Рішення № 138698452, 03.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року, місто Звягель Житомирської області

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

присяжних Коростельова Д.О., Котвицької О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

(Справа № 285/4155/26, провадження у справі № 2-о/0285/164/26)

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області, Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання особи безвісно відсутньою,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року заявник звернулась до суду з даною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім.

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_2 являється її колишнім чоловіком та батьком їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після набрання чинності рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.01.2017 року (справа № 285/2492/16), в частині стягнення на її користь аліментів, зв`язок з батьком дитини, ОСОБА_2 було втрачено. Жодної гривні аліментів на виконання судового рішення не було стягнено. За поданням державного виконавця ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.08.2018 року (справа № 285/2492/16) оголошено розшук боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні про стягнення з нього боргу, у зв`язку з тим що місце його проживання і роботи на теперішній час невідоме і встановити його не має можливості.

ЇЇ намагання з 2017 року встановити місцезнаходження ОСОБА_2 та зв`язок з ним (з метою виконання його обов`язку по утриманню спільної дитини) не призвели до позитивного результату. ОСОБА_2 після окупації Криму залишився там проживати, він жодного разу не телефонував та не писав їй, не надавав матеріальної допомоги ні на її утримання ні на утримання спільного сина, не повідомляв іншим способом про місце свого перебування, життям сина не цікавився.

Їхній з ОСОБА_2 син, ОСОБА_3 є дитиною інвалідом, отримує незначного розміру державну соціальну допомогу по інвалідності, яка не скасовується та не зменшується у разі визнання батька дитини безвісти відсутнім. Пенсійне забезпечення дитини з інвалідністю в разі визнання його батька безвісти відсутнім покращиться, оскільки дитина отримає право па додаткову щомісячну пенсію по втраті годувальника, при цьому повністю зберігши свою поточну державну соціальну допомогу по інвалідності. Законодавство України (ст. 1 Закону України №2109-ІІІ) чітко дозволяє одночасне отримання двох виплат для цієї категорії дітей. Тому вона, як законний представник своєї дитини, змушена звертатись в суд із цією заявою про визнання батька дитини, ОСОБА_2 , безвісно відсутнім.

В судовому засіданні заявник заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися. Від представника Служби у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області надійшов лист про неможливість з`явитися в судове засідання у зв`язку з відпусткою.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється батьком сина заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8)

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області № 285/2492/16-ц від 19.01.2017 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно (а.с.9,10)

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Указане відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах: від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18), від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17 (провадження № 61-34068св18), від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17 (провадження № 61-16093св19), від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц (провадження № 61-48362св18).

Згідно зі статями 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що належних і допустимих доказів відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом одного року за його останнім відомим місцем проживання заявник не надала, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Також суд зауважує, що сам по собі факт втрати зв`язку з батьком дитини ОСОБА_2 і фактична відсутність відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Керуючись ст. ст. 4, 247, 265, 293, 294, 305-308 ЦПК України, ст.43 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області, Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання особи безвісно відсутньою відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 03.08.2026 року.

Головуючий

Присяжні