Рішення № 138702861, 31.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/9203/26

Провадження № 2-а/591/175/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., представника позивача Паливоди І.Є., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Семиволоса В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у режимі відеоконференції справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, до громадянина РФ ОСОБА_1 , про затримання громадянина РФ з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

установив:

31.07.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла позовна заява про затримання громадянина РФ з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 30.07.2026 працівниками УДМС у Сумській області виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні. Проведеними перевірками встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином РФ, підтвердженням слугує внутрішній паспорт громадянина НОМЕР_1 . Встановлено, що відповідач державний кордон України не перетинав. Крім того установлено, що відповідач на території України посвідками на тимчасове або постійне проживання не документувався. Відтак на дату виявлення відповідача (30.07.2026), останній документів, що надавали право на проживання в Україні не мав.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначили, що відповідач був затриманий працівниками поліції одразу після звільнення з установи виконання покарань, а тому він з об`єктивних причин не мав можливості відновити усі необхідні документи на підтвердження його законності перебування в Україні. Додатково відповідач наголосив, що проживає в Україні з 2004 року у родичів.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.07.2026 працівниками УДМС у Сумській області виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином РФ, що підтверджується паспортом громадянина НОМЕР_1 .

За інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан») встановлено, що відповідач у період з 08.11.2017 по 30.07.2026 державний кордон України не перетинав.

За результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ЄІАС УМП установлено, що відповідач на території України посвідками на тимчасове або постійне проживання не документувався.

Відтак, на дату виявлення відповідача (30.07.2026), останній документів, що надавали право на проживання в Україні не мав.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом РФ про безвізові поїздки громадян, від 16 січня 1997 року громадяни держави однієї сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в`їзді на територію держави перебування.

За правилами пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КС України від 15.02.2012 №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в?їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до пунктів 6, 8 Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в?їзду в Україну.

Заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Як встановлено у ході розгляду справи, позивачу з листа Управління міграційної поліції ГУНП в Сумській області № 101614-2026 від 08.06.2026 стало відомо, що відповідач раніше засуджений вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2014 за частиною 1 статті 115 КК України до покарання у виді 13 років позбавлення волі. Суспільна небезпечність ОСОБА_1 полягає у злочинній діяльності проти громадської безпеки і порядку, що несе у собі загрозу у порушенні конституційних прав, свобод людини і громадянина та викликає негативний осуд з боку суспільства. З метою недопущення загроз національній безпеці населення орган поліції просив прийняти рішення щодо примусового видворення ОСОБА_1 за межі території України із застосуванням заборони в`їзду терміном 5 років.

Підстав для подальшого законного перебування на території України ОСОБА_1 , передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» працівниками УДМС у Сумській області не встановлено.

30.07.2026 відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 002048 за частиною 2статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (перевищення терміну перебування) та заступником начальника УДМС у Сумській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн., відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ № 002056 від 30.07.2026.

Станом на день розгляду справи накладений на відповідача штраф не сплачено.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з пунктом 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.

Відсутність у громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортного документа, документів на право перебування в Україні, фінансового забезпечення, бажання самостійно залишити територію України, а також відсутність законних підстав перебування та проживання на території України, тривалість нелегального перебування, свідчать про намір відповідача ухилятися від добровільного виїзду з території України.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, отриманим від сторін поясненням, суд враховує, що у відповідності до пункту 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон) нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 3 статті 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Положенням частини першої статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Судом враховано, що особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

Разом з тим, самі лише запевнення відповідача про те, що він має намір отримати необхідні документи з метою легалізації його перебування на території України, суд не може вважати достатньою підставою підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.

У справі № 522/14416/18 Верховний Суд прийняв 18 березня 2021 року постанову, у якій звернув увагу на те, що відповідач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не надано.

Верховний Суд вказав, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних правил перебування іноземців на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Відповідно частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про затримання громадянина РФ ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 243-246, 250, 289 КАС України, суд

ухвалив:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до ОСОБА_1 , про затримання громадянина РФ з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, задовольнити.

Затримати громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 27 м. Суми, код ЄРДПОУ 37846270.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03.08.2026.

Суддя Ю.О. Зеря