Рішення № 138702372, 03.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27000/26

Провадження 2-о/127/461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Заявник просить встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Покровському Покровського району Дніпропетровської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку Донецької області.

Заява мотивована тим, що заявник є сином ОСОБА_2 . Батько заявника був громадянином України та проживав у м. Донецьку Донецької області. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.12.2017, виданим органом, створеним на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку Донецької області.

Заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки надані ним документи не є підставою для державної реєстрації смерті в порядку, визначеному законодавством України. Заявник вказує, що смерть його батька настала на тимчасово окупованій території України, тому він не має можливості провести державну реєстрацію смерті в загальному порядку. Встановлення факту смерті необхідне йому для державної реєстрації смерті батька в органі державної реєстрації актів цивільного стану України та отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як заінтересовану особу Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився. У заяві від 01.08.2026 № 1445-22.21-28 просив розглянути справу без присутності представника відділу у зв`язку з прийомом громадян та зазначив, що не заперечує проти вирішення питання на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Враховуючи невідкладність розгляду справ цієї категорії, характер заявлених вимог, відсутність спору про право, належне повідомлення заявника про судове засідання, а також те, що заінтересованою особою у справі є орган, який здійснює державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду та просив розглянути справу без його представника, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на неявку всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси, до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання чи перебування заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Донецька міська територіальна громада Донецької області належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Суд установив, що згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 заявник зазначений як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Донецька.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.07.2024 № 509-5003356020 підтверджує, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьку. У графі «батько» зазначено: ОСОБА_2 . Отже, заявник є сином ОСОБА_2 .

Копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Покровському Покровського району Дніпропетровської області та проживав у м. Донецьку Донецької області.

На підтвердження факту смерті батька заявник надав копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.12.2017, виданого органом, створеним на тимчасово окупованій території України.

У зазначеному свідоцтві про смерть вказано, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Покровському Покровського району Дніпропетровської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років. Місцем смерті зазначено м. Донецьк, Кіровський район. Державну реєстрацію смерті проведено 20.12.2017, про що складено запис акта про смерть № 1939.

Отже, встановлення факту смерті батька має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для проведення державної реєстрації смерті відповідно до законодавства України та отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом від 17.06.2026 № 1141-22.21-24 відмовив у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Зі змісту відмови встановлено, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником подано документи, які не є підставою для державної реєстрації смерті та не відповідають вимогам ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час чи про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Таким чином, заявник не має можливості провести державну реєстрацію смерті батька у загальному порядку, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, а документ, виданий органом, створеним на цій території, не є документом встановленої законодавством України форми та самостійно не створює підстав для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Водночас документ, виданий на тимчасово окупованій території, може бути оцінений судом як доказ фактичних обставин смерті особи у сукупності з іншими доказами, оскільки невизнання таких відомостей в обмеженому контексті встановлення факту смерті може призвести до істотного обмеження прав особи, яка проживає або має юридичний інтерес у зв`язку з подіями на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих органами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів. Суд враховує, що можливості збору доказів смерті особи на тимчасово окупованій території істотно обмежені, тоді як встановлення цього факту має значення для реалізації прав заявника та державної реєстрації смерті відповідно до законодавства України.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Донецьку Донецької області, на тимчасово окупованій території України, підтверджений належними та достатніми доказами.

З огляду на п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України не сплачується, тому питання про розподіл судового збору суд не вирішує.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 223, 247, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Покровському Покровського району Дніпропетровської області, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Донецьку Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25497415, адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26а.

Суддя В. В. Горбатюк