Рішення № 138700767, 03.08.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 545/5691/25

Провадження № 2/553/862/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Ткачука Ю. А.,

за участю секретаря Чоповди А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Полтави за підсудністю з Полтавського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року в загальному розмірі 44000 грн та судові витрати по справі, які складаються з: судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2761515

Відповідно до умов Договору, його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus».

На умовах, встановлених Договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до умов Договору кредитодавець надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 15000 грн строком на 30 календарних днів для задоволення споживчих (особистих) потреб. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,33 % на день від суми кредиту (знижена процентна ставка), яка застосовується за умови належного виконання позичальником умов договору, та 1,90 % на день від суми кредиту (стандартна процентна ставка), яка застосовується у разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки, продовження строку користування кредитом, а також у період прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором становить 486,78 % річних при застосуванні зниженої процентної ставки та 695,40 % річних при застосуванні стандартної процентної ставки. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 20985 грн за умови застосування зниженої процентної ставки та 23550 грн за умови застосування стандартної процентної ставки. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника без забезпечення у вигляді застави, а його повернення та сплата процентів здійснюються відповідно до графіка платежів, визначеного договором.

Підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правилами надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором, натомість позичальник зобов`язався повернути кредит в строк передбачений Договором, однак своїх зобов`язань з повернення грошових коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

26.03.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір № 26032021, відповідно до ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 2761515.

23.05.2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» - позивачем, було укладено Договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2761515.

Відтак з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови Договору, зокрема заборгованість за ним не погашається, проценти за користування коштами не сплачуються, загальний розмір заборгованості за Договором №2761515 від 09.08.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44000 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29000 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 2761515 від 09.08.2020 року та понесені судові витрати.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07.01.2026 року позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 11.02.2026 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

09.03.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 09.08.2020 року між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2761515 на суму 15000 грн строком на 30 днів. При цьому вказував, що у матеріалах позовної заяви містяться суперечності щодо строку кредитування, оскільки у договорі визначено строк кредиту 30 днів, тоді як у позовній заяві зазначено строк кредитування 360 днів.

Крім того, відповідач посилався на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування», оскільки укладений між сторонами договір є договором споживчого кредиту, а також зазначав про відсутність у договорі всіх істотних умов, передбачених зазначеним Законом. Також вказував, що договір містить розбіжності із заявою про надання споживчого кредиту. Відповідач також зазначав, що позивачем при визначенні загальної вартості кредиту не дотримано затверджених постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» від 08.06.2017 року № 49 правил, та позивач зазначив загальну вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії, судовий збір, правова допомога та інші платежі). Водночас на його думку загальна вартість кредиту для споживача є завищеною, не враховує усіх обов`язкових платежів та не відображає реальної вартості кредиту.

Крім цього, відповідач зазначав, що право вимоги за Договором № 2761515 неодноразово відступалося іншим юридичним особам, однак про заміну кредитора він письмово повідомлений не був. Також відповідач заперечував проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних представником позивача робіт, ціною позову та характером наданих послуг, у зв`язку з чим просив відмовити у їх стягненні.

03.04.2026 року до суду від представника позивача Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив, в якій представник не погодилась із доводами, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне. Так, відповідно до умов Договору № 2761515 від 09.08.2020 року відповідачу надано кредит у сумі 15000 грн строком на 30 календарних днів, а за користування кредитом сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90 % на день, яка застосовується, зокрема, у разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки, а також у період прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль, та знижену процентну ставку 1,33 % на день, яка застосовується за умови виконання позичальником умов програми лояльності. Оскільки відповідач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки та 08.09.2020 року сплатив лише 1500 грн, проценти правомірно нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день в розмірі 285 грн (15000 х 1,90% = 285 грн). Окрім того нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ним, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Тому, оскільки відповідач не ініціював продовження кредиту, із 09.09.2020 року по 07.12.2020 року останньому нараховувались проценти відповідно до п. 3.1. Договору не більше 90 днів за вищевказаною стандартною процентною ставкою. При цьому позивач наголошував, що штрафні санкції (пеня та штраф) відповідачу не нараховувалися, а нараховувалися виключно проценти як плата за користування кредитом.

Заперечуючи доводи відповідача щодо неправомірності визначення загальної вартості кредиту, представник позивача зазначила, що орієнтовна загальна вартість кредиту та орієнтовна реальна річна процентна ставка визначені відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та Правил, затверджених постановою Правління Національного банку України № 16 від 11.02.2021, а загальна вартість кредиту не є процентною ставкою, за якою здійснюється нарахування процентів за користування кредитом.

Крім того, представник позивача зазначила, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання грошового зобов`язання, а лише надає право виконати його первісному кредитору. При цьому, на переконання представника, відповідач не надав жодних доказів погашення заборгованості чи її відсутності.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначила, що їх розмір підтверджується відповідними доказами, натомість відповідач не довів їх неспівмірності.

У судове засідання, призначене на 23.07.2026 року, представник позивача Скаско В.О. не з`явився, у телефонному режимі прохав розгляд справи здійснювати за його відсутності та у подальшому направив на адресу суду відповідну заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання, призначене на 23.07.2026 року не з`явився, до судового засідання направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог прохав відмовити.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2761515, відповідно до умов якого його укладення здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача здійснюється шляхом входу до особистого кабінету із перевіркою правильності введення одноразового ідентифікатора (коду), направленого на номер мобільного телефону, або іншим способом, передбаченим договором та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 9.6 Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року, а також додаток до нього Графік платежів, 09.08.2020 року о 19:20:57 були підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М967234, що підтверджується відповідними реквізитами електронного документа

Відповідно до п. 9.8 Договору відповідач, підписуючи Договір, підтвердив, що до його укладення йому була надана вся передбачена законом інформація, зокрема Паспорт споживчого кредиту, він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов`язується неухильно їх дотримуватися, а також підтвердив актуальність і достовірність зазначених у Договорі персональних даних та погодився, що наявність у них помилок чи описок не впливає на його зобов`язання за Договором. Крім того, Споживач погодився, що у випадку, передбаченому пп. 2 п. 5.1 Договору, для Товариства не настає прострочення кредитора.

Відповідно до умов Договору та Паспорта споживчого кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 15000 грн, а відповідач повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту становить 30 днів, а дата його повернення визначається графіком платежів. Метою отримання кредиту визначено задоволення споживчих (особистих) потреб. Тип процентної ставки -фіксована.

Договором передбачено, що у межах строку кредитування застосовується знижена процентна ставка 1,33 % на день за умови виконання позичальником вимог, визначених пунктом 1.5.1 договору. У разі невиконання цих умов, а також у випадках, передбачених договором, застосовується стандартна процентна ставка 1,90 % на день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 486,78 % за зниженою ставкою та 695,40 % за стандартною ставкою, а загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою визначено у розмірі 8550 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою 23550 грн.

Відповідно до пунктів 2.12.4 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку, зазначену позичальником, зокрема на № НОМЕР_1 , а кредит вважається наданим у день такого перерахування.

Розділом 3 Договору врегульовано порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 3.1 Договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році за методом «факт/факт».

Так, відповідно до п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленості про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.24.5 Договору. Згідно з п. 4.2 Договору споживач, за умови що заборгованість за кредитом становить не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом. Відповідно до п. 4.3 Договору така пропозиція (оферта) вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, а товариство протягом 24 годин має право акцептувати таку пропозицію. Пунктами 4.44.5 Договору передбачено, що у разі акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту новий строк кредиту повідомляється споживачу шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням нової дати повернення кредиту та відображається в Особистому кабінеті, при цьому протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. Згідно з п. 4.6 Договору такий порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки воля сторін виражається за допомогою технічного засобу зв`язку відповідно до статті 207 ЦК України.

Відповідно до п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2-4.5 договору. Споживач, у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору. Пропозиція ( оферта ) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі (пункт 4.2 - 4.4. договору).

Згідно з п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Із змісту п. 5.1 Договору слідує, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

У відповідності до п. 5.4 договору споживач, зокрема, зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені ( у разі наявності ) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Згідно з Графіком платежів, який є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року, що підписаний відповідачем аналогічним способом, сторони погодили дату повернення позики та сплати нарахованих процентів 08.09.2020 року, суму позики 15000 грн, суму нарахованих процентів 5985 грн, разом до сплати 20985 грн.

На виконання умов Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 15000 грн шляхом їх безготівкового перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ коштів та інформацією щодо успішного проведення платіжної операції (за № 124) та співпадає із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у п.2.1 Договору.

Як вбачається з Картки обліку договору та Розрахунку заборгованості, протягом дії Договору відповідач здійснив два платежі: 08.09.2020 року у сумі 1500 грн та 30.09.2020 року у сумі 3700 грн. Зазначені кошти були зараховані кредитодавцем у рахунок погашення нарахованих процентів за користування кредитом; надалі платежів на погашення кредитної заборгованості відповідач не здійснював, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом також встановлено, що 26.03.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26032021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких визначений у Реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною договору. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що фактор протягом 20 робочих днів з дня підписання Акта приймання-передачі Реєстру боржників зобов`язується направити боржникам письмові повідомлення про відступлення клієнтом права вимоги, а також протягом 10 робочих днів з моменту переходу до нього права вимоги готує письмові повідомлення боржникам про відступлення права вимоги, передає їх клієнту для підписання та скріплення печаткою, після чого забезпечує їх подальше направлення (вручення) боржникам. Пунктом 1.4 Договору передбачено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги за цим договором до третіх осіб допускається.

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 року до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року, де також містяться відомості про розмір основної суми заборгованості 15000 грн, суми заборгованості за відсотками 29000 грн, загальний розмір заборгованості 44000 грн, а також кількість днів прострочення 199.

У подальшому, 23.05.2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» - позивачем, укладено Договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого останньому відступлено права вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі боржників.

Пунктом 5.3 Договору факторингу № 23/05/24 передбачено, що клієнт - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит повідомляє боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, а також надає інформацію, передбачену чинним законодавством про факторинг, у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та договором про споживчий кредит.

На підтвердження виконання Договору факторингу № 23/05/24 позивачем надано Акт приймання-передачі Реєстру заборгованостей, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передало, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло Реєстр заборгованостей, у зв`язку з чим до останнього перейшли права грошової вимоги до боржників, включених до такого Реєстру. Відповідно до Реєстру заборгованостей, що є додатком до Договору факторингу № 23/05/24, до ТОВ «Факторинг Партнерс» відступлено права грошової вимоги до боржників, визначених у зазначеному Реєстрі.

Згідно з Витягом із Реєстру заборгованостей до Договору факторингу № 23/05/24 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року. У Витягу зазначено розмір основної суму заборгованості 15000 грн, суму заборгованості за відсотками - 29000 грн, загальний розмір заборгованості - 44000 грн.

На підтвердження виконання умов Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року позивачем надано платіжну інструкцію № 422780413 від 24.05.2024 року, відповідно до якої ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошові кошти у сумі 2944375,35 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно Договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 р. Без ПДВ», що підтверджує виконання фактором обов`язку щодо сплати ціни продажу, визначеної договором.

Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги і є кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, в тому числі за договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Надаючи оцінку доводам сторін та дослідженим у судовому засіданні доказам, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У силу ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Суд також бере до уваги, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту укладення між ним та ТОВ «Авентус Україна» Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року та отримання кредитних коштів у сумі 15000 грн, натомість посилається на інші обставини, які, на його думку, свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог. Відтак, Договір про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року відповідає вимогам закону щодо форми його укладення, містить усі істотні умови договору, погоджені сторонами, а його недійсність у встановленому законом порядку не встановлена та судом не визнавалася. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року, який укладено в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства, а тому він є обов`язковим для виконання його сторонами.

Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про споживче кредитування», а також щодо визначення строку кредитування за Договором, суд зазначає наступне. Укладений між сторонами Договір про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року за своєю правовою природою є договором споживчого кредиту, що прямо передбачено його умовами. Разом із тим сама по собі правова природа укладеного договору як договору споживчого кредиту не свідчить про неправомірність заявлених позовних вимог та не звільняє позичальника від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Щодо розбіжностей строку кредитування, зазначеного у позовній заяві (360 днів) та у договорі (30 днів), суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року кредит надано строком на 30 днів, а дата його повернення визначена графіком розрахунків, що є невід`ємною частиною Договору. Водночас умовами Договору передбачено можливість продовження строку кредитування виключно у порядку, визначеному розділом 4 Договору.

Так, відповідно до умов розділу 4 Договору продовження строку кредитування можливе лише за умови вчинення сторонами визначених Договором дій, зокрема ініціювання позичальником продовження строку кредиту шляхом внесення відповідного платежу, акцептування такої пропозиції кредитодавцем та повідомлення позичальника про новий строк повернення кредиту, який відображається в особистому кабінеті позичальника. При цьому зміни щодо продовження строку кредитування сторони вважають вчиненими у письмовій формі відповідно до статті 207 ЦК України.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після укладення Договору сторонами було здійснено його пролонгацію у порядку, визначеному розділом 4 Договору, зокрема відсутні докази акцепту кредитодавцем пропозиції позичальника про продовження строку кредитування та визначення нового строку повернення кредиту.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 29-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої розмежовані поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», що мають різний правовий зміст. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору, тоді як строк виконання зобов`язання визначає момент або період, протягом якого боржник повинен виконати конкретне зобов`язання. При цьому строк виконання зобов`язання може як збігатися зі строком договору, так і бути відмінним від нього.

Отже, строк кредитування та строк дії укладеного між сторонами договору не є тотожними поняттями. Строк кредитування визначає період, протягом якого позичальник має право правомірно користуватися кредитними коштами та за який кредитор вправі нараховувати проценти як плату за користування кредитом, тоді як строк дії договору визначає загальний період існування договірних правовідносин між сторонами.

Оскільки доказів продовження строку кредитування у передбаченому розділом 4 Договору порядку матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що строк кредитування за Договором становив 30 днів та закінчився 08.09.2020 року.

Першою та третьою частинами ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому суд констатує, що умовами Договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 року обов`язок повідомлення боржників про відступлення права вимоги був покладений на нового кредитора за цим договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», у тому числі за Договором факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року на первісного кредитора за цим договором, зокрема ТОВ «ФК ЄАПБ», відтак з наданих суду договорів факторингу не вбачається покладення на позивача обов`язку щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Отже, з наданих суду договорів відступлення права вимоги не вбачається покладення на позивача обов`язку щодо первинного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Водночас саме по собі неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не припиняє кредитного зобов`язання, не спростовує факту його виникнення та не звільняє боржника від обов`язку належного виконання Кредитного договору.

Станом на дату відступлення права вимоги за Договором факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року, згідно з Витягом з Реєстру боржників, заборгованість відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року становила 44000 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 29000 грн заборгованість за процентами.

Будь-які докази чи розрахунки, що свідчать про здійснення позивачем після набуття права вимоги додаткових нарахувань за Договором про надання споживчого кредиту, матеріали справи не містять.

Доказів того, що після відступлення права вимоги відповідач здійснював виконання зобов`язання на користь первісного кредитора чи будь-якої іншої особи, а також доказів погашення заборгованості після переходу права вимоги до позивача, матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність повідомлення про відступлення права вимоги самі по собі не спростовують факту переходу до позивача прав кредитора та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення Договору про надання споживчого кредиту, надання відповідачу кредитних коштів, набуття позивачем статусу кредитора у спірному зобов`язанні, а також наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 15000 грн, відтак вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 15000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості по відсоткам суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 29000 грн.

Обґрунтовуючи правомірність такого нарахування у відповіді на відзив, позивач визнав, що відповідно до пункту 1.4 Договору строк користування кредитом становив 30 календарних днів. Водночас зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов для застосування зниженої процентної ставки проценти з дати надання кредиту підлягали нарахуванню за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день.

Крім того, позивач послався на положення пунктів 1.5 та 3.1 Договору, якими передбачено застосування стандартної процентної ставки у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль із моменту його виникнення. На цій підставі позивач вважав правомірним нарахування процентів після 08.09.2020 року за період із 09.09.2020 року по 07.12.2020 року та наголошував, що такі проценти є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, а не неустойкою чи іншою мірою відповідальності.

Так, відповідно до пункту 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 2761515 від 09.08.2020 року строк користування кредитом становив 30 календарних днів, а датою його повернення визначено 08.09.2020 року.

Умовами розділу 4 Договору передбачено можливість продовження строку користування кредитом лише за взаємною домовленістю сторін та у порядку, визначеному пунктами 4.14.6 Договору.

Водночас умовами розділу 4 Договору передбачено можливість продовження строку користування кредитом, однак таке продовження не відбувалося автоматично, а було поставлене в залежність від вчинення сторонами визначених Договором дій. Зокрема, позичальник мав ініціювати продовження строку кредитування шляхом здійснення передбаченого Договором платежу, після чого кредитодавець вирішував питання про прийняття такої пропозиції. У разі погодження продовження кредитодавець мав повідомити позичальника про нову дату повернення кредиту шляхом направлення відповідного SMS-повідомлення або електронного листа, а новий строк кредитування підлягав відображенню в особистому кабінеті позичальника.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів прийняття кредитодавцем пропозиції відповідача про продовження строку кредитування, направлення відповідачу повідомлення про погодження такого продовження, визначення нової дати повернення кредиту та її відображення в особистому кабінеті позичальника. Більше того, у відповіді на відзив сам позивач зазначив, що відповідач не ініціював продовження строку кредиту, а тому пролонгація Договору не відбулася.

Сам по собі факт здійснення відповідачем 08.09.2020 року платежу в розмірі 1500 грн та 30.09.2020 року платежу в розмірі 3700 грн не підтверджує продовження строку кредитування, оскільки доказів дотримання передбаченої розділом 4 Договору процедури пролонгації позивачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк кредитування за Договором не продовжувався та закінчився 08.09.2020 року.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п.81).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п.91).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.п.103, 116).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.128).

Отже, оскільки строк кредитування за Договором закінчився 08.09.2020 року та не був продовжений у порядку, визначеному його умовами, первісний кредитор після спливу цього строку втратив право нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України. Посилання позивача на пункт 3.1 Договору як на підставу для нарахування таких процентів протягом 90 днів після закінчення строку кредитування суд відхиляє, оскільки умови договору не можуть суперечити наведеному Великою Палатою Верховного Суду тлумаченню положень статті 1048 ЦК України щодо меж нарахування процентів за користування кредитом.

Як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості, проценти були нараховані за період з 09.08.2020 року по 07.12.2020 року, тобто не лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а й після його закінчення.Тому, враховуючи, що строк кредитування закінчився 08.09.2020 року, а право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом після спливу цього строку припинилося, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є лише проценти, нараховані за період з 09.08.2020 року по 08.09.2020 року.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав умови Договору для застосування зниженої процентної ставки, проценти за користування кредитом підлягають обчисленню за стандартною процентною ставкою 1,90 % на день, що становить 285 грн на день (15000 грн х 1,90 %).

Таким чином, за 30 календарних днів користування кредитом сума процентів становить 8550 грн (285 грн х 30 днів). При цьому, відповідач сплатив на користь кредитодавця проценти у загальному розмірі 5200 грн (1500 грн - 08.09.2020 року та 3700 грн - 30.09.2020 року), які підлягають зарахуванню в рахунок погашення належних до сплати процентів. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 3350 грн (8550 грн - 5200 грн), тоді як у решті вимог про стягнення процентів слід відмовити як необґрунтованих.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Платіжною інструкцією №0587620015 від 10.12.2025 року.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 44 000 грн, з яких 15000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 29000 грн заборгованість за процентами.

Разом із тим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 15000 грн та заборгованості за процентами у розмірі 3350 грн, а всього 18350 грн. Таким чином, позов задоволено на 41,70 %, виходячи з такого розрахунку: 18350 грн ? 100 % : 44000грн = 41,70 %.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1010,14 грн, виходячи з такого розрахунку: 2422,40 грн ? 41,70 % = 1010,14 грн.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, Прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Асистанс», Заявку № 488 від 03.11.2025 року та Витяг з акта № 23 від 28.11.2025 року.

Відповідно до Заявки № 488 від 03.11.2025 року та Витягу з акта № 23 від 28.11.2025 року адвокатським об`єднанням у межах цієї справи надано послуги з усної консультації із вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 4000 грн та складання позовної заяви тривалістю 4 години вартістю 12000 грн, а всього на загальну суму 16000 грн.

Відповідач заперечував проти стягнення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на її неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, необхідним для їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних робіт, а розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність спору, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії розумності та співмірності судових витрат.

При цьому дана справа не належить до категорії складних, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи вчинення значного обсягу процесуальних дій. За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, у зв`язку з чим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу має бути зменшений до 5000 грн.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2085 грн (5000 грн ? 41,70 % = 2085 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 2761515 від 09.08.2020 року у розмірі 18350,00 грн (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1010,14 грн (одна тисяча десять гривень чотирнадцять копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2085,00 грн (дві тисячі вісімдесят п`ять гривні).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду безпосередньо або через Подільський районний суд міста Полтави, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук