Рішення № 138702286, 29.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1915/26

Провадження №2/148/1544/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (надалі ТОВ "Споживчий центр") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 07.10.2025між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір №06.10.2025-100002238, за умовами якого:позичальнику було надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 217 днів; дата повернення кредиту - 11.05.2026; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 360 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перших черговим періодом; відповідно до ст. 625 ЦК України, в разі прострочення будь-якого грошового зобов`язання - 170000 % річних, від суми заборгованості, що нараховуються за кожен день прострочення зобов`язання.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 15280 грн, що складається з: 4000 грн - тіла кредиту; 6200 грн - процентів; 360 грн - комісії з надання кредиту; 720 грн - додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 4000 грн - відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Через дані обставини позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №06.10.2025-100002238 від 07.10.2025 в розмірі 152800 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 152,04 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Разом із тим, у прохальній частині позовної заяви він заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати у його відсутність. Позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення тіла кредиту, процентів та комісій. В частині стягнення процентів за ст.625 ЦК України не визнає та просить в цій частині відмовити.

Відповідно до ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем був укладений кредитний договір №06.10.2025-100002238 шляхом підписання заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 06.10.2025, про що свідчить копія даної заявки (а.с.14-15), копія відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №06.10.2025-100002238 (кредитної лінії) (а.с.15-16), копія Додатку до кредитного договору №06.10.2025-100002238 (кредитної лінії) від 07.10.2025 (а.с.16-17).

За умовами договору сторони погодили наступні умови:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74XX-XXXX-8589;

- сума кредиту - 4000 грн;

- строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання;

- дата повернення (виплати) кредиту - 11.05.2026;

- процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів;

- процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт";

- комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 360 грн;

- комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перших черговим періодом;

- проценти річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 17000 % від суми заборгованості за весь час прострочення. Даний договір було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е652.

ТОВ "Споживчий центр" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції №20368-1391-294519714 ТОВ ФК "Контрактовий дім" від 07.10.202 (а.с.18) про успішне перерахування на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 коштів в сумі 4000 грн за договором кредиту №06.10.2025-100002238.

Натомість відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором №06.10.2025-100002238 (а.с.19-21), станом на 26.05.2026 позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 15280 грн, з яких: 4000 грн - основний борг; 6200 грн - залишок відсотків; 1080 грн залишок комісій; 4000 грн залишок відсотків за ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачем його зобов`язань за кредитним договором №06.10.2025-100002238 від 07.10.2025 представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.1, 3-4, 7 та 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також аналога власноручного підпису.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ч.1-3 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідноз ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, оскільки не надавав своєчасно ТОВ "Споживчий центр"грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦКв розмірі 4000 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тобто законодавець визначив, що на період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Як вбачається із позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 4000 грн, обґрунтовуючи правомірність її нарахування тим, що в результаті змін до Закону України "Про споживче кредитування", внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного врегулювання ринків фінансових послуг», якими п.6.1 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» було змінено, кредиторам за договорами укладеними з 24.01.2024 дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Між тим суд не погоджується з його доводами та вважає їх є хибними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Відтак норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Слід зазначити, що спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2021 в справі № 334/3161/17 Велика Палата виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Отже норми ЦК України є пріоритетними над нормами інших законів у вирішенні колізії між нормами, що регулюють однопредметні правовідносини.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник є звільненим від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України. Тому її нарахування є незаконним.

Відтак правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК в розмірі 4000 грн немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатив, тому суд приходить до висновку, що з нього, як позичальника, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №05.08.2025-100001381 від 05.08.2025 лише в розмірі 11280 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6200 грн - заборгованість по процентах; 1080 грн - заборгованості по комісіям за видачу та обслуговування кредиту.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог п.4 ч.3 ст.133 та ст.141 ЦПК України, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1965,44 грн (2662,40 х 11280 / 15280 = 1965,44 грн ) (а.с.1), а також витрати, понесені позивачем у зв`язку з відправкою відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами у сумі 26,18 грн (35,46 х 11280 / 15280 = 26,18 грн), які підтверджуються квитанцією №2100607 від 08.06.2026 (а.с.31).

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", ст.1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.4, 15, 207, 526, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055,ст.1056-1, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором №06.10.2025-100002238 від 07.10.2025 в розмірі 11280 грн (одинадцять тисяч двісті вісімдесят гривень), з яких: 4000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6200 грн - заборгованість по процентах; 1080 грн заборгованості по комісіям за видачу та обслуговування кредиту.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦКвідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1965,44 грн та витрати, понесені позивачем у зв`язку з направленням відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, в сумі 26,18 грн, а всього - 1991,62 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна гривня 62 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: