Постанова № 138704866, 03.08.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/266/26

Провадження № 2-а/630/9/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого судді Малихіна О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Люботин Харківської області адміністративну справу № 630/266/26 (провадження № 2-а/630/9/26) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, з вимогами про наступне:

Визнати протиправними дії інспектора Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Марченка С.О. щодо складання постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року з помилками місця винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та розгляду постанови на місці зупинки автомобіля;

Скасувати постанову ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

В якості обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням заяви від 19 березня 2026 року про усунення недоліків, позивач ОСОБА_1 вказав, що о 08-10 год. 24 січня 2026 року він на власному автомобілі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Свято-Миколаївська в м. Люботин та виконував поворот праворуч на вул. Гавенка. Але на вул. Гавенка, поряд з будинком № 2, його автомобіль зупинив поліцейський та звинуватив у порушенні п. 9.2.б). ПДР. Але поліцейський не надав йому доказу відеозапису з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі, хоча він заперечував порушення ПДР. Далі поліцейським була винесена постанова ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 510,00 грн. Але з цією постановою він, ОСОБА_1 , не згоден, бо в ній адреса місця вчинення правопорушення була вказана помилково як проїзд Олексіївський, 6, що не відповідає адресі фактичного місця порушення, бо вказаної адреси взагалі не існує в м. Люботин, а також не відповідає місцю зупинки автомобіля за адресою вул. Гавенка, 2.

Ухвалою від 08 квітня 2026 року було відкрито провадження в справі та її розгляд призначений в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Для відповідачів був встановлений строк для подання відзиву. Одночасно з відкриттям провадження в справі судом було витребувано від Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області відеоматеріали, на яких зафіксовані обставини порушення ПДР автомобілем ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , 24 січня 2026 року о 08-35 год. під керуванням водія ОСОБА_1 , та обставини винесення інспектором Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Марченком С.О. постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду жодна зі сторін не подала.

У визначений судом строк відповідачем ГУНП в Харківській області в особі представника Тищенко В.В. подано відзив, в якому викладена вимога про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення з наступних підстав. Інспектор СРПП Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Марченко С.О. 24 січня 2026 року виконував службові обов`язки, та під час несення служби ним був помічений транспортний засіб ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , водій якого при зміні напрямку руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушив п. 9.2.б) ПДР. Вказаний транспортний засіб був зупинений на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час перевірки документів водія було встановлено, що ним є саме позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому відносно водія на місці зупинки була винесена постанова ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та одночасно роз`яснені водію його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. З суттю правопорушення водій ОСОБА_2 був ознайомлений, йому також були надані для огляду докази вчиненого ним правопорушення, що супроводжувалось відеофіксацією. Поліцейський Марченко С.О. діяв у відповідності до вимог ст.ст. 268, 276, 278, 289 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395. Зокрема, поліцейський Марченко С.О. розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення та виніс постанов про застосування до ОСОБА_1 санкції, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, в межах діючого законодавства. А тому постанова ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року є законною та підстав для її скасування не вбачається. Також представник відповідача Тищенка В.В. у відзиві вказала на те, що у постанові чітко зазначені координати та населений пункт, де було виявлено правопорушення, а тому твердження позивача про технічні неточності у назві вулиці не спростовують самого факту вчинення ним адміністративного правопорушення, зафіксованого на службовий відеореєстратор поліцейського.

В судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 січня 2026 року Інспектором Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим Марченком С.О. було винесено постанову ЕНА № 6557901 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 24 січня 2026 року о 08-36 год. в м. Люботин в проїзді Олексіївському, 6, керував транспортний засіб ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б) ПДР, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 9.2.б) ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність для водіїв у разі порушення під час керування транспортним засобом правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення відповідними доказами. Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду України від 14 березня 2018 року по справі № 760/2846/17).

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених вище, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд враховує, що за правилами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Для підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом пункту п. 9.2.б) ПДР України відповідачем надані відеозаписи фіксації вчиненого позивачем правопорушення та процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення..

Так, з представлених відповідачем разом з відзивом відеозаписів вбачається, що 24 січня 2026 року по дорозі рухається автомобіль марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , та виконує поворот праворуч, та перед початком виконання маневру повороту та під час повороту водій транспортного засобу не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, та після завершення повороту вказаний транспортний засіб був зупинений поліцейським. Подія виконання автомобілем марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , повороту праворуч без увімкненого світлового покажчику повороту відповідного напрямку була зафіксована за допомогою відеореєстратора, встановлено в службовому автомобілі поліції.

Після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшов до автомобіля, за кермом якого перебував позивач ОСОБА_1 , назвав водієві своєю прізвище і посаду та причину зупинки не подання сигналу світловим покажчиком при виконанні повороту, що є порушенням п. 9.2.б) ПДР. Далі, на вимогу особи, яка керує транспортним засобом, поліцейський Марченко С.О. надав для огляду відеозапис фіксації порушення правил дорожнього руху автомобілем марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , при виконанні повороту праворуч, зроблений за допомогою відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі поліції. Те, що поліцейський Марченко С.О. представив водію ОСОБА_1 відеозапис фіксації порушення правил дорожнього руху під час виконання повороту праворуч, зафіксовано за допомогою бодікамери, закріпленої на форменому одязі.

Тому доводи позивача ОСОБА_1 про невиконання поліцейським вимог ст. 251 КУпАП та ненадання йому доказів вчиненого порушення ПДР суд відхиляє.

В подальшому, і це підтверджено відеозаписами бодікамери, закріпленої на форменому одязі поліцейського, водію ОСОБА_1 була забезпечена можливість отримати правову допомогу від адвоката, та розгляд справи про адміністративне правопорушення, починаючи з перевірки документів водія, був розпочатий щонайменше через 45 хвилин після зупинки транспортного засобу.

З досліджених відеозаписів суд також встановив, що від моменту виявлення правопорушення та здійснення зупинки автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , ані поліцейські, ані водій не змінювали місця свого розташування до моменту складання та вручення позивачу постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що місце вчинення правопорушення та місце винесення постанови, тобто місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, співвпадають.

Позивач ОСОБА_1 в позові стверджував, що автомобіль, яким він керував 24 січня 2026 року, був зупинений на вул. Гавенка в м. Люботин. Але на підтвердження своїх доводів позивач разом з позовом належних та допустимих доказів не надав.

Позивач ОСОБА_1 також наголошував на тому, що інспектор Марченко С.О. не мав права проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки.

Але з такими доводами позивача суд не погоджується. Так, згідно з рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині свого рішення Конституційний суд України вказав, що у ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Таким чином, в цій справі Конституційним судом України зроблений висновок про відмінність справ про адміністративні правопорушення, які можуть бути розглянуті уповноваженим законом органом безпосередньо на місці вчинення правопорушення або за місцем знаходження цього органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст.ст. 278-280 КУпАП. Відповідно доводи позивача, викладені в позові, щодо неправомірності дій відповідача, вчинених при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, був зафіксований та підтверджений допустимим й належним доказом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки підстав для визнання дії інспектора поліції протиправними та скасування оскаржуваної постанови не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 283 КУпАП, ст.ст. 6-10, 77, 139, 205, 241, 242, 246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ГУНП в Харківській області, код 40108599, юридична адреса: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13.

Суддя О. О. Малихін