Рішення № 138703189, 22.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/732/26

Провадження № 2/752/6524/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

секретаря судового засідання - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста, в інтересах держави в особі: Київської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею шляхом скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації земельної ділянки історико-культурного призначення, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним розпорядженням земельною ділянкою історико-культурного призначення на території Голосіївського району м. Києва. Зокрема, встановлено, що у власності територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 .

Прокуратурою встановлено факт незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , та надалі за ОСОБА_2 на неіснуючий житловий будинок літ. «А» загальною площею 44,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , та подальшої незаконної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки історико-культурного призначення площею 0,1000 га на якій будинок начебто розташований.

Так, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. від 01.02.2022 №63181138 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» по АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію здійснено на підставі довідки від 12.05.2021 №238 про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси, що видана ФОП ОСОБА_3 за наслідками проведеної технічної інвентаризації будинку, довідки КП КМР «КМ БТІ» від 28.01.2022 ПБ-2022 №171 щодо відсутності реєстрації права власності на вказану будівлю.

У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою 24.06.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за заявою інженера - землевпорядника ОСОБА_4 від 23.06.2022 ЗВ-9703280802022 внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012, з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На теперішній час, речові права на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не зареєстровані.

Надалі, ОСОБА_1 за іпотечним договором від 30.08.2022 (серія та номер: 663), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С., передала неіснуючий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в іпотеку ОСОБА_2 у забезпечення вимог, які виникають за договором позики грошових коштів від 30.08.2022.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. за рішенням від 30.08.2022 №64643226 зареєстровано обтяження нерухомого майна по АДРЕСА_1 іпотекою. Пізніше таке обтяження припинено шляхом зняття заборони відчуження з нерухомого майна рішенням № 64754270 приватного нотаріуса КМНО Мельник Л.С. у зв`язку з посвідченням нею договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.09.2022 за реєстровим № 714, на підставі якого було звернено стягнення на предмет іпотеки.

Внаслідок цього, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. № 64753168 зареєстровано перехід права власності на житловий будинок літ. «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 .

Вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення наявної законності набуття права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, з використанням у складі технічної документації із землеустрою завідомо недостовірних документів, які посвідчують право власності на неіснуючий житловий будинок, з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної власності у позаконкурентний спосіб (без прийняття рішення Київською міською радою про її відведення).

Також позивач зазначає, що спірна земельна ділянка розташована в Південному історичному ареалі м. Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) та є землею історико-культурного призначення.

Таким чином, вказана територія, у тому числі спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 розташована за адресою: АДРЕСА_1 є режимним середовищем, містить обмеження щодо забудови та охороняється нарівні з цією пам`яткою, а також передбачає додаткові гарантії для її збереження.

Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. від 01.02.2022 індексний номер про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №63181138 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» по АДРЕСА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна: 2571051580000;

- визнання недійсним іпотечного договору від 30.08.2022, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за №663, предметом якого є житловий будинок літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2571051580000, номер запису про іпотеку 47721883);

-визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.09.2022, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за №714, предметом якого є житловий будинок літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2571051580000);

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.М. від 09.09.2022 індексний номер про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64754270 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2571051580000, номер відомостей про речове право: 47815167);

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

24.02.2026 до суду від Київської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких представник просить позов задовольнити, посилаючись на те, що реєстрація спірної земельної ділянки за відповідачем відбулася з порушенням вимог законодавства на підставі технічної документації, яка розроблена під обслуговування неіснуючого житлового будинку, право власності на який зареєстровано з порушенням чинного законодавства, та Київська міська рада рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або в користування не приймала.

Повідомляє, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 розташована в Південному історичному ареалі міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту, в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с. Пирогів) та є землею історико-культурного призначення. Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 по АДРЕСА_1 є режимним середовищем, містить обмеження щодо забудови та охороняється нарівні з цією пам`яткою, а також передбачає додаткові гарантії для її збереження.

Розгляд справи просить проводити без участі представника Київської міської ради.

Ухвалою суду від 08.04.2026 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор вимоги позовної заяви підтримав з підстав, наведених у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду повідомлені належним чином.

Зокрема, відповідачу ОСОБА_5 направлялась поштова кореспонденція за адресою її реєстрації. До суду повернулись поштові конверти з рекомендованим повідомленням без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

04.03.2026 від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява, в якій відповідач повідомила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить проводити судовий розгляд без її участі.

Відповідачу ОСОБА_1 направлялась поштова кореспонденція за останньою відомою адресою її реєстрації. До суду також повернулись поштові конверти з рекомендованим повідомленням без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

Відзиву на позов, будь-яких інших клопотань від відповідачів до суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. від 01.02.2022 №63181138 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2571051580000, номер відомостей про речове право: 46458332).

Державну реєстрацію здійснено на підставі довідки від 12.05.2021 №238 про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси, що видана ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 101, 144-146).

Зокрема, згідно наданої відповідачем ОСОБА_1 приватному нотаріусу довідки про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси від 12.05.2021 №238, що видана ФОП ОСОБА_3 , житловий будинок побудований зі слів замовника господарчим способом у 1991 році, відповідає державним будівельним нормам, готовий до експлуатації, не належить до категорії самочинного будівництва та не потребує прийняття в експлуатацію (т. 1 а.с. 128).

Також за замовленням ОСОБА_1 12 травня 2021 року ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У технічному паспорті ФОП ОСОБА_3 зазначено, що будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А» побудований у 1991 році (т. 1 а.с. 129-133).

Відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 755/5593/24 ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_3 в порушення вимог Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, склав та видав завідомо підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, а саме технічний паспорт № 238/12/21 від 21.05.2021 та довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №238 від 12.05.2021, із зазначенням замовника - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 181-184).

Також приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. перед проведенням державної реєстрації від КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» отримано інформаційну довідку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 28.01.2022 ПБ-2022 №171 (т. 1 а.с. 80) та отримано витяг з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер в ЄДЕССБ TI01:7719-0917-4041-1334) щодо підтвердження видачі технічної документації № 238/12/21 від 12.05.2021, в якому відсутні відомості про рік побудови спірного будинку, та зазначено, що поштова адреса не присвоювалась (т. 1 а.с. 140-143).

У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 111-143).

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою 24.06.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за заявою інженера - землевпорядника ОСОБА_4 від 23.06.2022 ЗВ-9703280802022 внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2022 №НВ-5300619072022 земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 136-137).

Відомостей про те що, на теперішній час речові права на вказану земельну ділянку зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять.

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. за рішенням від 30.08.2022 №64643226 зареєстровано обтяження нерухомого майна по АДРЕСА_1 іпотекою (т. 1 а.с. 102).

Підставою для вказаної реєстрації став іпотечний договір від 30.08.2022 (серія та номер: 663), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. (індексний номер рішення про державну реєстрацію № 64643226).

Так, ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передала житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку: 47721883) на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 в іпотеку ОСОБА_2 , як іпотекодержателю в забезпечення вимог, які виникають за договором позики грошових коштів в сумі 350 000,00 грн від 30.08.2022, серія та номер: б/н, зі строком виконання до 08.09.2022 (т. 1 а.с. 87-90).

09.09.2022 таке обтяження припинено шляхом зняття заборони відчуження з нерухомого майна рішенням № 64754270 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. у зв`язку з посвідченням договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.09.2022 за реєстровим № 714, на підставі якого було звернено стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с. 91-92).

Внаслідок цього, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. № 64753168 зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 44,9 кв. м. літ. «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:102:0012, до ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 103).

Разом з тим, відповідно до інформації Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.11.2024 № 9683-24, земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 по АДРЕСА_1 розташована у Південному історичному ареалі міста Києва (відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»), в зоні охоронюваного ландшафту (рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920», розпорядження КМДА від 25.12.2007 №1714 «Про внесення змін до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920»), в охоронній зоні Національного музею народної архітектури та побуту України (с.Пирогів), режими використання якого затверджені наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №984/0/16-07 (т. 1 а.с. 50-51).

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).

За змістом положень ст. ст. 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї- садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Крім того, землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель (ч. 1 ст. 150 ЗК України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно зі ст. 1 Закону «Про охорону культурної спадщини»:

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

На виконання вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» місто Київ включено до списку історичних населених місць України постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 затверджений Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на їх території.

За п. п. 1-3 вказаного Порядку історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови. Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам`яток).

Цим же Порядком передбачено, що збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об`єктів культурної спадщини, збереження її містоформувальної ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Пунктами 10, 14, 15 згаданого Порядку закріплено, що історичний ареал є спеціально виділеною в населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Генеральним планом м. Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 визначено межі історичного ареалу міста Києва.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 17 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

За п. 1.2.1 Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005, історичний ареал - частина території м. Києва, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку. Об`єктом культурної спадщини, за цими Правилами, є не лише визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, а й пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та зберегли свою автентичність.

