Рішення № 138701044, 28.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3155/25

Провадження № 2/545/638/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря Новак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог зазначила, що у шлюбі з відповідачем в них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04.07.2024 шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13.01.2022 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , які він не сплачує. З моменту народження дитини відповідач не проживає із ними, жодного разу не бачив сина та не цікавився ним, не піклувався про його фізичний та духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя. Враховуючи той факт, що бездіяльність відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків полягає в умисному ігноруванні дитини, а також несплаті аліментів, тому вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надіслали на адресу суду заяву, в якій просили проводити розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти заочного рішення суду.

Представник третьої особи виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради у судове засідання не з`явився. Надав заяву, у якій підтримав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 .

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, відзив на позовну заяву не надав.

Суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04.07.2024 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано. (а.с.6-7).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.10.2021 Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_1 (мати)а.с.5).

Як вбачається із судового наказу Полтавського районного суду Полтавської області від 13.01.2022, справа № №545/65/22, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 11.01.22 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, (а.с.9).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області №33229 від 13.06.2025, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.06.2025 становить 147872,59 грн. (а.с.11).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У матеріалах справи наявний висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради 10.02.2026 №26, у зазначено, що мати особисто виховує сина, створює йому належні умови виховання, забезпечує фізичний, духовний і моральний розвиток дитини. Згідно з наданими документами, батько має заборгованість по аліментах на суму 147872,59 грн. Водночас, з пояснень батька вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з позбавленням його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

З урахуванням вищенаведеного, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавляти батьківських прав відповідача щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зворот а.с.79-а.с.79).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не може бути обставиною свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки не свідчить про умисне злісне ухилення відповідача від їх сплати.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Отже, позивачем не надано переконливих доказів про винну та свідому поведінку відповідача, яка свідчить про його ухилення від участі у вихованні малолітнього сина, умисне і свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також з урахуванням висновку органу опіки та піклування, у суду відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 .

Водночас, встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.

Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків надалі може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог та необхідності попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради, адреса: вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, ЄДРПОУ 05384695.

Суддя: Л. І. Стрюк