Рішення № 138702676, 26.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 Справа №607/7122/26 Провадження №2/607/4405/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

учасників справи: представника відповідача Москвічова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (далі - ТОВ «Іннова Нова») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за договором позики № 7904090425 від 21.04.2025 у розмірі 16753,10 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Позов мотивовано тим, що 21.04.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» (після перейменування ТОВ «Іннова Нова») та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7904090425, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у сумі 6500,00 грн, шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язувався повернути позику у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом. Позивач зазначає, що 21.04.2025 грошові кошти у розмірі 6500,00 грн були перераховані на платіжну картку відповідача через платіжний сервіс «EasyPay». Перерахування здійснювалось із використанням технологічного партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги». Умовами договору передбачено строк кредитування 360 днів, фіксовану процентну ставку у розмірі 1,0% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; 0,96% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти у повному обсязі не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 16753,10 грн, яка складається з: 6500,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 2932,80 грн заборгованості за процентами; 7320,30 грн неустойка за прострочення виконання зобов`язання. При цьому позивач зазначає, що проценти нараховувались по 19.03.2026 включно. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, за клопотанням позивача витребувано в Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» докази, які надійшли до суду 02.06.2026.

19.05.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву в якому зазначено, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, які надійшли до електронного кабінету 08.05.2026, а тому в силу ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, отже відзив подано вчасно.

Згідно з даним відзивом представник відповідача заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні, покликаючись на недоведеність факту видачі та перерахування кредитних коштів у зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи - виписка про рух коштів по рахунку відповідача, на який зараховувались кредитні кошти, що підтверджують реальне надання чи перерахування коштів відповідачу, а також наявність заборгованості.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві звертає увагу суду на те, що позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, однак не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Крім того, представник відповідача у відзиві вказує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також представник відповідача наголошує, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є грубим порушенням чинного законодавства.

26.05.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. У даній відповіді представник позивача зазначає, що доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не спростовують заявлені позовні вимоги. Заперечення представника відповідача ґрунтуються на довільному тлумаченні норм процесуального права, вибірковому застосуванні судової практики та ігноруванні наданих позивачем доказів, які в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та наявність заборгованості.

Щодо доводів представника відповідача про неналежність доказів надання кредитних коштів, представник позивача зазначив, що жодною нормою закону не передбачено, що факт надання кредиту може підтверджуватися виключно випискою банківського рахунку. Разом з тим, вказав на те, що позивачем до матеріалів справи долучено кредитний договір, електронну заявку, підтвердження акцепту договору, розрахунок заборгованості, інформацію про перерахування коштів та інші документи, які у сукупності підтверджують належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Крім цього, представник позивача зауважив, що відповідач не заперечує факту використання власних персональних даних, проходження ідентифікації та отримання одноразового ідентифікатора. Таким чином, факт укладення договору між сторонами підтверджений належними та допустимими доказами.

Також, представник позивача у своїй відповіді на відзив зазначив, що якщо відповідач заперечує факт отримання коштів або стверджує про неукладення договору, він зобов`язаний надати належні докази таких обставин, проте відповідачем не подано жодного доказу звернення до банківської установи щодо несанкціонованого зарахування коштів, не подано доказів звернення до правоохоронних органів, не подано заяв про втрату доступу до телефону чи банківської картки.

Крім того, представник позивача у своїй відповіді наголосив, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду та рішення апеляційних судів не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються інших фактичних обставин.

Разом з тим, у своїй відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що доводи відповідача щодо заборони стягнення штрафних санкцій під час дії воєнного стану не спростовують основних позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та процентів за користування кредитом. Так, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України дійсно звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за прострочення. Водночас, зазначена норма не звільняє боржника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти, передбачені договором за період правомірного користування кредитом.

Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики у розмірі 16753,10 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференці заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

Суд встановив, що ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 21.04.2025 уклали Договір надання грошових коштів у кредит № 7904090425, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8651.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери).

Підписанням договору відповідач підтвердила, що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті, а також інші документи та інформація, які позичальник запросив у кредитодавця до моменту укладення договору (п. 10.9 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п. п. 2.3, 2.5 Договору, сума кредиту складає 6500,00 грн, строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, останній платіж з періодом внесення 15 дні (в).

Відповідно до п. 2.6. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. 0,96% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29432,00 грн (п. 2.10.1 Договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника платіжної картки: НОМЕР_1 (п.3.1 Договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1.11 Договору, товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 6.4 договору.

У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту, та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених договором), строк виплати якого ще не настав в повному обсязі (п.6.4. Договору).

Відповідно до п. 6.5.1 Договору, допущення прострочення платежів, вказаних в Графіку платежів (новому графіку платежів) для позичальника може мати наступні наслідки: необхідність сплати штрафу/пені у розмірі та порядку, що визначені в п. 7.3. та п. 7.4 Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення кредиту у повному обсязі (п.п. 7.3, 7.4 Договору).

За пунктом 7.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом в ІКС товариства відбувається щоденно, починаючи з першого дня надання кредиту до останнього дня надання коштів в кредит за цим договором.

Додатком №1 до Договору про надання грошових коштів у кредит №7904090425 від 21.04.2025 є Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 , 21.04.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8651.

З даного графіку вбачається періодичність платежів, чиста сума кредиту: 6500,00 грн; строк кредиту: 360 днів, тобто до 16.04.2026; проценти за користування кредитом протягом усього строку 21966,75 грн, реальна річна процента ставка 2839,15%, загальна вартість кредиту 29432,00 грн.

21.04.2025 ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису, одноразового ідентифікатора 2413, підписала паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».

Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту 6500 грн; строк кредитування 360 календарних днів; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківську карту вказану при подачі заявки на отримання кредиту).

Процентна ставка стандартна: протягом перших 180 днів - 1%, починаючи з 181 дня по 360 день дії Договору 0,96%. Річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 357,70%.

Відповідно до анкети клієнта від 19.03.2025, ОСОБА_1 в інформації щодо бажаного кредиту зазначив свої дані, серед яких: адреса електронної пошти, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_1 .

Згідно квитанції до платіжної інструкції 20280-1354-234701561 від 11.07.2025, ТОВ ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 11.07.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_3 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 6500 грн, ІД операції 1638211122.

Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №21623 від 18.03.2026, 21.04.2025 на карту № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 , перераховано кошти в сумі 6500,00 грн, номер транзакції 1594144155.

Як вбачається із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260518/95886-БТ від 25.05.2026, яка надана на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). З виписки по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) слідує, що 21.04.2025 на вказану картку зараховано переказ коштів у розмірі 6500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 7904090425 від 21.04.2025, у відповідача ОСОБА_1 станом на 19.03.2026 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 16753,10 грн, а саме: заборгованість за кредитом 6500,00 грн; заборгованість за відсотками 2932,80 грн; заборгованість по пені 7320,30 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 21.04.2025 по 19.03.2026. Також з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 17286,75 грн, які були зараховані на погашення заборгованості за процентами.

Суд також встановив, що відбулася зміна назви Товариства з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова Нова», у зв`язку із чим від 08.09.2025 внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір про надання грошових коштів у кредит № 7904090425 від 21.04.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Іннова Нова» свої зобов`язання за Договором про надання грошових коштів у кредит № 7904090425 від 21.04.2025 виконало у повному обсязі, та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 6500,00 грн

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про надання грошових коштів у кредит № 7904090425 від 21.04.2025, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16753,10грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6500,00 грн; заборгованості по процентам у розмірі 2932,80грн; заборгованості за пенею у розмірі 7320,30грн, що вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Разом з тим, з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою у розмірі 7320,30 грн, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання грошових коштів у кредит № 7904090425 від 21.04.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 7320,30 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд погоджується із запереченням представника відповідача, що вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 пені, яка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, задоволення не підлягає.

Разом з тим, суд не бере до уваги як необґрунтовані викладені у відзиві заперечення представника відповідача щодо тих обставин, що відсутні належні докази отримання кредиту та наявності у відповідача заборгованості, оскільки судом було встановлено на підставі належних та допустимих доказів факт укладення та підписання договору, погодження сторонами усіх істотних його умов та перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд також відхиляє твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, оскільки в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішено клопотання про витребування доказів, яке було подане позивачем разом із позовною заявою.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено розмір заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит № 7904090425 від 21.04.2025, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 9432,80 грн, яка складається із: 6500,00 грн заборгованості по тілу кредиту; 2932,80 грн заборгованості по процентах.

Відповідач не надала суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на спростування доводів позивача про отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки не довела, що вказану суму вона отримала від будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи. Також, відповідач не надала підтвердження наявності іншої суми заборгованості або ж її відсутності.

Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №7904090425 від 21.04.2025 в розмірі 9432,80 грн, яка складається із: 6500,00 грн заборгованості по тілу кредиту; 2932,80 грн заборгованості по процентах.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість договором про надання грошових коштів у кредит №7904090425 від 21.04.2025 в розмірі 9432 (дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 80 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», адреса: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, 10, ЄДРПОУ 44127243, р/р НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.07.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай