Рішення № 138700431, 03.08.2026, Тетіївський районний суд Київської області

03.08.2026 Провадження по справі № 2/940/816/26

Справа № 940/1223/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвоката: Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 2,6734 га, кадастровий номер 3224683600:04:014:0005, що знаходиться на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачка претендує на зазначену спадщину як спадкоємець за заповітом від 22.11.2016 року та вважає, що спадщину прийняла фактично, так як до дня смерті матері вони проживали разом однією сім`єю за однією адресою в АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріуса з метою видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документально факт прийняття спадщини підтвердити неможливо, так як на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим позивачка не може реалізувати своїх спадкових прав.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримали. Позивачка суду пояснила, що її мати ОСОБА_2 тривалий час хворіла, а тому за кілька років до смерті остання переїхала проживати до неї в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області, де і померла.

Представник відповідачаТетіївської міської ради Гричанюк О.І. в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про слухання справи у його відсутності, зазначаючи про визнання позовних вимог.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що померла ОСОБА_2 є її свекрухою, остання з жовтня 2017 року проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , де і померла.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідка, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області померла мати позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.06.2025 року та копією свідоцтва про одруження позивачки серії НОМЕР_2 від 07.12.1987 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 2,6734 га, кадастровий номер 3224683600:04:014:0005, що знаходиться на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 101410 від 25.09.2007 року).

Позивачка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 за заповітом від 22.11.2016 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Кашперівської сільської ради Орел І.О., зареєстрованим в реєстрі за № 42.

Проте, звернувшись до державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, позивачка отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини, а докази фактичного прийняття спадщини відсутні (копія постанови № 697/02-31 від 27.05.2026 року), які позивачка надати не може, оскільки її мати ОСОБА_2 на час смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 , а вона - в АДРЕСА_1 .

Разом з тим, факт постійного проживання позивачки разом з із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини в АДРЕСА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема поясненнями позивачки, поясненнями свідка ОСОБА_3 , копією лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 № 187 від 31.05.2025 року, де місцем смерті зазначено АДРЕСА_1 та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.06.2025 року, де місцем смерті зазначено с. Томилівка Білоцерківського району Київської області.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки в суді знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою на час відкриття спадщини після її смерті.

Керуючись ст.ст. 29, 1216-1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини в с. Томилівка Білоцерківського району Київської області.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 05.08.2026 року.

Суддя: Т.П.Косович