Ухвала суду № 138695126, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

03 серпня 2026 р. справа № 520/23045/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП №79040163 про накладення штрафу на боржника ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_1 ,

встановив:

В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недолік у вигляді відсутності доказів оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру, а отже ставка судового збору в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання даного позову становить 2.662,40 грн.

У матеріалах позову докази сплати судового збору відсутні.

Разом з тим, у позові заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у справі у зв`язку із відсутністю на цей час коштів на реєстраційному рахунку по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 вжито заходів на отримання коштів для сплати судового збору за цим позовом, а саме представник Військової частини НОМЕР_1 в особі помічника командира Військової частини з правової роботи начальник юридичної служби звернувся з рапортом до командира частини з проханням оплати судового збору, на рапорт накладено резолюцію командира частини та дано вказівку начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру Військової частини НОМЕР_1 про сплату судового збору за подання позову до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по оскарженню постанови про накладення штрафу. У зв`язку з відсутністю коштів на вищевказаному рахунку, фінансово-економічною службою буде сформовано заявки на виділення цих коштів фінансовим органом вищого рівня.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов`язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.

Положення ч.3 ст.161 КАС України та норм Закону України "Про судовий збір" в частині обов"язку позивача сплатити судовий збір за подання позову є офіційно оприлюдненими та загальновідомими, чіткими і зрозумілими, що унеможливлює виникнення випадку неусвідомлення учасником суспільних відносин такого обов"язку.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд повинен забезпечити однаковий підхід до вирішення питання з приводу оплати судового збору як суб"єктами владних повноважень, так і приватними суб"єктами права.

Тому майновий (фінансовий) стан учасника суспільних відносин може бути кваліфікований у якості виключної поважної причини для продовження строку на усунення недоліків в оформленні позову в частині оплати судового збору або у разі, коли мова йде про захист життєво важливих (природних) інтересів учасника суспільних відносин, або у разі, коли відповідний стан фінансової спроможності був спричинений дією раптового і непереборного (нездоланного) чинника, ані передбачити настання якого, ані відвернути який учасник суспільних відносин не міг.

Крім того, суд зазначає, що незумовлена дією раптового фактору непереборної чи невідворотної сили специфіка організації роботи органу державної влади чи будь-якого іншого суб"єкта владних повноважень не повинна слугувати поважною причиною для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, адже у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» сформульована правова позиція, згідно з якою «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

Жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу - суб"єкту владних повноважень організувати претензійно-позовну роботу таким чином, щоби належно розпорядитися наявними для сплати судового збору коштами (або забезпечити формування фінансових резервів для цих цілей на майбутнє), а також щоб кожний поданий позов було оплачено судовим збором, позивачем не зазначено.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Окрім того суд зазначає, що порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні вагомі правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Утім, зміст процесуального документу сторони позивача не містить ані юридично спроможних доводів, ані доказів у підтвердження таких доводів, які б дозволяли суду дійти до переконливого висновку про існування у спірних правовідносинах виключного екстраординарного випадку для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення недоліку позивачу належить подати до суду оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 2.662,40 грн. на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Оскільки стан оформлення позову не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

Позов - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 2 дні з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.

Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду доказів сплати судового збору.

Роз`яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.

Копію даної ухвали направити заявникові.

Роз`яснити, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко