Рішення № 138705073, 03.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12041/25

2/212/867/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

03 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мєхтієвої А.Е., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Бондуровської М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому просив позбавити відповідачів батьківських прав щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивач є дідом дитини по материнській лінії та фактично тривалий час забезпечує її проживання, виховання, лікування, навчання і матеріальне утримання. Дитина має інвалідність до досягнення повноліття та потребує системного догляду, лікування і навчально-реабілітаційного супроводу. Водночас мати дитини неодноразово залишала сина з позивачем, зникала, не повідомляючи місця свого перебування, не забезпечувала належного догляду та утримання, не цікавилася станом здоров`я і навчанням дитини. Батько дитини після її народження фактично усунувся від виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні та утриманні сина не бере, з ним не спілкується, його місце перебування невідоме.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засідання підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов, заяв про розгляд справи за їх відсутності та доказів поважності причин неявки не подали. Про дату, час і місце судового розгляду відповідачі повідомлялися належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, зокрема за останнім відомим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов - належного повідомлення відповідачів, їх повторної неявки без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача - суд постановив провести заочний розгляд справи. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Судом встановлено, що 30 вересня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Матір`ю дитини записана - ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_6 .

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2022 року у справі № 212/814/22, яке набрало законної сили 26 вересня 2022 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано.

Родинний зв`язок позивача з дитиною підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 : ОСОБА_1 є її батьком, а отже - дідом ОСОБА_5 .

Матеріали справи підтверджують, що дитина має інвалідність, встановлену до досягнення нею повноліття, та з вересня 2023 року здобуває освіту й проходить реабілітацію у комунальному закладі «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр». З огляду на стан здоров`я дитина потребує сталого побутового догляду, своєчасного лікування, навчання та постійної участі дорослого законного представника.

ОСОБА_1 послідовно звертався до органів поліції та служби у справах дітей у зв`язку з тим, що мати залишала дитину з ним та не повідомляла місця свого перебування. Зокрема, такі звернення зафіксовані 27 липня 2024 року (талон-повідомлення № 16703), 22 серпня 2024 року, 09 вересня 2024 року, 25 січня 2025 року та 12 липня 2025 року (талон-повідомлення № 25454). Перевірка ймовірної адреси проживання матері на бульварі Європейському в місті Кривому Розі результату не дала; за повідомленням поліції від 29 липня 2025 року її місце перебування не встановлено.

Висновком органу опіки та піклування підтверджено, що 28 квітня 2025 року дитину було доставлено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1. Після розгляду питання комісією 30 квітня 2025 року дитину повернуто матері, яка письмово зобов`язалася належно виховувати сина, забезпечувати лікування та відвідування ним закладу освіти.

Із 15 травня 2025 року сім`ю було взято під соціальний супровід. Проте з 03 червня 2025 року мати припинила контакти з фахівцями, на телефонні дзвінки не відповідала, за наявною інформацією виїхала з міста. Відповідні обставини відображені в листі суб`єкта соціальної роботи від 29 серпня 2025 року № 01-08/82.

Щодо ОСОБА_3 складався протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП у зв`язку з невиконанням обов`язків щодо виховання дитини, з нею проводилася профілактична бесіда. Отже, відповідачці було відомо про неналежність її поведінки та можливі наслідки, однак стійкої позитивної зміни у ставленні до виконання батьківських обов`язків не відбулося.

Згідно з інформацією навчально-реабілітаційного центру від 20 вересня 2025 року № 172, починаючи з 03 липня 2025 року мати не приводила та не забирала дитину із закладу, не цікавилася її навчанням і станом. Догляд, лікування, виховання та матеріальне забезпечення дитини здійснюють дід і баба.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 отримувала державну соціальну допомогу, призначену у зв`язку з інвалідністю дитини, однак з 01 липня 2025 року виплату припинено. Належних доказів використання відповідачкою коштів на потреби дитини, добровільного матеріального утримання сина чи відновлення особистої участі в його вихованні суду не подано.

Розпорядженням служби у справах дітей від 11 вересня 2025 року № 215 ОСОБА_5 тимчасово влаштовано до сім`ї діда ОСОБА_1 . Дитина фактично проживає з позивачем, який забезпечує стабільне та безпечне для неї середовище.

Стосовно ОСОБА_4 матеріали справи не містять відомостей про будь-яку його участь у житті сина від часу народження дитини у 2018 році: він не проживає з дитиною, не спілкується з нею, не цікавиться здоров`ям, лікуванням та навчанням, не надає матеріальної допомоги і не вчиняє дій, спрямованих на відновлення батьківського зв`язку. Його актуальне місце проживання чи перебування не встановлено, а доказів існування об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків суду не подано.

Орган опіки та піклування у висновку вважав доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Щодо батька орган зазначив, що не має можливості надати об`єктивний висновок у зв`язку з відсутністю відомостей про його проживання на території Покровського району та неможливістю з`ясувати його позицію.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статті 9 і 18 Конвенції покладають на державу обов`язок забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч її інтересам, та виходять із принципу спільної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Частини сьома і восьма статті 7 СК України вимагають максимально можливого врахування інтересів дитини та регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності й розумності. За статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти і готувати її до самостійного життя. Здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 155 СК України).

За пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Ухилення має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду і лікування, не спілкуються з дитиною в обсязі, потрібному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу та не створюють умов для здобуття освіти, за умови винної і свідомої поведінки.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правової відповідальності. Тому суд оцінює не лише сам факт окремого проживання або відсутності спілкування, а тривалість і системність невиконання обов`язків, ставлення батьків до дитини, наявність попереджень та соціальної допомоги, можливість змінити поведінку, потребу дитини у стабільності, а також пропорційність втручання поставленій меті.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема висновкам у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), за якими основні інтереси дитини є надзвичайно важливими; залежно від їх характеру вони можуть переважати інтереси батьків, а збереження зв`язку із сім`єю не може виправдовувати середовище, що шкодить здоров`ю та розвитку дитини.

Оцінивши докази у їх сукупності за правилами статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_3 не є одноразовим наслідком складних життєвих обставин. Вона протягом тривалого часу повторно залишала дитину, яка через інвалідність особливо потребує безперервного догляду; після соціального супроводу, профілактичної роботи та письмової обіцянки належно виконувати обов`язки знову припинила контакт із дитиною та фахівцями. Відповідачка не надала доказів утримання сина, участі в лікуванні й навчанні або реальних кроків до зміни поведінки.

Попередні менш обтяжливі заходи - профілактична бесіда, адміністративне реагування, повернення дитини матері під письмове зобов`язання та соціальний супровід - не забезпечили сталого виконання нею батьківських обов`язків. За цих обставин подальше збереження лише формального правового статусу матері не відповідає найкращим інтересам дитини, перешкоджає забезпеченню для неї стабільного законного представництва та не має фактичного сімейного змісту.

Щодо ОСОБА_4 суд враховує, що тривала відсутність особи сама по собі не завжди свідчить про винне ухилення. Проте в цій справі батько від народження сина фактично не виконує жодної складової батьківських обов`язків, не підтримує особистого зв`язку, не цікавиться станом дитини з інвалідністю, не утримує її та не виявляє наміру змінити таке становище. Доказів, що його поведінка спричинена непереборними або іншими об`єктивними обставинами, немає. Її тривалість - понад сім років - і повнота самоусунення переконують суд у свідомому та винному ухиленні від виховання дитини.

Наведений висновок узгоджується з правовими підходами Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 та від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, відповідно до яких тривале свідоме невиконання батьком обов`язків, відсутність піклування, спілкування й участі у житті дитини можуть становити ухилення у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Суд бере до уваги, що висновок органу опіки та піклування не містить рекомендації щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , однак це зумовлено не запереченнями органу проти позову чи позитивною оцінкою виконання батьком своїх обов`язків, а об`єктивною неможливістю встановити його місце перебування та провести з ним роботу. Письмовий висновок органу опіки та піклування є важливим доказом, але не має наперед установленої сили та оцінюється судом разом з усіма іншими доказами.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначила, що обов`язковість участі органу опіки та піклування не може абсолютизуватися: якщо з об`єктивних причин висновок отримати неможливо, суд має вирішити спір за наявними доказами, інакше це становило б невиправдане обмеження доступу до правосуддя. Відтак відсутність окремої рекомендації щодо батька не перешкоджає розгляду позовної вимоги по суті.

Встановлені обставини доводять наявність передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави щодо кожного з відповідачів. Позбавлення їх батьківських прав є необхідним і пропорційним заходом для захисту ОСОБА_5 , забезпечення стабільності його виховання, лікування та законного представництва. Дитина фактично перебуває у безпечному сімейному середовищі діда, який системно забезпечує її потреби. Доказів того, що позбавлення відповідачів батьківських прав суперечитиме інтересам дитини, суду не подано.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Частина третя цієї статті імперативно зобов`язує суд одночасно з позбавленням батьківських прав прийняти рішення про стягнення аліментів на дитину.

За статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статей 181, 182, 183 СК України аліменти можуть бути присуджені у частці від доходу, а їх розмір має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а максимальний - не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Ураховуючи потреби малолітньої дитини з інвалідністю, відсутність доказів про винятковий майновий або сімейний стан кожного з платників та рівність обов`язків обох батьків, суд вважає справедливим стягнути з кожного відповідача аліменти у розмірі однієї четвертої частини всіх видів його (її) заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Оскільки дитина фактично проживає з дідом ОСОБА_1 і саме він здійснює її утримання, аліменти підлягають стягненню на його користь для утримання дитини. Такий спосіб захисту узгоджується з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24 (провадження № 61-14073св25), про право баби або діда, з якими фактично проживає дитина, на стягнення аліментів із батьків незалежно від попереднього оформлення опіки.

Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову, тобто з 15 жовтня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття. У межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України.

Позивач сплатив за подання позову судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках - по 605 грн 60 коп. з кожного.

За вимогами про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору. Тому на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з кожного відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. Інших документально підтверджених судових витрат, зокрема доказів фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу в заявленому попередньому розрахунку, матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статтями 7, 19, 141, 150, 155, 164, 166, 180183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 7681, 89, 128, 133, 141, 247, 258265, 280282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин Республіки Туреччина; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34489120; 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костя Гордієнка, буд. 2.

Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт