Рішення № 138697909, 28.07.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2313/26

Провадження № 2/0158/1075/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника відповідача - Товта С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Чабан І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.12.2025 року близько 18 год. 10 хв. на а/д зі сполученням м. Ківерці - с. Борохів, Луцького району Волинської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якому водій ОСОБА_3 , керуючись транспортним засобом марки «MAN TGX 18.440 BLS», р.н. « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , якого госпіталізовано до медичного закладу з діагнозом - рвана рана лівої ноги. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у медичному закладі. За фактом ДТП 27.12.2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025030590000813.

Зазначає, що внаслідок загибелі ОСОБА_4 завдана шкода його близьким родичам - позивачам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому просить суд стягнути з відповідача у їх користь відшкодування моральної шкоди по 100000 грн. кожній, а також витрати на правничу допомогу у розмірі по 14976 грн. кожній.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням (вироком суду) або постановою про закриття у кримінальному провадженні №12025030590000813. Клопотання мотивоване тим, що на даний час відсутні підстави стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхового відшкодування на користь позивача згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з відсутністю вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та вказували, що смерть потерпілого є прямим наслідком спірної ДТП.

16.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження.

18.06.2026 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити, а у разі будь якого (повного або часткового) задоволення позову суттєво зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.07.2026 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Судом встановлено, що 26.12.2025 року близько 18 год. 10 хв. на а/д зі сполученням м. Ківерці - с. Борохів, Луцького району Волинської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якому водій ОСОБА_3 , керуючись транспортним засобом марки «MAN TGX 18.440 BLS», р.н. « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , якого госпіталізовано до медичного закладу з діагнозом - рвана рана лівої ноги.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння зазначеної вище ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «MAN TGX 18.440 BLS», р.н. « НОМЕР_1 », була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) за полісом №231374307 /а.с.15/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.12.2025 року /а.с.11/.

Відомості про цю ДТП 27.12.2025 року внесені слідчим СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030590000813. Відповідно до листа СУ ГУНП у Волинській області від 18.05.2026 року, на даний час тривають слідчі дії /а.с.9/.

У судовому засіданні також встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.01.1999 року, № НОМЕР_4 від 07.07.2004 року та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 21.10.2021 року /а.с.12-14/.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

01.01.2025 року введенй в дію ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання, подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату.

Також, відповідно до п. 3 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до заяви про страхову (регламентну) виплату додаються: копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Відповідно до п. 6. ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ, перебіг строків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (які зупиняються страховиком у разі неподання одного чи декількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті), зупиняється з моменту отримання страховиком (МТСБУ) інформації про те, що дорожньо- транспортна пригода розглядається у цивільному, господарському, кримінальному провадженні або у справі про адміністративне правопорушення, у разі якщо страховик (МТСБУ) вимагав надання документів, передбачених пунктами 12 і 13 частини третьої цієї статті, до дня, коли страховику (МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано статтею 1187 ЦК України. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування); до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким, серед іншого, визначено, що об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку (ч. 2 ст. 4 Закону №3720-ІХ); страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 Закону); у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) викладено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи, визначено у статті 25 Закону №3270-ІХ.

Вказаною нормою встановлено, що страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

За частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19) зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування; особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

А тому доводи представника відповідача про те, що позивачі першочергово не зверталися до відповідача з приводу виплати страхового відшкодування є безпідставними.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача; страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №3720-ІХ порядку.

Оскільки наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, то відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Верховний Суд виходить з того, що висновки судів про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності судового рішення у кримінальному провадженні по фату ДТП є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права (постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №242/1930/21, від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20, від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21 тощо).

З огляду на викладене та усталену судову практику, твердження представника відповідача про відмову в позові з підстав відсутності рішення, що набрало законної сили, у кримінальному провадженні, є помилковим.

У судовому засіданні встановлено, що особами, які має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є його діти, позивачі у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачем заявлено в сумі 200000 грн. Ці вимоги узгоджуються з положеннями статті 25 Закону №3270-ІХ.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 8 000,00 грн. З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, яке належить позивачу становить 200000 грн. (8000 грн х 25)

Заявлений представником позивачів розмір грошового відшкодування моральної шкоди не спростований відповідачем.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог та оцінює їх у розмірі 20000 грн., тобто, з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі по 10000 грн. на рахунок кожного позивача.

Крім того, з відповідача до державного бюджету підлягає стягненню 3328 гривень судового збору, враховуючи, що позивачів у даній категорії справ звільнено від його сплати.

Керуючись ст. ст. 999, 1166, 1187, 1200 ЦК України, ст. ст. 13, 18, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в дохід держави у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 .

Представник позивача - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_8 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариства «Страхова група «ТАС» - м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Представник відповідача - Товт Сергій Степанович, адреса: м. Луцьк, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 03.08.2026 року.