Рішення № 138701911, 21.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/156/26

Номер провадження по справі 2/387/443/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 06.02.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 18.06.2020-100006303 укладеного 18.06.2020, у розмірі 10200,00 грн.

Свій позов ТОВ "Новий Колектор" обґрунтовує тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою 18.06.2020 укладено кредитний договір № 18.06.2020-100006303 в межах якого останній надано кредит в розмір 6000,00 грн строком на 28 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ "Новий Колектор" укладено договір факторингу №СЦ-060824-13 від 06.08.2024, за умовами якого фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом, згідно цього договору. У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 10200,00 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Суд, ухвалою від 20.02.2026, за вказаним позовом відкрив провадження у справі ЄУН 387/156/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 08.04.2026.

10.03.2026 від ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просить застосувати позовну давність до вимог позивача, щодо платежів, строк виконання яких настав до лютого 2023, та відмовити у їх задоволені з підстав спливу строку позовної давності.Також зазначила, що у матеріалах справи відсутні належні докази набуття права вимоги за зазначеним договором, зокрема договір відступлення прав вимоги з дотримання усіх вимог ст. 512-516 ЦК України. Відсутність таких доказів або їх неналежність є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Окрім заперечень на позовні вимоги, відповідачка просить витребувати у позивача договір відступлення права вимоги (цесії) та докази повідомлення боржника про відступлення, детальний розрахунок заборгованості з розшифровкою кожної складової.

16.03.2026 від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що продовження строку позовної давності на час карантину та його зупинення на час воєнного стану, не дає підстав для висновку про пропуск позовної давності. Застосування позовної давності у цій справі є юридично неможливим, оскільки її перебіг фактично не відновився до 04.09.2025, а позов подано незадовго після цієї дати. Також відповідачем не надано жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору та договору факторингу.

06.04.2026 від ОСОБА_1 на електрону пошту суду надійшло клопотання про застосування позовної давності до всіх вимог позивача, строк виконання яких настав до лютого 2023, з посиланням на те, що договір укладено у червні 2020 року, а позивач звернувся до суду у лютому 2026 року.

За наслідками судового засідання 08.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою, серед іншого: змінено у цивільній справі №387/156/26 відомості про анкетні дані відповідачки, а саме прізвище відповідачки з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 »; відмовлено в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів; розгляд справи відкладено на 14.05.2026.

За наслідками судового засідання 14.05.2026 розгляд справи відкладено на 18.06.2026.

Судове засідання у визначену судом дату (18.06.2026) не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню. Розгляд справи призначено на 21.07.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18.06.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір (оферти) № 18.06.2022-10006303 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 25D44 Заявки кредитного договору №18.06.2022-10006303 (кредитної лінії) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» .

Відповідно до умов кредитного договору № 18.06.2022-10006303 від 18.06.2020, сума кредиту 6000,00 грн., строк користування кредитом за умовою "Короткий кредит": 14 календарних днів з дати отримання; строк користування Кредитом за умовою "Довгий кредит": 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою "Короткий кредит": 1680 грн. 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою "Довгий кредит": 4 200 грн. 00 коп, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано заявку ОСОБА_5 від 18.06.2020 (а.с.15)

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано: копію квитанції номер документа 236185079 від 18.06.2020, відправник ТОВ "Споживций Центр", номер картки НОМЕР_1 , сума платежу 6000,00 грн, статус платежу успішно, призначення видача до договору №18.06.2020-100006303. (а.с.28).

06.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-060824-13, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №978 від 06.08.2024 ТОВ «Новий Колектор» оплатив ТОВ «Споживчий Центр» за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги, згідно договору факторингу №СЦ-060824-13 від 06.08.2024 суму у розмірі 5012365,00 грн. (а.с.22).

Згідно додатку №2 до договору факторингу №СЦ-060824-13 від 06.08.2024, клієнт ТОВ «Споживчий Центр» відступив факторові ТОВ «Новий Колектор» право вимоги заборгованості в сумі 10200,00 грн згідно кредитного договору №18.06.2020-100006303 до боржника ОСОБА_5 (а.с.26-27).

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020 заборгованість ОСОБА_5 станом на 17.12.2025 складає 10200,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4200,00 грн. (а.с.10).

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_5 в електронному вигляді уклали договір №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 6000 грн., взяла на себе зобов`язання повернути кредитору кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконала умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Таким чином, відповідачкою було порушено право кредитора на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ Новий Колектор" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу №СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Суд відхиляє доводи відповідачки, що у матеріалах справи відсутні належні докази набуття права вимоги за зазначеним договором, зокрема договір відступлення прав вимоги з дотриманням усіх вимог ст. 512-516 ЦК України, позаяк у матеріалах справи міститься договір факторингу №СЦ-060824-13, платіжна інструкція кредитового переказу коштів №978 від 06.08.2024 та додаток №2 до договору факторингу №СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

Відтак, позивачем належними та допустимими доказами доведено набуття права вимоги до відповідачки за за кредитним договором №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020.

З огляду на те, що відповідачка прострочила погашення поточних платежів за договором та не повернула отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020, у загальному розмірі 10200,00 грн.

Що стосується заяви відповідачки про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Між сторонами укладено кредитний договір у формі оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки за зразком, розробленим банком.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

У кредитному договорі №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020відсутнє посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності. Відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020, кредит надається на 28 календарних днів.

Таким чином, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом починає свій перебіг з 16.07.2020. Тобто, загальний строк давності три роки спливає 16.07.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду06.02.2026.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до Закону України №4434 "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" перебіг позовної давності поновлено з 4 вересня 2025 року.

З огляду на зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак, суд відхиляє доводи відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" в рахунок оплати боргу по кредитному договору №18.06.2020-100006303 від 18.06.2020 кошти у сумі 10200 гривень 00 копійок (десять тисяч двісті гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн; заборгованість за відсотками 4200,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор", вулиця Алмазова Генерала,13, офіс 601, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43170298);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО