Рішення № 138695780, 03.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року справа № 580/7042/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Кузьменко Л.В. в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

30.06.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Кузьменко Л.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10; код ЄДРПОУ 13814885) (далі відповідач) про:

визнання протиправним та скасувати рішення №233050003683 від 19.05.2026 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

зобов`язання перевести з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №65-Ф від 20.04.2026 та №66-Ф від 20.04.2026, здійснити виплату такої пенсії без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Обґрунтовуючи зазначила, що відповідач прийняв рішення про відмову у переведенні з пенсії з інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до вказаного вище Закону України у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено таке переведення. Вважає, що відповідач порушуючи норми законодавства відмовив у зміні виду пенсії.

Ухвалою від 03.07.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснити розгляд вказаної справи за правилами спрощеного письмового провадження.

Відзив не надійшов.

24.0.7.2025 від позивача надійшла відповідь, що позивачка досягла достатнього віку має інвалідність та наявна зразкова справа щодо подібних обставин спору. Позивачка ніколи не працювала в митних органах і відповідач неправильно обчислив її стаж.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з паспортом НОМЕР_2 позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України. Має інвалідність 2 групи з 13.07.2020 безтерміново згідно з довідкою МСЕК.

Відомості її трудової книжки підтверджують початок державної служби 22.07.2003, звільнення з посади державної служби 06.04.2026 за угодою сторін. Відомості про стаж підтверджують надання позивачки догляду за дитиною 31.06.2009-27.10.2011.

На заяву позивача від 13.05.2026 відповідач, розглянувши за принципом екстериторіальності, виніс рішення №233050003683 від 19.05.2026 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію з інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (далі - Спірне рішення). У ньому вказав про отримання з заявою таких додатків: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідка ОК-5, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державною службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.04.2026 № 65-Ф, довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.04.2026 №66-Ф. Обґрунтовуючи вказав, що проведення перерахунків за Законом №889 не передбачено, оскільки ст.37-1 Закону №3723 втратила чинність. До стажу роботи зараховані періоди: з 22.07.2003 до 10.05.2005, з 04.10.2005 до 31.08.2006, з 01.11.2006 до 31.12.2006 та з 07.01.2007 до 01.05.2016. Відповідно до матеріалів пенсійної справи стаж державної служби заявниці станом на 01.05.2016 становить 9років 6 місяців та 20днів, що є менше 10років, передбачених пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону. Також відсутність стаж державної служби тривалістю 20 років. Крім того вона не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 44 Закону №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, відповідач після надходження заяви щодо призначення пенсії зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Такий спосіб дій відповідачем дотримано. З приводу підстав Спірного рішення суд урахував таке.

Відповідно до ч.1 ст.90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підставі цього закону втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі Закон №3723-XII), ст.37 останньої чинної редакції якого наступна:

«На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

{Частина перша статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1166-VII ( 1166-18 ) від 27.03.2014, N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" ( 76-19 )}

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тимчасово, по 30 вересня 2017 року: { Абзац перший частини четвертої статті 37 в редакції Закону N 911-VIII ( 911-19 ) від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016, N 2148-VIII ( 2148-19 ) від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року }

особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР )), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII ( 889-19 ) "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру" ( 1697-18 ), "Про судоустрій і статус суддів" ( 1402-19 ), пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; { Абзац другий частини четвертої статті 37 в редакції Законів N 911-VIII ( 911-19 ) від 24.12.2015, N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2148-VIII ( 2148-19 ) від 03.10.2017 }

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. { Абзац третій частини четвертої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2148-VIII ( 2148-19 ) від 03.10.2017 }

{Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" ( 76-19 ); в редакції Закону N 213-VIII ( 213-19 ) від 02.03.2015 }

З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" ( 3668-17 ) (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII ( 889-19 ) "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру" ( 1697-18 ), "Про судоустрій і статус суддів" ( 1402-19 ), виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

{Частина статті 37 в редакції Закону N 213-VIII ( 213-19 ) від 02.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами N 911-VIII ( 911-19 ) від 24.12.2015, N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016; в редакції Закону N 2148-VIII ( 2148-19 ) від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року }

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

{Частина статті 37 в редакції Закону N 213-VIII ( 213-19 ) від 02.03.2015 }

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

{Частина статті 37 в редакції Закону N 213-VIII ( 213-19 ) від 02.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами N 911-VIII ( 911-19 ) від 24.12.2015, N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016 }

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв`язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов`язане з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

{Частина статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012, N 224-VII ( 224-18 ) від 14.05.2013, N 1700-VII ( 1700-18 ) від 14.10.2014 }

{Частину статті 37 виключено на підставі Закону N 1166-VII ( 1166-18 ) від 27.03.2014 }

У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.

Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.»

Тобто, Закон №3723-XII передбачав умови виходу державним службовцем на пенсію з інвалідності. Закон № 889-VIII такого права не передбачає, вказуючи на загальне право виходу на пенсію за віком. Водночас п.10 Перехідних положень Закону № 889-VIII приписує, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, згідно з п.12 Перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для переходу на пенсію за віком мають значення вік і стажу державної служби, для пенсії з інвалідності за вказаних законом стаж.

Відповідно до ст.26 України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

З цього приводу правовий висновок застосування вказаних норм зазначених законів в ідентичних обставинах спору надав Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року в справі № 822/524/18 (провадження № Пз/9901/23/18), що обов`язковий для урахування на підставі ч.5 ст.242 КАС України. Зокрема, зауважив: «Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 Про державну службу) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 Про державну службу, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу вік і страховий стаж. Особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.»

13.02.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення в зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18), на яке посилається позивач, ознаками типової справи є:

а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;

б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Суд зауважив, що за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

12 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову у справі №580/6600/24 щодо подібних правовідносин, але які виникли у 2024році. Щодо нормативного регулювання зауважили на такому. За наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII). Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. У вказаній судовій справі Суд дійшов висновку: «Ураховуючи, що позивачка отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону №1058-IV, продовжувала працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 20 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 19.06.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 №16370/02/11-01-24 та №16369/02/11-01-24.»

Позивач на дату виникнення спірних правовідносин не набула віку для виходу на пенсію за віком. Проте така умова не є необхідною, оскільки вона просила перевести її на пенсію з інвалідності, а не за віком. Водночас докази стажу підтверджують відсутність станом на 01.01.2016 10років державної служби та на дату звільнення 20-ти.

Тому суд дійшов висновку, що Спірне рішення прийняте з дотриманням правових і фактичних підстав та є правомірним. Доводи про порушення відповідачем заявленого права не підтверджені. Як наслідок, позовні вимоги задоволенню не підлягають, як і судові витрати розподілу згідно зі ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог адвоката Кузьменко Л.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10; код ЄДРПОУ 13814885) про:

визнання протиправним і скасування рішення №233050003683 від 19.05.2026 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

зобов`язання перевести з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №65-Ф від 20.04.2026 та №66-Ф від 20.04.2026, здійснити виплату такої пенсії без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