Рішення № 138702749, 15.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24226/25

Провадження № 2/686/1646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим та підписаним її представником - ОСОБА_2 , до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина: 5/200 (п`ять двохсотих) частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

26.02.2025 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №73720211 (номер у спадковому реєстрі нотаріуса - 5/2025).

06.09.2025 року позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримала письмову відмову №14/02-31 від 06.08.2025 в зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (5/200 (п`ять двохсотих) частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ).

Спадкове майно, 5/200 (п`ять двохсотих) частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , належало померлому ОСОБА_3 на підставі ст..ст. 1216-1218 ЦК України після смерті ОСОБА_4 (рідний дідусь позивачки та її брата), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадщина після якого складалась із 5/100 (п`яти сотих) частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ). Зважаючи на те, що є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяв у встановлені законом строки про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подали, вони вважались такими, що прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом по 5/200 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою; АДРЕСА_1 .

Право власності на спадкове майно (5/200) було оформлено позивачкою в судовому порядку з підстав відсутності правовстановлюючих документів (рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в справі №686/14216/16-ц, суддя Колієв С.А.).

Брат позивачки, ОСОБА_3 , право власності на свою частку спадкового майна (5/200) не оформив, проте фактично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав разом з ним, що підтверджується довідкою №К-03-14460 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27.03.2025 року та встановлено судом в рамках розгляду цивільної справи ЄУН 686/14216/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивачка являється спадкоємцем майна другої черги за законом, спадкоємці першої черги відсутні за законом на 5/200 (п`ять двохсотих) частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті свого брата ОСОБА_3 , однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно. Спадщину прийняла у встановленому законом порядку, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину або претендують на неї, немає.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року, позовну заяву передано на розгляд судді Хараджі Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.08.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

19 вересня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником позивача ОСОБА_5 , у якому зазначено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Постановою КЦС ВС від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18 передбачено, що аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

Відповідно до підпункту 4.1, 4.2 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Згідно доданих до позовної заяви копій додатків відсутні документи, які підтверджують родинні відносини позивача з померлим ОСОБА_1 , зокрема як рідного брата та сестри. Відповідно позивач не підтвердила, що належить до другої черги спадкування за законом. Також позивачем не додано доказів, що відсутні інші спадкоємці за законом або ж за заповітом після смерті ОСОБА_1 .

Щодо твердження, що померлий вважався таким, що прийняв спадщину після смерті їхнього діда, то це також потребує доведення. Єдиний факт, на який посилається позивач, це те, що померлий ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Більше того, звертають увагу суду на те, що згідно копії рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року по справі №686/14216/16-ц, яке позивач додає до матеріалів справи, судом чітко встановлено, що померлий ОСОБА_1 був лише зареєстрований за вищевказаною адресою, однак саме на момент смерті їхнього діда - ОСОБА_4 працював неофіційно у місті Києві та за місцем реєстрації фактично не проживав, відповідно не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті свого діда (копія рішення суду додається).

В постанові від 28.04.2021 р. у справі № 204/2707/19 Верховний Суд вказав, що частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Оскільки відсутні докази, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого діда, відповідно він не набув право власності на спадкове майно. Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Представник Хмельницької міської ради просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.10.2025 року продовжено підготовче провадження по справі.

16 грудня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив у справі № 686/24226/25, подана представником позивача ОСОБА_2 , у якій зазначено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа № 686/24226/25 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Представником Відповідача було подано Відзив на позовну заяву зі своїми доводами на рахунок предмету спору.

1.Щодо підтвердження родинних відносин позивача з померлим.

Дана обставина встановлена рішенням суду від 23.02.2016 року в справі №686/14216/16-ц та не оспорювалась відповідачем (Хмельницькою міською радою. (рішення додавалось до позову), а визнавалась та підтверджувалась. Належність позивача до другої черги спадкування встановлена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. Додатково, додаю до даного відзиву копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 (померлого, спадкодавця) та ОСОБА_1 (спадкоємця).

2. Щодо тверджень позивача на рахунок фактичного не проживання, а лише реєстрацію померлого ОСОБА_1 на момент смерті його діда ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись при цьому на рішення в справі №686/14216/16-ц та визначення таких домислів як «чітко встановлених судом»(!).

