Ухвала суду № 138698978, 24.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8120/26

Провадження № 2/359/5754/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 липня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМТЕКС ПЛЮС» про визнання факту мобінгу (цькування), визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

08 липня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов позов, яким просить суд : Встановити факт мобінгу (цькування) з боку роботодавця ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30349501); Стягнути з ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок мобінгу, незаконного недопущення до роботи та створення перешкод у виконанні трудових обов`язків, що призвело до втрати заробітної плати, у розмірі 42 424,33 грн.; Стягнути з ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на лікування та досудове врегулювання спору у розмірі 1 724,51 грн.; Визнати незаконним та скасувати наказ № 47-к від 29.06.2026 року про звільнення ОСОБА_1 ; Поновити ОСОБА_1 на посаді складальника- клепальника у ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС»; Стягнути з ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного Звільнення до дня фактичного поновлення на роботі; Стягнути моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто тисяч) гривень. Витребувати у ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» належним чином засвідчені копії документів, необхідних для вирішення спору: наказів про зміну штатного розпису та скорочення штату, штатних розписів до і після скорочення, письмового попередження про вивільнення, доказів пропонування вакансій, переліку вакансій за період з дати попередження до дня звільнення, документів щодо визначення переважного права на залишення на роботі, довідки про заробітну плату та розрахунку виплат при звільненні.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 3072735 від 23.07.2026 року, ТОВ «ПРИМТЕКС ПЛЮС» зареєстровано за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Українська, б. 153.

Позовна заява повинна відповідати вимогам, зазначеним в ст. 175, 177 ЦПК України. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують викладені обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640,00 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Водночас за подання позову із іншими вимогами, що стосуються трудових правовідносин, позивач повинен здійснити сплату судового збору.

На підставі наведеного, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою, які оплачуються судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного суду України від 16 жовтня 2016 року у справі за № 761/14537/15-ц та від 30 листопада 2016 року у справі за № 6-1121цс16.

Відповідно до висновку, викладеного в п.п.57,58 постанови Верховного суду по справі № 910/4518/16 від 30 січня 2019 року, - за змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року за № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, як зазначила Велика Палата Верховного суду України у своїй постанові від 30 січня 2019 року по справі за №910/4518/16, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Крім того, як слідує зі змісту позовної заяви та наведених мотивів позивач також заявляє вимогу про стягнення моральної шкоди. Таким чином, позивачем у позовній заяві об`єднано декілька вимог, в тому числі вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене, позивач звільняється від сплати судового збору лише щодо вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Проте він не звільняється від його сплати щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкоду-вання моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Так, касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.

Відтак, враховуючи, що позов ОСОБА_1 містить, окрім вимоги про поновлення на роботі, за яку судовий збір не справляється, дві вимоги немайнового характеру та чотири - майнового характеру, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 8156,00 гривень, надавши до суду документи на підтвердження його сплати, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на це, позовна заява підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМТЕКС ПЛЮС» про визнання факту мобінгу (цькування), визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без руху.

Встановити строк для виправлення недоліків, вказаних в ухвалі, тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Повернення позовної заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з даним позовом після усунення підстав, що зумовили її повернення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду є остаточною та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Яковлєва Л.В.