В постанові Верховного Суду від 31.01.2023 в справі № 640/8728/21 підтверджено, що межі історичного ареалу м. Києва визначені Генеральним планом м. Києва, який є головним планувальним документом, що містить принципові рішення щодо збереження історико-культурної спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що зони охорони пам`ятки - це встановлювані навколо території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони.

Відповідно до ДБН Б.2.2-2-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування» охоронною зоною є територія, що виділяється для збереження найближчого середовища пам`ятки, головним чи суттєвим елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам`ятки, забезпечення належного її функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів (п.1.5).

Зона регулювання забудови - забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційно-видовий вплив пам`ятки. Ця зона призначена для збереження особливостей візуального сприйняття пам`ятки, її активної ролі в композиції і пейзажі населеного місця. Вона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони у взаємодії пам`ятки з новими об`єктами довкілля (п.1.6 ДБН Б.2.2-2-2008).

Зона охоронюваного ландшафту - природна чи переважно природна з розосередженою іншою традиційною забудовою територія за межами охоронної зони, з якою пам`ятка має активний візуальний зв`язок. Вона визначається для збереження і реабілітації природних територій та утворень, які є характерним історичним середовищем пам`ятки і відіграють важливу роль в образі населеного місця або окремому пейзажі, що містить пам`ятку (п. 1.6. ДБН Б.2.2-2-2008).

Пунктом 3.3.6.1. ДБН Б.2.2-2-2008 визначено, що охоронна зона має охоплювати ділянки історичної забудови, вільні простори та ландшафти, які становлять характерне історичне середовище пам`ятки, а також кращі оглядові точки та зони. До охоронної зони також мають бути віднесені території, необхідні для захисту пам`ятки від шкідливих техногенних і природних впливів. Охоронна зона повинна забезпечувати оптимальне зорове сприйняття пам`ятки. Мінімальне віддалення спостерігача від пам`ятки в охоронній зоні не повинне бути меншим двох горизонтальних або вертикальних розмірів пам`ятки, що забезпечує кут її сприйняття в 30°.

Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень (абз. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 984/0/16-07, зокрема, затверджено межі та режими використання зон охорони Національного музею народної архітектури та побуту України визначені науково - проектною документацією.

Отже, земельна ділянка по по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:102:0012) з урахуванням, як раніше розробленої та затвердженої містобудівної документації, так і затвердженого у 2021 році опорного історико-архітектурного плану, розташована в межах охоронної зони Музею, зоні охоронюваного ландшафту, в історичному ареалі міста Києва, є режимним середовищем і містить заборону на здійснення нового будівництва, крім виключних випадків і тільки за проектами, розробленими на основі історико- містобудівних обґрунтувань та погодженими з відповідними державними органами охорони культурної спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №910/3460/14 викладено правовий висновок, згідно з яким на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню, а в межах історичної охоронної зони дозволено будівництво лише особливо важливих споруд у виключних випадках, а спорудження будь-яких інших будівель (офісних, житлових), які не належать до особливо важливих споруд, є протиправним.

Таким чином, сукупний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про те, що нове будівництво в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини можливе лише у виключних випадках і за обов`язкової згоди органів охорони культурної спадщини, а також не повинно порушувати інтереси територіальної громади міста у сфері забезпечення охорони культурної спадщини, у тому числі створювати загрозу функціонуванню чи знищенню об`єктів культурної спадщини та існуванню історико-культурного середовища на відповідній території.

Отже, територія в межах охоронних зон не могла й не може використовуватись, зокрема для нового будівництва, без урахування вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 178 ЦК України, яка регулює питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об`єкти.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу, неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Відповідно до п.п. «в» та «ґ» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, та землі водного фонду.

Отже, заволодіння приватними особами землями вказаної категорії є неможливим.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка наділена надважливими функціями і завданнями, має особливий статус та перебуває під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 ЦК України належить до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Подібний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Отже, до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/27779/14.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок №1127), передбачено, що він визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У пункті 77 Порядку №1127 зазначено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно з абзацом третім пункту 78 Порядку №1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси (абз. 3 п.79 Порядку №1127).

