Рішення № 138701337, 03.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4134/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складіголовуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Деркач О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2015 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають спільного сина ОСОБА_4 . Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року шлюб між ними було розірвано, малолітнього сина залишено на проживання з батьком. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2022 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто аліменти на утримання сина, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 січня 2026 року становить 163707,75 грн. Мати дитини не бере участі у вихованні сина, матеріально не допомагає, що вказує на відсутність з її боку інтересу до дитини, який належить проявляти матері. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне з метою подальшого звернення до відповідних органів державної влади для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для осіб, які самостійно виховують дитину. Фактично виховання та утримання дитини здійснюється виключно ним. Мати дитини у її вихованні участі не бере, спільно з дитиною не проживає, матеріальної допомоги на утримання не надає та не виконує свої батьківські обов`язки.

Ухвалою від 26 лютого 2026 року позовну заяву суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 16 березня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 12 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що сину було вісім місяців, коли дружина покинула сім`ю. З 2018 року відповідач не цікавиться дитиною взагалі, бачилася з сином лише 3-4 рази і то при випадкових зустрічах. Три місяці тому відвідував з сином відповідача у лікарні на її прохання, дитина спілкувалася з матір`ю як з чужою дюдиною. Мамою син називає його нову дружину, яка забезпечує дитину увагою.

Представник позивача додатково пояснила, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини буде преюдиційним для подальшого звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав. Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , правила обліку не порушує, нині заброньований, але має намір оформити відстрочку від призову на військову службу як одинокий батько.

Представник третьої особи пояснила, що під час проведення обстеження умов проживання дитини було встановлено, що малолітній син дійсно проживає з батьком. В квартирі також проживають цивільна дружина позивача та їх спільна дитина. Провели бесіду з дитиною, у розмові ОСОБА_5 мамою називає ОСОБА_6 , нову дружину позивача. Вихованням та утриманням дитини займається батько, оскільки з 2018 року дитина живе з позивачем, мати жодного разу не цікавилася сином.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час і місце судового засідання вважається повідомленою своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Представники третіх осіб, Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

З урахуванням положень ч.4 ст.223 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 20 червня 2015 року перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року у справі № 569/17267/17 шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з батьком ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2022 року у справі № 569/10331/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 липня 2022 року до повноліття дитини.

За розрахунком головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лугової Л.С., заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01 січня 2026 року становить 163707,75 грн.

Малолітній ОСОБА_7 зареєстрований та проживає з батьком (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, про що свідчать довідка про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 132 від 03 січня 2026 року, видана Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР, витяги з реєстру Рівненської територіальної громади № 2026/000076625 та № 2026/000076640 від 03 січня 2026 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177839278 від 16 серпня 2019 року, свідоцтво про право власності від 01 квітня 2013 року, видане Управлінням житлового-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, акт обстеження умов проживання, затверджений начальником Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради 05 лютого 2026 року.

В декларації № 001-565К-1М00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 13 березня 2019 року, довіреною особою пацієнта ОСОБА_4 вказаний ОСОБА_1 .

За змістом характеристики ОСОБА_4 , учня 4-А класу Рівненського ліцею № 11 Рівненської міської ради, наданої 12 січня 2026 року, ОСОБА_7 навчається в ліцеї з 1-го класу, проживає з батьком, який приділяє увагу вихованню сина, забезпечує всім необхідним, цікавиться навчальною діяльністю, підтримує зв`язок з класним керівником, допомагає ОСОБА_5 виконувати домашні завдання. Мати ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , упродовж навчання не цікавилась шкільним життям дитини, не відвідувала школу, на контакт з класним керівником не виходила.

Позивач з 02 жовтня 2022 року працює на посаді монтажника санітарно-технічних систем у ФОП ОСОБА_8 , про що свідчить характеристика від 07 січня 2025 року.

За відомостями військово-облікового документа, сформованого в Резерв+ 12 червня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , бронювання до 31 березня 2027 року.

Свідок ОСОБА_9 показала, що близько 9 років проживає спільно з ОСОБА_1 як одна сім`я, мають спільну дочку. ОСОБА_5 виховує як рідного сина, про матір він не розпитує і згадує про неї як про тітку. ОСОБА_3 востаннє бачила п`ять років тому. До сина вона не телефонує, коштів не передає, не приходить на дні народження, хоча їй відомо, де живе син. Вісім років тому вона передала для дитини деякий одяг, а п`ять років тому - сік та цукерки. Сина фактично виховує і утримує батько.

Свідок ОСОБА_10 показала, що знайома з ОСОБА_1 більше 10 років. ОСОБА_3 зловживала спиртними напоями, залишала дитину на ОСОБА_11 , втікала з дому, а потім взагалі пішла з сім`ї. ОСОБА_11 був змушений залишати дитину на друзів та родичів, щоб піти на роботу. Відповідач веде непотрібний спосіб життя, зловживає алкоголем, сином не цікавиться. ОСОБА_5 називає мамою другу дружину позивача.

Свідок ОСОБА_12 показав, що товаришує з позивачем ще з шкільного віку, деякий час проживали в сусідніх будинках та працювали на одній роботі. Роману ще року не було, як ОСОБА_3 почала ходити по всяких компаніях, випивати, а потім пішла з сім`ї. ОСОБА_11 був для дитини і татом, і мамою. Періодично бачить відповідача, яка і надалі продовжує вести аморальний спосіб життя, ніякої участі у житті сина не бере, не бачиться з ним. Роман називає мамою ОСОБА_6 , нову дружину ОСОБА_11 .

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема про встановлення фактів, що міють юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього кодексу.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.1-4 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст.15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст.15 СК України).

За положеннями ст.164 СК України, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Такі висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Позивач метою встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина вказав необхідність юридичної фіксації цього факту задля подальшого звернення з позовом про позбавлення відповідача батьківських пра та задля оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для осіб, які самостійно виховують дитину.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання сина з метою позбавлення матері батьківських прав не потребує попереднього його встановлення судом, оскільки встановлення такого факту є підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретних прав чи свобод позивача, зокрема у справі про позбавлення батьківсьикх прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», можливе коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст.23 вказаного закону та за умови, що такі підстави пов`язані із об`єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов`язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебування на тимчасово окупованій території, тощо.

Суд у справі встановив, що малолітній син сторін проживає з позивачем на підставі рішення суду від 11 травня 2018 року. Однак, визначення місця проживання дитини з батьком свідчить лише про належне виконання ним своїх законних обов`язків, але не припиняє батьківської правосуб`єктності іншого з батьків (матері) та не наділяє першого статусом одинокого батька. Утримання та виховання дитини позивачем є його законним обов`язком та не потребує встановлення цього факту судом.

Для підтвердження факту саме самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідне існування об`єктивних, дійсних та непереборних обставин, за яких матір повністю позбавлена фактичної змоги виконувати свої обов`язки.

Надані позивачем докази підтверджують виключно обставини проживання малолітньої дитини разом з батьком та його активну участь у вихованні та утриманні сина, однак не доводять факту, що відповідач не здатна виконувати батьківські обов`язки в силу об`єктивних обставин.

Перешкод у спілкуванні з дитиною позивач відповідачу не здійснює і вона, за можливості, має безперешкодний доступ до спілкування з дитиною. У справі недостатньо доказів для висновку, що поведінка відповідача щодо сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися в неї. За відсутності доказів негативного впливу матері на нормальний розвиток дитини найвищим інтересам неповнолітньої дитини відповідає спільна опіка (виховання та утримання) обома батьками.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Між сторонами відсутній спір щодо виховання та утримання дитини чи визначення місця її проживання. Оскільки від встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не залежить виникнення чи зміна особистих прав позивача як батька і матеріали справи не містять доказів нездатності відповідача виконувати батьківські обов`язки щодо сина, відсутні необхідні та достатні підстави для встановлення такого факту, а тому у позові належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 81, 89, 223, 258, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вулю.Шевченка, буд.45; код ЄДРПОУ 25675397;

третя особа - Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м.Київ, пр-кт Повітряних Сил, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022;

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя