Рішення № 138695157, 03.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5319/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працюючи в органах прокуратури Хмельницької області отримав службове житло. У подальшому він звернувся до керівника обласної прокуратури із заявою про виключення житлового приміщення зі складу службових, проте, його звернення залишено без задоволення.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки питання про виключення житлового приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком роботодавця, тому таке право і є дискреційними повноваженнями керівника обласної прокуратури.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України з 16.10.1998 по 10.03.2021.

На підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13.07.2017 року №479 ОСОБА_1 надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 .

Після звільнення з Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_1 разом із сім`єю продовжив проживати у наданому йому службовому приміщенні.

23.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до керівника Хмельницької обласної прокуратури із заявою, у якій просив вирішити питання про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , у якій він проживає разом із сім`єю, із числа службових.

Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії Хмельницької обласної прокуратури №4 від 27.01.2026 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 комісією було ухвалено рішення про звернення до керівника Хмельницької обласної прокуратури із пропозицією щодо внесення до виконавчого комітету Хмельницької міської ради клопотання про виключення службової однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 28,9 кв.м., у якій проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), з числа службових, оскільки потреба в такому її використанні відпала.

13.02.2026 керівником Хмельницької обласної прокуратури було прийнято рішення (у формі листа) №25-39вих-26, яким у задоволенні його заяви відмовлено.

Рішення керівника Хмельницької обласної прокуратури мотивовано тим, що потреба у використанні зазначеного службового житла не відпала, у зв`язку із чим підстави для внесення до виконавчого комітету Хмельницької міської ради клопотання про виключення квартири АДРЕСА_2 із числа службових на даний час відсутні.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями пункту 1.7. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року №323 особа, яка належить до кола осіб, зазначених у пункті 4.2 цього Положення, має право звернутися до Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури, спеціалізованої прокуратури на правах обласної із заявою про виключення службового жилого приміщення, в якому вона проживає спільно зі своєю сім`єю, із числа службових (додаток 2) за наявності документів, що підтверджують відсутність у неї та членів її сім`ї власного житла в населеному пункті, де розміщений відповідний орган прокуратури.

Пункт 4.2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року №323 передбачає, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 4.1 цього Положення, не може бути виселено зокрема, осіб, які пропрацювали в органах прокуратури не менш як десять років.

Отже, на момент звернення ОСОБА_1 до керівника Хмельницької обласної прокуратури із заявою, останній відповідав усім необхідним критеріям для отримання права на виключення наданого йому житлового приміщення із числа службових: ОСОБА_1 разом із дружиною та сином продовжує проживати у наданому йому службовому житловому приміщенні; у ОСОБА_1 та членів його сім`ї відсутнє будь-яке інше власне житло; стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури становив більше 10 років.

Відповідно до статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основні механізми та особливості державної політики з надання працівникам органів прокуратури службових жилих приміщень визначає Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого Наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року № 323 та Житловим кодексом України, які встановлюють можливість отримання службових жилих приміщень працівниками органів прокуратури та членами їх сімей, та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

За змістом статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 Житлового кодексу).

Норма жилої площі в Україні, згідно статті 47 Житлового кодексу України встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Суд зазначає, що позивач мешкає в квартирі спільно з дружиною та сином, тобто сім`єю у складі 3 осіб.

Отже, згідно норм Житлового кодексу на сім`ю із трьох осіб необхідно 13,65х3=40,95 м.кв. житлової площі. Службова квартира АДРЕСА_2 ., житловою площею 28,9 м.кв.

Таким чином, розмір жилої площі позивача та членів його сім`ї нижчий за норму, передбачену у статті 47 Житлового кодексу України.

Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Суд зазначає, що у листі-відмові керівника прокуратури не наведено жодного конкретного розрахунку чи обґрунтування, чому саме ця квартира площею лише 28,9 кв.м. не може бути виключена із складу службової, а отже відмова має формальний характер.

Згідно правових позицій Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є права суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі «Волохи проти України» зазначено: "Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження".

Отже, керівник Хмельницької обласної прокуратури самостійно, всупереч рішенню житлової комісії, дійшов висновку про необхідність надати відмову у виключенні службової квартири із числа службових.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відповідач не може розцінювати свої повноваження як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що позивач підпадає під законодавчо визначені критерії осіб, які мають право на покращення житлових умов, суд вважає, що керівником Хмельницької обласної прокуратури вчинено протиправну бездіяльність щодо неподання клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_2 .

З огляду на те, що в даному випадку в діях відповідача відсутня дискреція, щодо його повноважень, а тому суд вважає, що за для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати керівника Хмельницької обласної прокуратури подати клопотання до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову керівника Хмельницької обласної прокуратури, викладену у листі від 13.02.2026, щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вирішення питання про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , із числа службових.

Зобов`язати керівника Хмельницької обласної прокуратури подати клопотання до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької обласної прокуратури.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя Я.В. Драновський