Абзац 4 зазначеного рішення звучить так: «Представник міської ради в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Зазначила, що Хмельницькою міською радою жодних перешкод позивачу в оформленні її спадкових прав не чиниться, жодних прав останньої не порушуються. За таких обставин вважала, що Хмельницька міська рада є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того просила врахувати, що після смерті ОСОБА_4 спадщину окрім ОСОБА_1 прийняв також ОСОБА_1 (онук померлого), який був зареєстрований разом з померлим та від спадщини не відмовлявся…».

Абзац 26-36 зазначеного рішення: «Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як встановлено, ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_1 (відповідач у справі) є онуками ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Їх батько - ОСОБА_6 , син ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За таких обставин, в силу положень ч.1 ст.1266 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за представленням та спадкують ту частку спадщини яка б належала їх батькові.

За приписами частин 1, 2, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній проживав за адресою: АДРЕСА_3 та разом з ним проживали онуки: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 05.11.1996 року. Вказані обставини підтверджені довідкою від 11.09.2013 №04-25-1051, яка видана виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, відповідним штампом у паспорті ОСОБА_1 .

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяв у встановлені законом строки про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подали, вони вважаються такими, що прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_1 успадковують після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом по 5/200 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Доводи позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4 , відмовляється у її прийнятті, а також посилання самого відповідача ОСОБА_1 , що він спадщину після смерті діда не приймає, та вважає, що все майно повинна успадкувати позивач, суд до уваги не приймає, оскільки відмова від прийняття спадщини повинна бути зроблена спадкоємцем протягом строку на прийняття спадщини (6-ть місяців з часу відкриття спадщини). У випадку прийняття спадини та у подальшому подачі заяви про таку відмову, яка здійснена поза межами такого строку, така відмова жодного юридичного значення не має і до уваги не приймається.».

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, підставою звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, недоказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно недоказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (Постанова ВС від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц).

На момент звернення із позовом про визнання права власності в прядку спадкування рішення в справі №686/14216/16-ц чинне.

На підставі викладеного та керуючись нормами чинного законодавства, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23 січня 2026 року до суду від приватного нотаріуса Пруняка Володимира Івановича надійшла копія спадкової справи № 5/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року витребувано у Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (адреса: 29005, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 4) відомості щодо наявності/відсутності спадкоємців 1 черги спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: - відомості про батьків ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (інформацію про державну реєстрацію народження, із зазначенням відомостей про батьків); відомості про дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (наявності/відсутності актових записів про народження, де батьком зазначений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ); відомості про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (наявності/відсутності актових записів про шлюб, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя за наявності).

23 лютого 2026 року до суду від Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану надійшла відповідь на ухвалу суду від 05 лютого 2026 року, в якій повідомлено, що у відділі відсутні актові записи про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також актові записи про народження дітей, батьком яких зазначений ОСОБА_3 .

Крім того, повідомлено про наявність в архіві Відділу актового запису про державну реєстрацію народження № 429, складеного 17 лютого 1976 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до якого його батьком є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а матір`ю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Водночас від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, у якій зазначено, що позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася. У відзиві на позовну заяву зазначила про розгляд справи за відсутності представника Хмельницької міської ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 5/200 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

26 лютого 2025 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №73720211 (номер у спадковому реєстрі нотаріуса - 5/2025).

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 набув право на зазначене спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . До складу спадщини після смерті останнього входила 5/100 частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 проживав разом із спадкодавцем, а тому відповідно до положень статті 1268 Цивільного кодексу України вважається таким, що прийняв спадщину. Заяви про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк він не подавав.

Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 та відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України належить до спадкоємців другої черги за законом.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні, інші спадкоємці, які прийняли спадщину або заявили свої права на спадкове майно, відсутні.

Позивачка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину вона не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується листом приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка В.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи, що право на спадкове майно виникло у спадкодавця в порядку спадкування, однак не було оформлено належним чином через відсутність правовстановлюючих документів, позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування у нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить 5/200 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказана частка у праві власності не була оформлена спадкодавцем належним чином, однак належала йому в порядку спадкування за законом після смерті його діда - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року у цивільній справі №686/14216/16-ц встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є онуками ОСОБА_4 та спадкоємцями за правом представлення після його смерті. Також зазначеним рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , оскільки вони проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та у встановлений законом строк не заявляли про відмову від її прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року у справі №686/14216/16-ц набрало законної сили, встановлені ним обставини щодо родинних відносин, статусу спадкоємців та факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Посилання відповідача на те, що сам факт реєстрації ОСОБА_3 за місцем проживання спадкодавця не підтверджує фактичного прийняття спадщини, суд відхиляє, оскільки питання фактичного проживання спадкоємця зі спадкодавцем та прийняття ним спадщини вже було предметом дослідження суду у справі №686/14216/16-ц, за результатами якого судом встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, а згідно з частиною третьою цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого законом, не заявив про відмову від її прийняття.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 набув право на 5/200 частки у праві власності на спірний житловий будинок, однак за життя не здійснив державну реєстрацію свого права власності та не отримав правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи, зокрема свідоцтвами про народження, а тому відповідно до статті 1262 ЦК України належить до спадкоємців другої черги за законом.

Матеріалами спадкової справи №5/2025 підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 позивачка у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується відповіддю Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Водночас позивачка не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується листом приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до статті 1296 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, а не обов`язком. Відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

З урахуванням встановлених судом обставин, а саме: факту набуття ОСОБА_3 права на 5/200 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ; прийняття ним цієї спадщини; прийняття позивачкою спадщини після смерті брата у встановленому законом порядку; відсутності спадкоємців першої черги та інших осіб, які заявили б права на спадкове майно; неможливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів, суд дійшов висновку, що позивачка набула право власності на спірне майно в порядку спадкування за законом.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 19 вересня 2025 року, суд зазначає наступне.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження родинних відносин із померлим ОСОБА_3 , а також доказів відсутності інших спадкоємців після його смерті.

Разом із тим, зазначені доводи судом не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвами про народження останніх, які містяться у матеріалах справи. Крім того, факт їх родинних відносин також був встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року у справі №686/14216/16-ц, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо спорідненості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не потребують повторного доказування у даній справі.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо недоведеності факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року у справі №686/14216/16-ц встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 та прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем та у встановлений законом строк не заявляли про відмову від прийняття спадщини.

При цьому суд у зазначеній справі досліджував саме ті обставини, які є предметом заперечень відповідача у даній справі, а саме: факт проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем та факт прийняття ним спадщини.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 нібито лише був зареєстрований за адресою проживання спадкодавця, однак фактично проживав у місті Києві, суд оцінює критично, оскільки такі твердження суперечать встановленим судовим рішенням обставинам.

Вказане рішення суду від 23 лютого 2016 року містить висновок про те, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 проживав разом зі спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину. Дане рішення набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання. Повторне спростування встановлених судом обставин у іншій справі між тими самими учасниками або щодо особи, стосовно якої ці обставини встановлені, не допускається.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у встановлений законом строк не заявив про відмову від її прийняття.

Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_3 подавав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Навпаки, судовим рішенням у справі №686/14216/16-ц встановлено факт прийняття ним спадщини.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , суд зазначає, що такі обставини були перевірені в ході розгляду справи.

Так, ухвалою суду від 05 лютого 2026 року було витребувано відповідні відомості з органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо можливих спадкоємців першої черги. З відповіді Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 23 лютого 2026 року вбачається, що відсутні актові записи про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , а також відсутні актові записи про народження дітей, у яких він зазначений батьком.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази наявності спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, доводи представника відповідача, викладені у відзиві від 19 вересня 2025 року, не спростовують права позивачки на спадкування спірного майна, оскільки ґрунтуються на припущеннях та фактично спрямовані на переоцінку обставин, які вже були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача не містять правових підстав для відмови у задоволенні позову та не спростовують належним чином право ОСОБА_1 на набуття права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено факт набуття спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув право на 5/200 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Вказане право виникло у нього з моменту прийняття спадщини відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, однак не було оформлено документально у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів або в порядку спадкування.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності за спадкодавцем та відсутність свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не свідчить про відсутність у ОСОБА_3 спадкового права на зазначене майно.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги за законом, реалізувала своє право на прийняття спадщини після смерті брата, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою у встановлений законом строк. Водночас оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку стало неможливим виключно через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.

За таких обставин, звернення позивачки до суду із вимогою про визнання права власності на спадкове майно є належним способом захисту її порушеного права.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачка є належним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку, інших осіб, які мають переважне або рівне право на спадкування спірного майна, судом не встановлено, а тому за нею слід визнати право власності на 5/200 частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує, що згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб юридичного захисту у разі порушення її прав, а судовий захист у даному випадку є необхідним для реалізації позивачкою її спадкових прав, оскільки іншим шляхом вона позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 263-265 ЦПК України, статтями 1216, 1217, 1218, 1262, 1268, 1296, 1297, 392 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 5/200 частки у праві власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 31.07.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа