Рішення № 138695774, 03.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року справа № 580/5183/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Бюро економічної безпеки України (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, за період з 19.09.2023 по 20.03.2026;

зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.09.2023 по 20.03.2026, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, у 2024-2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України па 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо формування грошового атестату та довідки, про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Бюро економічної безпеки України підгоювати та надати грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, у 2024 - 2026 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

В обґрунтування позову зазначено, що з моменту набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №320/29450/24, починаючи з 18.06.2025 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету міністрів України №704. Однак, за спірний період розмір посадового окладу позивача розрахований шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що відповідно до частини третьої статті 31 Закону про БЕБ, особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» затверджено, зокрема, умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України.

Пунктом 2 зазначених Умов передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт. Коефіцієнт посадового окладу для БЕБ на посаді старшого детектива 22.

Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Бюро економічної безпеки України визначено статтею 32 Закону про БЕБ, згідно з якою воно здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги.

Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України», на думку позивача, на 2023-2026 роки встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році 2684 грн, у 2024 2026 роках 3028 грн.

Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів), у всі зазначені роки встановлено у фіксованому розмірі 2102 грн.

З огляду на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (стаття 19 Закону про БЕБ), яка врегульована спеціальним законодавством, для визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів та виплати одноразової грошової допомоги працівників БЕБ у 2023 2026 роках.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Бюро економічної безпеки України з 19 вересня 2023 року по 20 березня 2026 року.

Наказом БЕБ від 18.09.2023 № 211-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 прийнято на службу до БЕБ та призначено з 19.09.2023 на посаду старшого детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки Бюро економічної безпеки України.

Наказом БЕБ віл 11.10.2023 № 257-к/ДСК-ДП з 12.10.2023 переведений на посаду старшого детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки Бюро економічної безпеки України.

Наказом БЕБ від 15.03.2024 № 41-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено на посаду старшого детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до витягу з наказу БЕБ від 21.09.2023 року № 220-к/ДСК-ДП, ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - лейтенант Бюро економічної безпеки України. Наказом БЕБ від 18.09.2025 № 279-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання старший лейтенант Бюро економічної безпеки України.

Наказом БЕБ від 16.03.2026 № 87-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнений із займаної посади 20 березня 2026 року за власним бажанням.

Не погоджуючись із розміром застосованого прожиткового мінімуму для обрахунку грошового забезпечення (2102,00 грн), позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 №1068 затверджені Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки» разом із установленням 01.01.2023 прожиткового мінімуму у розмірі 2684,00 грн, 01.01.2024 прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00, з 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом №1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період 19.09.2023 по 20.03.2026 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України Про Державний бюджет на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, з 01.01.2024 з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

За встановлених судом обставин дії відповідача, що полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 2684,00 грн, з 01.01.2024 та 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн, визначеного ч.1 статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, є протиправними.

Представник відповідача у відзиві на позов посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст.31 Закону про БЕБ та постановою КМУ №1068.

А відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню у даних правовідносинах згідно ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період спірний період мало обчислюватися з урахуванням положень частини 1 ст. 7 Законів України Про Державний бюджет на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд враховує таке.

Ефективність захисту права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суть правовідносин, вимоги спеціального законодавства, правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати за період з 19.09.2023 по 20.03.2026 сум грошового забезпечення позивача без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328,00 грн.

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 19.09.2023 по 20.03.2026 грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 складав 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року складав 3028,00 грн на 01 січня 2025 року складав 3028,00 грн, на 01 січня 2026 складав 3328,00 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача підготувати та видати грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є питання нарахування та виплати грошового забезпечення виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, а тому питання підготовки та направлення грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення не є спірним.

У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача в цій частині. Отже, такі позовні вимоги, на думку суду, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, у 2026 році у розмірі 3328,00 грн за період з 19.09.2023 по 20.03.2026;

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 19.09.2023 по 20.03.2026, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