долучено до справи копію висновку органу опіки та піклування від 19.06.2026 №6/11-134.

23.06.2026 через систему «Електронний суд» адвокатом Яланською Ю.П. долучено до справи копію акту оцінки потреб сім`ї Дніпровського міського центру соціальних служб від 24.03.2026.

23.06.2026 до суду від представника Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради надійшов висновок від 19.06.2026 №6/11-134 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 23.06.2026 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Яланська Ю.П. у судове засідання надала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, просив прийняти рішення у справі врахувавши інтереси дитини в межах чинного законодавства України.

Оскільки, представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого Центральним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №749, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.12.2021 перебували у шлюбі, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 13.10.2025 розірвано. (Державний реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131531372).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 04.05.2022, актовий запис №186.

Також встановлено, що сторони у справі разом не проживають, та після розірвання відносин їх донька проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих позивачем та досліджених судом належних доказів ОСОБА_1 мешкає за вищевказаною адресою, яка належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_5 , де разом із нею проживає дитина. Дана квартира облаштована усім необхідним для проживання дитини, мати дитини повністю забезпечує потреби дитини. Батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Вказане підтверджується: довідкою з місця проживання; інформацією про нерухомість; актом та висновком оцінки потреб сім`ї від 24.03.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_5 (мати позивача).

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 має постійне місце проживання, місце роботи та отримує відповідний дохід у вигляді заробітної плати, що підтверджено: копією паспорта громадянки України, з відміткою про зареєстроване місце проживання за вищезазначеною адресою; довідкою про доходи за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року.

Дитина ОСОБА_6 є вихованкою КЗО «Центр «Штурм» Дніпровської міської ради, куди її приводить та повністю займається (сплачує за навчання) мати ОСОБА_1 , батька дитини ніхто із співробітників не бачив, контактні дані батька у керівника відсутні. (інформація на адвокатський запит від 15.09.2025).

Крім того, дитина ОСОБА_6 відвідує дошкільний навчальний заклад із липня 2025 року, усі питання стосовно дитини вирішуються з мамою, до садочку дитину приводить і забирає лише мама, з боку тата контактів не було. (характеристика дитини керівника дитячого садочку «FLASH» від 16.09.2025).

Відповідно до копії декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 05.05.2022, мати ОСОБА_1 уклала декларацію з лікарем щодо дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно інформації викладеної у листі ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» від 21.10.2025 за №90/25, встановлено, що дитина ОСОБА_6 спостерігається у лікаря-педіатра після виписки з пологового будинку, мати дитини ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов`язки відносно забезпечення медичного догляду, лікування дитини, що впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання. Контактні дані батька дитини - відсутні, зв`язок підтримується лише з мамою дитини.

Відповідно до ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 19.06.2026 №6/11-134, щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що вказане питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, внаслідок чого вважає доцільним визначити місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як таке що відповідає інтересам дитини.

Оцінюючи вказаний висновок органу опіки та піклування, враховуючи викладені у ньому обставини та підстави, суд приймає його до уваги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина, в силу свого віку, не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи вбачається, що матір`ю дитини створено належні матеріально-побутові умови для проживання дитини, підстав які б перешкоджали проживанню дитини з матір`ю, фахівцями не виявлено, мати приймає активну участь у вихованні та навчанні дитини.

Разом з тим, батько дитини (відповідач) не приймає активної участі у вихованні своєї малолітньої дитини.

При цьому, суд враховує, що відповідач не виявив зацікавленості у вирішенні цього питання у судовому порядку, оскільки у ході розгляду цієї справи, будучи належним чином повідомленим, у судові засідання не з`явився та не заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини , сім`ї, свого народу та Батьківщини.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

За вимогами статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18).

Визначаючи місце проживання дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Отже, враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи, надаючи належну оцінку усім обставинам справи, а саме: добросовісне виконання матір`ю дитини батьківських обов`язків; створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку; забезпечення усім необхідним; приймаючи до уваги вік дитини, якнайкращі інтереси дитини щодо її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку у ситуації, яка склалась між її батьками після їх розлучення, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з одним із сторін, суд враховуючи інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, приймаючи до уваги тривалість проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, та відсутність з боку батька належного виконання батьківських обов`язків, суд доходить достатньо обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_7 разом із матір`ю.

При цьому суд зазначає, що питання про розлучення батька та дитини не вирішується оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не може бути обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини.

Більше того, виходячи з положень статей 157, 181 СК України, той з батьків, хто проживає окремо, зобов`язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже, при визначенні місця проживання дитини з матір`ю батько не позбавляється можливості спілкування з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 1 211,50 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,50 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 50 коп.) грн.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення підписано без його проголошення, відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Повне рішення складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 44209446, адреса: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд.51).

Суддя І.А. Крамаренко