Ухвала суду № 138699891, 30.07.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/9158/26

провадження № 1-кс/361/1472/26

30.07.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні за

№ 12026111130001343 від 28.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Дзержинськ Донецької області, громадянину України, офіційно працевлаштованому, не одруженому, з середньою освітою, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , такому, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не депутату, не адвокату, не маючому на утриманні дітей, раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання слідчого погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026111130001343 від 28.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 . Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, можливість знищення, приховання та спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження та незаконного впливу на потерпілого і свідків. У клопотанні зазначено, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки підозрюваного. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання та визначати підозрюваному заставу у максимальному розмірі, як альтернативний запобіжний захід.

Захисник заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник зауважив, що ризики заявлені прокурором є надуманими і не підтверджені жодними доказами. Зауважив, що підозрюваний раніше не судимий. працює, навчається та має постійне місце проживання. За таких обставин просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, шкодує, що вчиняв інкриміновані йому дії та заперечив проти задоволення клопотання, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України слідчий суддя по черзі аналізує зазначені вище обставини. Зокрема, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому правопорушенні суд зазначає таке.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з травня 2026 по липень 2026 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , перебував за адресою власного проживання, а саме: АДРЕСА_2 , де у останнього виник умисел, спрямований на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, а саме вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 у період часу з травня 2026 по липень 2026 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , через мобільний додаток «ТікТок» з власного мобільного телефону марки «Samsung Galaxy S24 FE», моделі «SM-S721B/DS», серійний номер НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , із мобільним номером НОМЕР_4 , підписався на аккаунт, який фактично належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є малолітньою і внаслідок свого фізіологічного та інтелектуального розвитку не обізнана щодо сутності відносин між статями, та правил поведінки між ними, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи моралі в суспільстві, всупереч ст. 1, 21 Закон України «Про охорону дитинства», ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі», ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, користуючись відсутністю дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, достовірно знаючи, що остання є малолітньою особою, враховуючи зовнішній вигляд потерпілої, маючи злочинний умисел на задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, посягаючи на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, звернувся до останньої з проханням надіслати фото, чим привернув увагу до себе.

Після цього, ОСОБА_5 надсилав повідомлення через застосунок «ТікТок» у яких робив компліменти малолітній ОСОБА_7 , та пропонував вчинити дії сексуального характеру, пов`язані з проникненням в тіло іншої особи, надсилав власні оголені фотознімки та просив надіслати малолітню ОСОБА_7 , власні оголені фотознімки, посягаючи таким чином на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих відносин. Після описаних вище подій, ОСОБА_5 намагався продовжити вчиняти розпусні дії, однак малолітня ОСОБА_7 припинила відповідати на вказані повідомлення останнього.

28 липня 2026 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111130001343 від 28.07.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

29.07.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Так, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише те, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок слідчого судді підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими слідчим до клопотання, а саме:

заявою від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вчинення розпусних дій невстановленою особою відносно доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

протоколом допиту законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила, що 14.07.2026 року перебувала вдома разом з донькою. В неї почались проблеми з телефоном, тому остання попросила доньку надати свій телефон. У відповідь на це донька почала хвилюватись та почервоніла. Вона не хотіла надавати свій телефон, та ОСОБА_8 запідозрила, що донька від неї щось приховує. Після цього, ОСОБА_8 пообіцяла доньці, що не буде дивитись її телефон, оскільки треба було просто зателефонувати. Донька погодилась та надала телефон, але взявши його ОСОБА_8 все одно хотіла перевірити чи все гаразд, тому почала заходити в різні мобільні додатки котрими користується донька. Більшість додатків були під паролем, тому ОСОБА_8 зайшла в галерею та передивилась фотографії, але там нічого не знайшла, після чого перейшла до видалених фотографій та виявила, що донька там має власні оголені фото. ОСОБА_8 почала запитувати про ці фотографії, а саме навіщо вона так фотографувала себе, на що донька нічого не могла відповісти, оскільки замкнулась в собі. Потім ОСОБА_8 згадала, що її старша донька має доступ до облікових даних Злати, тому остання звернулась за допомогою до неї. В подальшому, за допомоги старшої доньки ОСОБА_9 було отримано доступ до мобільних додатків Злати, а саме до додатку «Телеграм» та в ході огляду було виявлено листування з невідомою особою чоловічої статі (ім`я акаунту - ОСОБА_10 ). В листуванні з даною особою ОСОБА_8 побачила, що донька з ним листується вже понад місяць часу, дана особа надсилає доньці повідомлення, фотографії, а також відео порнографічного характеру, чим вчиняє відносно останньої розпусні дії. Окрім цього, в мобільному додатку «Тікток» наявне листування, на думку ОСОБА_8 , з тією ж особою, що і в додатку «Телеграм», але іншим акаунтом (ім`я акаунту - ОСОБА_11 ), де було також виявлено повідомлення інтимного характеру, де невідома особа змушувала доньку надсилати фотографії та відео інтимного характеру йому в мобільний додаток «Телеграм». Після цього, ОСОБА_8 намагалась поговорити про це зі своєю донькою, але остання не йде з нею на контакт та замкнулась в собі. Окремо зазначає, що під час листування вищезазначена невідома особа погрожувала доньці, а саме коли донька відмовлялась надсилати фотографії інтимного характеру, останній погрожував доньці, мовляв що він помре, якщо вона не надсилатиме те чого він бажає. В подальшому, ОСОБА_8 вирішила звернутись до поліції та повідомити про вищезазначений факт неправомірних дій невідомої особи до її малолітньої дитини.

протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка повідомила, що 14.07.2026 року зателефонувала мати та повідомила, що вона перебувала вдома разом з її молодшою сестрою. В матері почались проблеми з телефоном, тому вона взяла телефон Злати. У відповідь на це молодша сестра почала хвилюватись та почервоніла. Вона не хотіла надавати свій телефон, та мати запідозрила, що донька від неї щось приховує. Після цього, мати пообіцяла молодшій сестрі, що не буде дивитись її телефон, оскільки їй треба було просто зателефонувати. Молодша сестра погодилась та надала телефон, але взявши його мати все одно хотіла перевірити чи все гаразд, тому почала заходити в різні мобільні додатки котрими користується молодша сестра. Потім мати згадала, що ОСОБА_9 має доступ до облікових даних ОСОБА_13 , тому вона ОСОБА_9 і зателефонувала звернулась за допомогою до неї. В подальшому, вони отримали доступ до мобільних додатків Злати, а саме до додатку «Телеграм» та в ході огляду було виявлено листування з невідомою особою чоловічої статі (ім`я акаунту - ОСОБА_10 ). В листуванні з даною особою мати побачила, що молодша сестра з ним листується вже понад місяць часу, дана особа надсилає їй повідомлення, фотографії, а також відео порнографічного характеру, чим вчиняє відносно останньої розпусні дії. Окрім цього, в мобільному додатку «Тікток» наявне листування, на думку ОСОБА_9 , з тією ж особою, що і в додатку «Телеграм», але іншим акаунтом (ім`я акаунту - ОСОБА_11 ), де було також виявлено повідомлення інтимного характеру, де невідома особа змушувала молодшу сестру надсилати фотографії та відео інтимного характеру йому в мобільний додаток «Телеграм». Після цього, мати намагалась поговорити про це з молодшою сестрою, але остання не йде з нею на контакт та замкнулась в собі. Окремо ОСОБА_14 додає, що під час листування вищезазначена невідома особа погрожувала молодшій сестрі, а саме коли молодша сестра відмовлялась надсилати фотографії інтимного характеру, останній погрожував їй, мовляв що він помре, якщо вона не надсилатиме те чого він бажає;

протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що в травні цього року на неї в «ТікТок» підписався раніше не знайомий хлопець з нік-неймом ОСОБА_11 , та згодом почали з ним листуватися на вільні теми. Також останні спілкувались і по месенджеру «Телеграм» який був підписаний як « ОСОБА_10 ». В ході спілкування, цей хлопець повідомив, що йому 16 років, сам він проживає в. Харків, та ніби як працює на пошті. Та в ході такого спілкування потерпіла розповідала й про себе, остання говорила, чим займається, місто де проживає. Згодом, він у потерпілої періодично просив скинути йому фотографії та ОСОБА_13 надіслала йому фотографію свого обличчя, після чого він пропонував їй різні не пристойні (інтимні) речі, що дуже сильно обурило потерпілу, та ОСОБА_13 всіляко йому в цьому відмовляла. Потерпіла з ним спілкувалась оскільки ОСОБА_15 приділяв їй увагу та слухав як в неї проходили дні та чим займалась. Періодично ОСОБА_15 почав до ОСОБА_13 звертатись з проханнями надіслати фотографії інтимного характеру тощо. Також вони в месенджері телеграм записували один одному короткі відео(кружечки). Також ОСОБА_13 бачила, що ОСОБА_15 присилав їй відео еротичного характеру але остання намагалась не звертати на це увагу оскільки їй було неприємно це бачити однак ОСОБА_13 продовжувала з ним спілкуватись. Також, подібні листування були між ними і в месенджері телеграм, де він мав нік-нейм ОСОБА_10 . В подальшому після того, як близько 3 тижнів тому мама виявила її переписку з ОСОБА_15 , останні перестали спілкуватись;

протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 , із сім. картою НОМЕР_4 у чохлі, поміщено до спец. пакету № PSP 1183477, ноутбук марки Acer чорного кольору, моделі N20C1, S/N: NHGELEU00C24109E2A3400, SNID: 24104049034 із зарядним пристроєм, поміщено до спец. пакету № WAR 1721088;

протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що приблизно у червні 2026 року дівчина на ім`я ОСОБА_13 у «ТікТок» написала повідомлення «Привіт». Надалі ОСОБА_15 з нею почали спілкуватись в цьому додатку та надалі перейшли в месенджер "Телеграм". ОСОБА_15 спілкувався із ОСОБА_13 декілька тижнів. ОСОБА_15 прохав ОСОБА_13 надіслати йому свої фотознімки інтимного характеру близько п`яти разів, що вона і робила. ОСОБА_13 також просила ОСОБА_15 надсилати їй свої інтимні фото близько трьох разів, що ОСОБА_15 також робив. Приблизно через тиждень після того, як ОСОБА_15 отримав інтимне фото, він зрозумів, що це все неправильно та останній припинив спілкування. Приблизно всередині липня ОСОБА_15 видалив всі листування та фотознімки з власного телефону, свою провину визнає, щиро кається.

протоколом огляду мобільного телефону марки «Iphone» моделі «13», що належить потерпілій ОСОБА_6 ;

протоколом огляду мобільного телефону марки Samsung Galaxy S24 FE, що належить підозрюваному ОСОБА_5 .

Отже, перелічені докази є вагомими та об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри.

Стосовно наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує таке.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Отже, судом може бути призначене покарання за вчинення такого злочину у виді реального позбавлення волі. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак, ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Слідчий суддя вважає, що у підозрюваного наявні стійкі соціальні зв`язки, які могли б стримати його від переховування від слідства, зокрема: працевлаштування, навчання та постійне місце проживання. Однак, перелічені соціальні зв`язки зменшують, але не нівелюють ризик переховування підозрюваного від суду. Суд бере до уваги, що підозрюваний має можливість безперешкодно перетинати кордон України, а тому здатен втекти для ухилення від кримінальної відповідальності. відтак, з огляду на такі обставини та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, суд оцінює ризик, як цілком вірогідний. Отже, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілою та свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Підозрюваний обізнаний з даними осіб, які є свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує ризик, що у разі не обрання підозрюваному запобіжного заходу з покладенням певних обов`язків він зможе безперешкодно незаконно психологічно або економічно намагатися впливати на цих осіб з метою зміни показань наданих на стадії досудового розслідування.

Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (буде переховуватись чи незаконно впливати), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то цей ризик не доведений прокурором, оскільки не конкретизовано, які саме речі та документи, що мають значення для кримінального провадження може приховати, знищити або спотворити підозрюваний.

Стосовно можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою слідчий суддя зазначає таке.

Особисте зобов`язання, на думку слідчого судді, не може бути застосовано до підозрюваного для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства та з огляду на тяжкість інкримінованого йому правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.

Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання слідчого судді такий захід, як основний, буде недостатнім для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то цей запобіжний захід. на думку суду, не зможе нівелювати ризик переховування підозрюваного від правосуддя та можливість впливу, в тому числі й дистанційного, на ключових свідків обвинувачення. Так, місце постійного проживання підозрюваного розташоване у місті Харків, тобто на значній відстані від проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, що ускладнює контроль за дотриманням ОСОБА_5 умов перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. З наведеного, у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 26.09.2026 включно. В клопотанні прокурор не просив визначати підозрюваному заставу у максимальному розмірі.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваному розміру застави суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У силу п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином у світлі ст. 12 КК України, а тому суд вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави у межах встановлених КПК України, як альтернативного запобіжного заходу. Суд зауважує, що між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, тобто належну поведінку підозрюваного та запобігання доведеним ризикам має існувати розумна пропорційність і застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою. Проте, в свою чергу застава не повинна бути для підозрюваного надмірним тягарем.

Оцінюючи майновий стан підозрюваного суд враховує, що підозрюваний офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, з його слів, близько 20000 грн в місяць, проживає з матір`ю, яка також працює.

З наведеного, суд дійшов висновку, що слід визначити ОСОБА_5 , розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн. 00 коп.(шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп, а не у розмірі, який просить прокурор, оскільки саме такий розмір застави буде достатнім для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки.

Отже, клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 177,178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 331, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, з моменту затримання, до 26.09.2026 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн 00 коп (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, установі де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок підозрюваний звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття його під варту.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 14 год. 15 хв. 03 серпня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1