Як встановлено судом, для здійснення первинної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 приватному нотаріусу КМНО Меженській К.С. надано довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси від 12.05.2021 №238, що видана ФОП ОСОБА_3 , згідно якої будинок побудований господарським способом у 1991 році.

Також приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. від КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» отримано інформаційну довідку від 28.01.2022 ПБ-2022 №171 щодо відсутності реєстрації права власності на вказану будівлю, та отримано витяг з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер в ЄДЕССБ TI01:7719-0917-4041-1334) щодо підтвердження видачі технічної документації від 12.05.2021 № 238/12/21, в якому відсутні відомості про рік побудови спірного будинку, та зазначено, що поштова адреса не присвоювалась.

Саме ці документи державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. долучено до електронної реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 2571051580000 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зазначено як підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 .

Водночас інших документів, які вимагається Порядком №1127 у реєстраційній справі немає.

При цьому, довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси від 12.05.2021 року №238 не є належним документом на підтвердження дати побудови об`єкта, оскільки, як свідчить зміст самої довідки, дата побудови житлового будинку (1991 рік) вказана зі слів замовника, а також не є належним документом на підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна.

Довідка, що складена на підставі проведеної технічної інвентаризацій не є правовстановлюючим документом чи будь-якими іншими документами, які надають підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості.

Таким чином, незважаючи на вищевказані вимоги законодавства, в реєстраційній справі щодо спірного об`єкта нерухомого майна відсутні документи, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; відсутні відомості з ЄДССБ про присвоєння поштової адреси та відомості про земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Окрім цього, документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, ОСОБА_1 не надані та взагалі не існують.

Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.08.2024 № 073-2473, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:102:0012) у м. Києві.

Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 22.08.2024 №5096/10/13-24 та інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.08.2024 № 073-2473, на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 та за адресою: АДРЕСА_1 , інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не виявлено (т. 1 а.с. 59-61, 76-77).

Окрім того, відповідно до інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 15.08.2024 №062/14-8274 нерухоме майно по АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалось (т. 1 а.с. 78).

Механізм присвоєння адрес в м. Києві визначено, зокрема Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві».

Відповідно до п. 4.16. Положення присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об`єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 19.08.2024 №100-10874 повідомила, що адміністрацією жодного питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , не опрацьовувалось, жодних звернень не надходило.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 02.05.2023 №055-3059 повідомив, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єктам нерухомості поштової адреси: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 163).

Відповідно до протоколу огляду від 09.03.2023, проведеного у ході здійснення кримінального провадження №12023100040000640 від 16.02.2023, огляду веб-ресурсу, а саме програми компанії «Google», в рамках якої в мережі Інтернет викладені супутникові фотознімки планети Земля з можливістю трьох вимірного перегляду ландшафту поверхні землі або будівель та споруд «Google Earth Pro» (зазначене програмне забезпечення надає можливість оглядати зображення поверхні Землі із різною хронологією, зміни ландшафту, погодних умов та об`єктів, що перебувають на ділянці, що оглядається), встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 по АДРЕСА_1 , ознак знаходження будь яких будівель/споруд за період 2005-2024 роки не виявлено (т. 1 а.с. 81-85).

Вищевказана інформації підтверджується також протоколом огляду від 26.12.2025 у ході здійснення кримінального провадження №12024100040004193 (т. 1 а.с. 155-162).

Допитаний 17.02.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомив, що виготовив документи на неіснуючий об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , які не відповідають дійсності, а саме технічний паспорт, та склав довідки, де вказав поштову адресу зі слів замовника, не маючи ніяких підтверджуючих на це документів. Також повідомив, що замірів не виконував, за адресою не виїжджав, де знаходяться земельна ділянка йому не відомо (т. 1 а.с. 150-154).

Отже, вказані технічні документи ФОП ОСОБА_3 складено та видано із завідомо неправдивими відомостями про наявність фактично неіснуючого будинку, та в Реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок відповідно ч.1 ст.181 ЦК України є нерухомою річчю (нерухоме майно, нерухомість).

В свою чергу поняття «речі» визначено у ч. 1 ст. 179 ЦК України згідно з якою річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок площею 44,9 кв.м літ. «А» по АДРЕСА_1 не був побудований, в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився, та відсутній (не розташований) у натурі на спірній земельній ділянці, а отже як об`єкт нерухомого майна не існує, та право власності на нього у ОСОБА_1 не виникло, оскільки закон не передбачає можливість виникнення права власності на неіснуючі об`єкти нерухомого майна.

