Ухвала суду № 138700055, 03.08.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/546/26

Провадження № 2/364/467/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали цивільної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 28.05.2026 надійшов зазначений позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву з викладенням заперечень проти позову, встановлено строки для подання інших заяви по суті справи, за клопотанням сторони Позивача витребувано в Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») письмові докази, призначено розгляд справи на 22.06.2026 (а.с. 103-105), відкладено на 03.08.2026 через неявку Відповідача у судове засідання та через витребування інформації щодо проходження Відповідачем військової служби.

У судові засідання представник Позивача не з`явився, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного листа (а.с. 111, 112, 141); у позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечують (а.с. 9).

Відповідач у судові засідання 22.06.2026 та 03.08.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації (а.с. 114, 142).

Разом з тим, до суду 10.06.2026 мати Відповідача ОСОБА_2 подала письмову заяву, в якій повідомляє, що її син проходить військову службу у складі Збройних сил України (далі ЗСУ) за призовом під час мобілізації з 21.03.2026. На підтвердження факту проходження останнім військової служби надала копію довідки військової частини № НОМЕР_1 від 30.03.2026 № 3156 (а.с. 117).

На запит суду 22.06.2026 надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.06.2026 № 4/вомр/718 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу до лав ЗСУ 11.08.2025; для взяття на військовий облік після звільнення з військової служби ОСОБА_1 не прибував (а.с. 140).

З огляду на наведене вище суд, розглянувши матеріали справи, виходить з того, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан (пункт 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), надалі неодноразово продовжений й дотепер.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань оголошено проведення в Україні загальної мобілізації, строк якої надалі також продовжувався.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до імперативних вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 виснувала, що за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зрозуміло, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, військовослужбовців.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі. Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду.

Зважаючи на усе викладене та враховуючи, що Відповідач ОСОБА_1 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд вважає наявними передбачені законом імперативні підстави для зупинення розгляду судового провадження до його звільнення з військової служби; будь-яких звернень від Відповідача щодо його волевиявлення про продовження розгляду справи до суду не надходило.

Надалі після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, про припинення перебування у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, Відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний повідомити суд.

Керуючись статтями 12, 13, 251, 253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі № 364/546/26 (провадження № 2/364/467/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до припинення перебування Відповідача ОСОБА_1 у складі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), після припинення свого перебування у складі Збройних Сил України невідкладно повідомити про це Володарський районний суд Київської області.

Направити копії цієї ухвали суду учасникам справи до відома.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (частина друга статті 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л. А. Макаренко