Ухвала суду № 138703480, 30.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40827/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42025000000000911 від 10.10.2025 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2026 року, у справі № 757/30309/26-к, на мобільний телефон «iPhone AIR», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , упакований у спецпакет GSU 1011491; переносний вінчестер «Transcend», s/n E96316-0051, упакований у спецпакет GSU 1000384; грошові кошти в сумі 99 900 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) доларів США, упаковані у спецпакет PSP 3371772, яке було вилучено 21 квітня 2026 року під час обшуку за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Гореничі, вул. Військова, буд. 10 а.

Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначає, що арешт на вилучене майно накладено необґрунтовано, а в його подальшому застосуванні відпала потреба.

До початку розгляду справи представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши клопотання та дослідивши документи, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Головне слідче управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000911.

21.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/20401/26-к було проведено обшук за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Гореничі, вул. Військова, буд. 10 а, де виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone AIR», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , упакований у спецпакет GSU 1011491; переносний вінчестер «Transcend», s/n E96316-0051, упакований у спецпакет GSU 1000384; грошові кошти в сумі 99 900 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) доларів США, упаковані у спецпакет PSP 3371772.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб або конфіскації у юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження за клопотанням підозрювамого, обвинуваченого, їхнього захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів клопотання, задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив із того, що цей захід необхідний для забезпечення збереження речових доказів. При накладенні арешту зазначалося, що вилучені технічні пристрої відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки на них нібито містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту, чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Проте вказані твердження сторони обвинувачення не підтверджуються жодними матеріалами провадження. Слідством не надано доказів того, що щодо цих речей призначено експертизу. Відтак, висновок про відповідність вилученого майна критеріям речового доказу за ст. 98 КПК України є передчасним і ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим при обмеженні прав законного власника.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів допускається за наявності сукупності розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Надані слідчому судді матеріали, з урахуванням відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2025, наразі не містять даних, які б давали розумні підстави вважати вказане майно доказами у кримінальному провадженні. У матеріалах відсутні відомості про те, що ці речі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди чи містять інші дані, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час розслідування.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, втручання у право на мирне володіння майном має бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що виключає свавілля (рішення у справах «Гентріх проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкреткиної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі ст. 1 Першого протоколу. Його не вдасться забезпечити, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Ураховуючи наведені мотиви та положення закону, підстав для подальшого утримання майна під арештом слідчим суддею не встановлено. Тому клопотання адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а арешт майна - скасуванню, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України тягне за собою повернення тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2026 року, у справі № 757/30309/26-к, а саме на: мобільний телефон «iPhone AIR», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , упакований у спецпакет GSU 1011491; переносний вінчестер «Transcend», s/n E96316-0051, упакований у спецпакет GSU 1000384; грошові кошти в сумі 99 900 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) доларів США, упаковані у спецпакет PSP 3371772, яке було вилучено 21 квітня 2026 року під час обшуку за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Гореничі, вул. Військова, буд. 10 а.

Зобов`язати орган досудового розслідування повернути вказане майно особам, у яких воно було вилучено, а саме: ОСОБА_4 - мобільний телефон «iPhone AIR», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ОСОБА_5 - переносний вінчестер «Transcend», s/n E96316-0051, та грошові кошти в сумі 99 900 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) доларів США.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6