Рішення № 138700198, 29.07.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/477/26

2-о/368/31/26

Рішення

Іменем України

"29" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лисюк О.В.

заінтересованої особи: ОСОБА_2

та представника органу опіки Невдобенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , неповнолітня дитина, щодо якої подається заява: ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

представник заявника просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та зобов`язати Кагарлицький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком, у графі прізвище дитини змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », у графі «батько» записати « ОСОБА_1 , громадянин України», та видати нове свідоцтво про народження дитини, обґрунтовуючи заяву наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 раптово померла ОСОБА_6 , з якою він - ОСОБА_1 , тривалий час проживав однією сім`єю, як чоловік та дружина без укладення шлюбу до дня її смерті.

За час спільного проживання з ОСОБА_6 , у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 сина зареєструвала. Оскільки з матір`ю дитини у зареєстрованому шлюбі він не перебував, запис про батька дитини у свідоцтво про її народження та у книзі реєстрації народжень було зроблено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою її матері, і батька дитини було записано як « ОСОБА_7 » (ім`я та по батькові його - ОСОБА_7 ), а прізвищем дитини « ІНФОРМАЦІЯ_10 » записано прізвище матері « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Окрім спільного сина, у її цивільної дружини було ще троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які проживали разом з ними.

Разом з матір`ю дитини - ОСОБА_6 , вони спільно виховували та ростили їхнього спільного сина та її трьох дітей, піклувалися про них, вели спільне господарство, та намагалися створити всі умови для того, щоб діти не знали ні в чому потреби.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дітей померла, а оскільки її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є неповнолітнім, і він в актовому записі дитини незаписаний батьком, постало питання про відібрання дитини та передання її до дитячого притулку, так як дитина є такою, що залишилась без піклування батьків.

Окрім цього, станом на сьогодні він є військовослужбовцем, і проходить військову службу у Збройних Силах України.

На підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, він як батько дитини, мати якої померла, має право на звільнення з лав військової служби за сімейними обставинами. Проте, він не може реалізувати дане право, так як юридично по документам він не є батьком своєї дитини.

Таким чином, враховуючи необхідність подальшої опіки над сином, та уникнення відібрання дитини з метою поміщення її до інтернату, він змушений звернутися до суду за захистом своїх та дитячих прав.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно статті 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу II «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбула та ст.ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Таким чином, з метою збереження того, щоб дитина виховувалась в родині та з батьківським піклуванням, й уникнення переведення дитини до дитячого притулку, виникла необхідність встановлення юридичного факту в тому, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року, №3 роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс 18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримав подану заяву та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування Невдобенко А.М. підтримала заяву та не заперечувала проти її задоволення

Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи слухати у відсутність представника.

Представник заінтересованої особи в особі Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 .

Заявник ОСОБА_1 тривалий час проживав однією сім`єю, як чоловік та дружина без укладення шлюбу із ОСОБА_6 до дня її смерті.

За час спільного проживання з ОСОБА_6 , у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 сина зареєструвала відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, і батька дитини було записано як « ОСОБА_7 .

Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються І не можуть бути скасовані (ст.ст. 21, 22 Конституції України).

За статтею 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень ст.ст. 51, 52 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правіша, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.ст. 4, 5 ЦПК України).

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.ст. 1, 2 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та Іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ст.ст. 3,4 СК України).

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ст. 5 СК України).

За змістом ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя, Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст. 8 СК України).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 13 СК України).

Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 52966 від 02.04.2026 встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а рамках проведеного дослідження, складає 99,999998%.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст.130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставіст.130 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи, вважає наявними підстави, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги, встановленими в судовому засіданні, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За положеннями ст.134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

На підставі викладеного і керуючись ЦК України, ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , неповнолітня дитина, щодо якої подається заява: ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Зобов`язати Кагарлицький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (юридична адреса: 09201, Київська область, Обухівський район, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3, код ЄДРПОУ 23582536) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком, у графі прізвище дитини змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », у графі «батько» записати « ОСОБА_1 , громадянин України», та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне текст рішення суду складено 03.08.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко