Рішення № 138702407, 27.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40709/24

Провадження 2/127/6042/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

адвоката позивача Коваль Н.О.,

представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради Томчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що позивач з відповідачкою з 01.07.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 22.09.2023. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі відповідачка до сім`ї, виховання дитини та своїх сімейних обов`язків ставилась безвідповідально. Відповідачка могла без явних причин піти з помешкання, залишивши дитину саму або з позивачем, та не приходити декілька днів. Іноді відповідачка зловживала спиртними напоями. У березня 2023 року відповідачка виїхала із сином до своєї матері до Польщі. В січні 2024 року мати відповідачки привезла дитину в Україну та передала позивачу на виховання. Мати відповідачки повідомила, що остання зловживає спиртними напоями та була затримана працівниками поліції на вулиці разом з дитиною в нетверезому стані. Також повідомила, що до їх помешкання приходили працівники соціальної служби з перевіркою умов проживання та виховання дитини. З того часу відповідачка не цікавилась здоров`ям дитини, її вихованням та інтересами, не піклується про духовний розвиток дитини та не спілкується з дитиною взагалі. Син не отримує від відповідачки жодних подарунків. У вересні 2024 року відповідачка добровільно, з власної ініціативи надала позивачу доручення на вчинення всіх дій в інтересах дитини та переклала всі питання виховання та утримання дитини на позивача. З січня 2024 року позивач одноособово утримує та виховує сина, займається його вихованням, оформив дитину до дитячого садочка, відвідує з ним медичні заклади.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням відповідачці було запропоновано, зокрема, надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі; роз`яснено наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Крім того, залучено до участі у справі орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, який зобов`язано надати суду висновок щодо розв`язання спору.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 02.01.2025 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, а також судовими повістками, направлені відповідачці за останньою відомою адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «адресат відсутній». (а.с. 39-40, 49-50, 105-106, 139-140, 184-185, 198-199) У зв`язку із чим, судом було повідомлено відповідачку про розгляд справи також через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. (а.с. 48, 107, 136, 175, 196) Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомленою про розгляд справи.

У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням, від відповідачки відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачки, також на адресу суду не надійшли.

Ухвалою суду від 03.03.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів по справі; вирішено звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо витребування доказів до компетентного органу Республіки Польща та зупинено провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

06.03.2025 та 11.03.2025 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 03.03.2025 докази.

11.03.2026 на адресу суду надійшли матеріали на виконання судового доручення.

Ухвалою суду від 16.03.2026 було поновлено провадження у справі.

12.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02.01.2025 суду надано висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

01.06.2026 судом було частково задоволено клопотання сторони позивача щодо прийняття до розгляду доказів, поданих разом із ним, про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення її окремим документом, яку занесено до протоколу засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2026 задоволено клопотання адвоката позивача про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; вирішено питання про відсутність необхідності у вислухані думки дитини в судовому засіданні; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, а також визнано явку представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради у судове засідання обов`язковою.

27.07.2026 судом було прийнято до розгляду в якості доказу по справі відповідь на адвокатський запит ГО «Кризовий центр «Ми поруч» від 23.11.2024, подану адвокатом позивача разом із клопотанням від 28.05.2026, про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення її окремим документом, яку занесено до протоколу засідання.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином була повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідачкою суду не повідомлено. Від відповідачки на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у її відсутність не надходили. Таким чином, відповідачка повторно не з`явилась в судове засідання без поважних причин.

Позивач, його адвокат та представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідачки та проведення заочного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, думку позивача, його адвоката та представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, а також положення ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність відповідачки та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

У судовому засіданні позивачка та її адвокат позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради підтримала наданий висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 29.07.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 960. (а.с. 5)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2023 у справі № 127/24758/23, яке згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрало законної сили 26.10.2023, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. (а.с. 6)

З витягу з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 02.09.2024 вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7)

Згідно характеристики № 58, виданої 20.11.2024 МКП «Управляюча компанія «Господар Люкс», скарг до МКП «УК «Господар Люкс» від сусідів на ОСОБА_1 не надходило, разом з тим іншою інформацією підприємство не володіє. (а.с. 8)

З відповіді Відділення поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області № 30153-2024 від 19.11.2024 вбачається, що позивач двічі, а саме 24.08.2021 та 11.09.2021 звертався до поліції щодо розшуку дружини ОСОБА_2 . (а.с. 9)

Згідно відповіді КНП «ЦПМСД № 3 м. Вінниці» № 1597 від 21.11.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2024 року відвідує амбулаторний прийом з батьком ОСОБА_1 . (а.с. 10)

14.08.2024 ОСОБА_2 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_1 , посвідчену нотаріусом Паулою Паулюс-Глянц, якою вона уповноважила позивача представляти інтереси дитини на території України та вчиняти дії від імені відповідачки, які стосуються дитини. (а.с. 11-14)

Згідно довідок, виданих КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 72 Вінницької міської ради», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує вказаний навчальний заклад з 03.09.2024. За весь час відвідування, ОСОБА_7 до закладу приводив тато ОСОБА_8 . ОСОБА_7 відвідує заклад в охайному вигляді та в гарному настрої. Іншої особи біля дитини жодного разу в садочку не було. Хлопчик активний, комунікабельний. Тато приймає активну участь у житті групи, відвідує батьківські збори та цікавиться життям дитини. (а.с. 15, 155)

З повідомлення голови ГО «Кризовий центр «Ми поруч» № 163/24 від 23.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 двічі зверталась до центру для отримання притулку та інших соціальних послуг у зв`язку з домашнім насильством з боку ОСОБА_1 і неможливість проживати з ним на одній території. Факт залишення малолітньої дитини ОСОБА_9 однократно зафіксовано в центрі. У вечір залишення дитини вони з ОСОБА_1 розпивали алкогольні напої, після чого залишили приміщення центру. Син залишився під наглядом сусідки по кімнаті до повернення ОСОБА_10 . ОСОБА_10 повернулась зранку у супроводі співробітників Національної поліції. Інші факти неналежної поведінки відносно малолітньої дитини за час перебування в притулку, не зафіксовані. Жінка виконувала батьківський обов`язок в повному обсязі. Додатково повідомлено, що жінка поступила в центр у складному психологічному стані, не заперечувала співзалежних стосунків, наявності алкогольної залежності. Жінка мала слабку мотивацію до змін. Не проявляла ініціативи у подоланні кризової ситуації. Після нетривалого перебування в центрі поверталась до минулого способу життя. (а.с. 154)

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.03.2025, ОСОБА_2 виїхала з України 20.03.2023. (а.с. 91зв. (аналогічно а.с. 92))

З відповіді міського центру допомоги сім`ї у Гданську 5 Відділення сім`ї і неповнолітніх від 12.07.2025, отриманою на виконання судового доручення, вбачається наступне: «У відповідь на лист у справі № V Cps 335/25 з проханням надати інформацію щодо пані ОСОБА_11 та малолітнього ОСОБА_12 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляю:

У зв`язку з отриманим листом від Гданської опікунської служби від 30.10.2023 р. з проханням здійснити перевірку сімейної ситуації пані ОСОБА_11 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , були вжиті заходи відповідно до компетенції Міського центру допомоги сім`ї у Гданську. У результаті проведених заходів у 2023 році встановлено наступне.

За вказаною адресою проживає бабуся дитини по материнській лінії разом зі своєю сім`єю. Попри мовний бар`єр було отримано інформацію, що пані ОСОБА_10 наступного дня після передачі дитини виїхала і наразі не планує повертатися до Гданська. На думку бабусі, її донька не цікавиться сином від моменту його народження, у минулому часто зловживала алкоголем. Також, батько дитини не проявляє зацікавлення долею хлопчика, зловживав алкоголем і наркотиками, а також раніше був судимий. В Україні, ще до початку війни, у суді розглядалася справа про позбавлення батьківських прав обох батьків. Бабуся дитини висловлюється про онука з турботою, відводить і забирає дитину з дитячого садка.

З отриманої інформації з Комісаріату поліції ІІ у Гданську випливає, що 06.11.2023 р. до сімейного суду було направлено повідомлення про необхідність перевірки сімейної ситуації, а подальше підготовче провадження веде Комісаріат поліції І у Гданську.

Додатково повідомляємо, що сім`я наразі не користується допомогою Міського центру допомоги сім`ї у Гданську, не перебуває під опікою асистента сім`ї, а також не надходило інших повідомлень від установ щодо можливого неналежного догляду за дитиною».

З відповіді Комісаріату поліції 1 у Гданську від 11.12.2025, отриманою на виконання судового доручення, вбачається наступне: «У відповідь на Ваш лист у справі № V Cps 335/25 щодо надання інформації про втручання поліції за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляю, що з 2022 року за цією адресою втручання поліції не зафіксовано. Щодо ОСОБА_11 проводилися поліцейські втручання у такі дні: 10.06.2024 р. та 09.09.2025 р., під час яких на неї було накладено штрафи у зв?язку із вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ст. 119 § 1 Кодексу про правопорушення. У Національній інформаційній системі поліції (KSIP) не зафіксовано факту затримання вищезазначеної особи працівниками поліції». (а.с. 81-92, 107-117)

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років, згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов`язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов`язків дитини, містяться як у Сімейному кодексі України, так і у Цивільному кодексі України. Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.

Судом прийнято до уваги, що у спорах, що стосуються долі дитини, зокрема щодо позбавлення батьківських прав, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, дитина має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці п`яти років не може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про відсутність необхідності вислухати думку дитини.

У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , яка повідомила, що позивача знає з дитинства, є його сусідкою. Свідок зазначила, що із дитиною весь час проводить позивач, водить його до дитячого садочку, грається з ним. Свідок повідомила, що із відповідачкою вона знайома, але ніколи не спілкувалась, оскільки та не контактна. Також свідок повідомила, що зі слів матері позивача, відповідачка близько трьох років тому виїхала до Польщі, а згодом її мати привезла ОСОБА_7 батькові і залишила з ним. Крім того, зі слів матері позивача свідкові, як вона зазначила, відомо, що відповідачка вдруге вийшла заміж.

Також у судовому засіданні у якості свідка було допитано ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача. Свідок повідомила, що сім`я жила нормально, допоки відповідачка не стала зловживати алкогольними напоями. Відповідачка декілька разів зникала з дому без пояснень на 1-2 доби, а позивач її розшукував. При цьому дитина залишалася з нею та позивачем, а іноді відповідачка залишала сина взагалі самого, коли свідок та позивач були на роботі (на той час дитині було рік-півтора). Також свідок повідомила, що у 2024 році мати відповідачки привезла дитину до України та залишила батькові, оскільки мати дитини залишали ОСОБА_7 на бабусю - свою маму. Зі слів матері відповідачки свідкові, як вона зазначила, відомо, що відповідачка у Польщі вийшла заміж і народила дитину та на Україну повертатись не збирається.

Ухвалою суду від 27.07.2026 було продовжено судовий розгляд справи за відсутності свідка ОСОБА_5 , враховуючи думку учасників справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Судом звернуто увагу на ті показання свідків, інформацією про що вони володіють з чужих слів, оскільки така інформація може бути перекручена тією особою, яка її передавала або неправильно сприйнята свідком.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Водночас, судом прийнято до уваги ту інформацію, якою свідки володіють особисто, а не з чужих слів.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, його адвоката та представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради і показання свідків, дослідивши письмові пояснення викладені позивачем у позові і докази та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.07.2020, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2023 у справі № 127/24758/23, було розірвано. Позивач із відповідачкою мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , життям якого відповідачка з 2024 року взагалі не цікавиться, не піклується про нього, не бере участі у його вихованні та утриманні, не прагне зустрічей і спілкування із сином, хоча й не була позбавлена такої можливості. Сином опікується виключно позивач, з яким проживає син.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

При вирішенні спору судом враховано, що даний спір стосується чутливої сфери правовідносин, а тому першочергове значення має надаватися саме найкращими інтересами дитини та створенню умов для її духовного та фізичного розвитку.

Згідно із законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до п. 1 ст. 18 і п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом першим статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктом першим і другим статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1 - ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток свого малолітнього сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умови для отриманню дитиною освіти. При цьому, найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування батьків. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюються як ухилення від виховання дитини матір`ю, внаслідок її поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками.

Як повідомив позивач, відповідачка ухиляється, зокрема, від виконання обов`язку щодо утримання дитини. Водночас, суд зауважує, що дана обставина не передбачена ст. 164 СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Однак, суд звертає увагу, що виконання цього обов`язку матір`ю тісно пов`язане із реалізацією права і водночас виконання обов`язку матір`ю щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини.

Доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина встановлена висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/26513 від 08.05.2026. (а.с. 142-144)

Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування ВМР має рекомендаційний характер для суду і не є обов`язковим та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Однак, враховуючи вищевказане суд погоджується з вищезазначеним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

За час перебування на розгляді даної справи в суді, судом не встановлено наявність будь-яких дій з боку ОСОБА_2 , спрямованих на хоч якесь піклування відносно дитини. Тому підстав вважати, що ОСОБА_2 забезпечить своїй дитині належне виховання відсутні.

Таким чином, суд вважає, що в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_2 можна позбавити батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX).

У даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (Пункт 1 статті 3).

Отже, зазначені вище обставини переконують суд у наявності підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень за подання позову, що підтверджується квитанцією від 12.12.2024. (а.с. 4)

Понесені позивачем судові витрати суд вважає за можливе залишити за ним, враховуючи висловлене ним клопотання в ході розгляду справи.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

У відповідності до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили підлягає направленню до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 , що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Відповідно до положень ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 6, 19, 141, ч. 1 ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 157, п. 2 ч. 1 і ч. 6 ст. 164, ст. 165, 166, 169, ч. 1 і ч. 2 ст. 171 СК України, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 15, 34 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 223, 229, 235, 258, 259, 263-266, 273, 280-282, 284, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третьою особою може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; останнє відоме місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 .

Служба у справах дітей Вінницької міської ради: код ЄДРПОУ 44566028; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Рішення суду складено 03.08.2026.

Суддя