При цьому, наявність зареєстрованого права власності щодо неіснуючого об`єкту нерухомого майна перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню земельною ділянкою комунальної власності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 була проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, що є підставою для скасування відповідного рішення державного реєстратора.

Щодо позовних вимог про визнання іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, слід вказати наступне.

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. прийнято рішення (індексний номер 64643226) від 30.08.2022 про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на житловий будинок з реєстраційним номером 2571051580000, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою реєстрації обтяження став іпотечний договір від 30.08.2022 року № 663, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого передано в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2571051580000).

При цьому п. 1.2. іпотечного договору обумовлено, що право власності на нерухоме майно, що передається в іпотеку, зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. 26.01.2022, номер запису про право власності: 46458332 (т. 1 а.с. 87-90).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.2 ст.203 Цивільному кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом положень статті 14 Закону України «Про іпотеку» об`єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких, зокрема, умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі у наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, оскільки на момент укладення оспорюваного іпотечного договору іпотеки ОСОБА_1 не була власником переданого в іпотеку майна - спірного житлового будинку, тому і не мала права розпорядження спірним майном, зокрема не мала права укладати спірний договір іпотеки. Відтак, зміст договору іпотеки суперечить частині другій статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки в іпотеку передане майно, яке іпотекодателю не належить. Такий договір порушує права дійсного власника майна, а саме власника земельної ділянки.

У свою чергу, право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №714 від 09.09.2022, укладеного із ОСОБА_1 .

Враховуючи викладе вище, оскільки ОСОБА_1 не набула права власності на неіснуюче нерухоме майно, тому таке майно не може бути предметом іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв`язку з чим ці правочини підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечить вимогам ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 752/5/25 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 5 ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції стаття, що була чинною станом на 30.12.2022). Судом встановлено, що 30.08.2022, маючи на меті приховати факт незаконної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2571051580000), достовірно розуміючи, що вказаний будинок в дійсності не існує, а дії щодо його реєстрації спрямовані на заволодіння земельною ділянкою територіальної громади міста Києва, ОСОБА_2 підписала із ОСОБА_1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. за № 714. Згідно з цим договором право власності на зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно житловий будинок перейшло до ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 171-180).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Чинним законодавством України встановлений порядок виготовлення документації із землеустрою (в тому числі і технічної документації), вимоги до її складу.

Згідно із ст. 9 цього ж Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Статтею 11 згаданого Закону визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр», порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації.

За змістом ст. 22 згаданого Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

За змістом ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Статтею 29 Закону України «Про землеустрій» передбачені загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.

Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою); основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою; використані розробником нормативно- правові акти з питань здійснення землеустрою; використані розробником норми і правила у сфері землеустрою; використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель; використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року; використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду; використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації; опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання); опис та обґрунтування проектного рішення; інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення); інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру); інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень; виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення; умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення); інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою; інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок.

Положеннями ст. 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: завдання на складання технічної документації із землеустрою; пояснювальну записку; матеріали топографо- геодезичних робіт; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки.

Згідно із ч. 3 ст.29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, зокрема, інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

При цьому, судом з`ясовано, що подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) не відповідає вимогам Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» в частині дотримання загальних вимог до змісту документації із землеустрою (ст. 29 Закону України «Про землеустрій»), оскільки містить недостовірні дані щодо розташування на земельній ділянці житлового будинку, який насправді не існує.

Як встановлено судом, документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 та за адресою: АДРЕСА_1 не надавались.

Окрім того, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №0570202/1-4303 від 05.04.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 у Міському земельному кадастрі не зареєстрована та не обліковується, за поданням департаменту Київська міська рада не приймала рішень про передачу земельної ділянки юридичним або фізичним особам у власність чи користування (оренду), а також про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1 а.с. 54-55).

Отже, інженером-землевпорядником під час розроблення документації із землеустрою відносно спірної земельної ділянки порушено вимоги ст. ст. 20, 198 ЗК України, ст.ст. 29, 55 Закону України «Про землеустрій», а також ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не перевірено факт наявності чи відсутності в натурі (на місцевості) будівель та споруд на проектованій земельній ділянці, в результаті чого до Державного земельного кадастру були внесеня недостовірні відомості про земельну ділянку, що як наслідок призвело до порушення прав та/або законних інтересів територіальної громади міста Києва.

Крім того, згідно з абз. «а» ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» в редакції, відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо категорії земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель.

Відповідно до ч. 8 ст. 79-1 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

З огляду на це, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж зазначених земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з чинним законодавством на час прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не відносилась до переліку документації із землеустрою, на підставі якої могли вноситись до Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення земельної ділянки щодо її категорії.

Також при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки її цільове призначення за Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548, визначено за кодом 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Водночас, власником земельної ділянки - Київською міською радою відповідне рішення щодо визначення такого цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 за відсутності рішення власника - Київської міської ради та інших передбачених законодавством підстав її віднесено до земель житлової і громадської забудови.

Окрім того, технічна документація із землеустрою розроблена без урахування заборон та обмежень, передбачених вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Таким чином, враховуючи, що надана документація із землеустрою не відповідала вимогам земельного законодавства, не відносилась до переліку документації на підставі якої до Державного земельного кадастру вносяться відомості про категорію земель, а також неправильно визначене цільове призначення спірної земельної ділянки, тому її державна реєстрація не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Пунктом 114 Порядку передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Враховуючи, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства на підставі технічної документації, яка розроблена під обслуговування неіснуючого житлового будинку право власності на який було зареєстровано з порушенням чинного законодавства, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала, суд вважає, що є необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Беручи до уваги, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 відноситься до земель історико-культурного призначення, є землею комунальної власності територіальної громади м. Києва, розпорядником якої є Київська міська рада, а тому її права на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме: володіння, користування та розпорядження нею підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 826/19769/16, від 17.12.2021 у справі № 826/9603/17.

Суд вважає, що в даному випадку права власника землі - територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради порушені незаконною державною реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що сформована на підставі документів, зміст яких не відповідає дійсності. Ці порушення створюють перешкоди власнику у вільному користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, адже мають наслідком ряд обмежень.

Стаття 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно зі статтями 1, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільних прав і з цього моменту може бути предметом будь- якого правочину.

У даному випадку сформований за рахунок комунальних земель історико- культурного призначення новий об`єкт цивільних прав - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012 площею 0,1000 га із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Водночас згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки її кадастровий номер скасовується, при цьому він не може бути присвоєний іншій земельній ділянці та зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Поземельна книга на таку ділянку закривається (ст. ст. 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відомості про земельну ділянку в разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Тобто, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі така ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а відомості про неї набувають статусу архівних і постійно зберігаються в Державному земельному кадастрі.

Крім того, враховуючи зміст ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, державна реєстрація прав на неї не проводиться.

Наведене свідчить про те, що в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі спірні правовідносини не лише повертаються у стан, який існував до порушення (відсутність в актуальних відомостях Державного земельного кадастру даних про таку ділянку), унеможливлюється порушення інтересів держави шляхом неправомірної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності/користування земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зазначено, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі поновить права законного розпорядника спірної землі.

Як було зазначено, ОСОБА_1 не мала права ініціювати формування за рахунок комунальних земель спірної земельної ділянки саме такої площі, конфігурації та цільового призначення та вносити дані про неї до Державного земельного кадастру. Формування спірної земельної ділянки відбулося з метою передання її в користування в обхід процедури земельних торгів.

Відповідно до ч. 10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту, що відповідає характеру правопорушень та призведе до поновлення порушених прав власника землі в особі територіальної громади м. Києва, в даному випадку є вимога прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь платника Київської міської прокуратури за подання позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає стягненню сплачений судовий збір в загальному розмірі 15 140,00 грн - по 7 570,00 грн з кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 7681, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста, в інтересах держави в особі: Київської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею шляхом скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації земельної ділянки історико-культурного призначення, - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 лютого 2022 року, індексний номер 63181138, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв.м літ. «А» по АДРЕСА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна: 2571051580000.

Визнати недійсним іпотечий договір від 30 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 663.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09 вересня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 714.

Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Людмили Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2022 року, індексний номер 64753168, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 44,9 кв.м. літ. «А» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2571051580000).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:102:0012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 02910019) судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, місто Київ, 03150, ЄДРПОУ 02910019) судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач - Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, адреса: вул. Ю. Поправки, буд. 14-А, м. Київ, 02094, в інтересах держави в особі Київської міської ради, адреса: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141;

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складений 03 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк